І дидактичні принципи мають місце в навчальному процесі

Дидактичні закономірності діють не безпосередньо, а їхня сутність та основні вимоги віддзеркалюються в приниипах навчання, що визначають напрям, стратегію і зміст практичних дій учителів та учнів.

На сьогодні загальне визначення принципів навчання ще остаточно не склалося — не з'ясовані вихідні засади для обгрунтування принципів навчання; не опрацьовані наукові основи системи принципів навчання, їх підпорядкованості, ієрархії. На нашу думку, в основі принципів навчання лежать закони та закономірності дидактичного процесу. Хоча між ними немає безпосередньої жорсткої залежності, вони слугують методологічною і теоретичною підвалиною для опрацювання та обгрунтування принципів навчання.. Дидактичні правила — це конкретні вказівки педагогові про те, як слід діяти у стандартних навчальних ситуаціях. Таким чином, вони забезпечують діалектичний зв'язок між теорією і конкретною методикою навчання. Цей перехід має бути творчим, бо навчальна діяльність не терпить шаблону й одноманітності. Тому знання основних дидактичних правил є обов'язковим, але їх використання на практиці — справа індивідуальна, творча і вимагає інноваційного ставлення до них. Правила, з одного боку, випливають із принципів навчання, а з іншого — є узагальненням багатовікового досвіду навчальної діяльності. Скільки ж всього правил? Чимало педагогів класифікують принципи навчання за трьома групами:

• перша стосується компонентів навчального процесу (його спрямованість на вирішення взаємопов'язаних завдань освіти — виховання й розвитку, науковість, системність і послідовність навчання);

• друга стосується діяльності викладача і його методики викладання оступність і дохідливість викладання, наочність у навчальному процесі, активність і свідомість);

• третя виконує контрольно-оцінювальні функції (міцність засвоєння знань, формування вмінь і навичок) Мають право на існування обидва варіанти, але кожен із них є неповним. Найбільш обгрунтованим буде об'єднаний варіант класифікації, який враховує позитивні аспекти всіх наведених підходів. Узагальнюючи вищевикладене і зважаючи на специфіку навчання учнів нашої країни, можна подати такі основні групи принципів навчання:

принципи, що стосуються усіх компонентів дидактичного процесу;

принципи, що стосуються діяльності суб'єктів викладання (вчителів) та їхньої методики;

принципи, що стосуються навчально-пізнавальної діяльності суб'єктів учіння (учнів);

принцип, що стосується контрольно-оцінювальних функцій дидактичного процесу.

Отже, зробимо висновки для педагога.

Закони, закономірності та принципи навчання перебувають у діалектичному, змістовому й різноманітному взаємозв'язку і безпосередньо впливають на їх формування, перебіг і виявлення в дидактичному процесі.

2. Класифікація методів навчання – це впорядкована за певною ознакою їх система. Нині відомі десятки класифікацій методів навчання. Однак нинішня дидактична думка дозріла до розуміння того, що не варто прагнути до встановлення єдиної і незмінної номенклатури методів. Навчання – надзвичайно рухливий, діалектичний процес. Традиційна класифікація методів навчання, що започаткована ще в стародавніх філософських і педагогічних системах і уточнена для нинішніх умов. Загальною ознакою методів в ній є джерело знань.. В даній класифікації виділяється п'ять

методів: практичний, наочний, словесний, робота з книгою, відео-метод. Кожен з них має модифікацію (способи вираження).

Класифікація методів за призначенням (Загальною ознакою класифікації є послідовні етапи процесу навчання на уроці. Виділяють такі методи:

— набуття знань;

— формування умінь і навичок;

— використання знань;

— творча діяльність;

— закріплення;

— перевірка знань, умінь і навичок.

3. Класифікація методів за типом (характером) пізнавальної діяльності (). Тип пізнавальної діяльності – це рівень самостійності (напруженості) пізнавальної діяльності, якого досягають учні, працюючи за запропонованою схемою навчання. Ця характеристика тісно переплітається з рівнями розумової активності
учнів. У даній класифікації виділяються наступні методи:

— пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний);

— репродуктивний;

— проблемний виклад;

— частинно-пошуковий, або евристичний метод;

— дослідницький.

Сутність пояснювально-ілюстративного методу полягає в тому, що вчитель повідомляє готову інформацію різними засобами, а учні сприймають, усвідомлюють і фіксують у пам'яті цю інформацію..

Пояснювально-рецептивний метод (рецепція - сприймання) – один з найекономніших способів передачі підростаючому поколінню узагальненого

В репродуктивному методі навчання виділяють ознаки:

— знання учням пропонують в " готовому" вигляді;

— учитель не лише повідомляє знання, а й пояснює їх;

Таким чином, відтворення і повторення способу діяльності за завданнями вчителя є головною ознакою репродуктивного методу навчання. Цей метод передбачає організуючу, збуджуючу діяльність учня.

Суть проблемного викладу полягає в тому, що вчитель висуває, формулює проблему, сам її розв'язує, показуючи шлях розв'язанняІстинність знань, як і ефективність способів діяльності, адресо­ваних школярам, необхідно не лише утверджувати, ілюструвати, але й доводити з метою прилучення їх до способів пошуку знань, форму­вання переконаності в істинності отримуваних знань. Сутність частинно-пошукового (евристичного) методу навчання виражається в наступних його характерних ознаках:

— знання учням необхідно здобувати самостійно;

—

Сутність дослідницького методу навчання передбачає наступне:

— учитель разом з учнями формулює проблему, на розв'язання якої визначається певний відрізок навчального часу;

—

а дидактичними завданнями виділяють дві групи методів
навчання:

— методи, що сприяють початковому засвоєнню навчального матеріалу;

— методи, що сприяють закріпленню і вдосконаленню набутих знань Існує багато інших класифікацій.

. В ній виділяється три великі групи методів навчання:

— методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності; — методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності; — методи контролю

3. Рооль біологічного і соціологічного факторів у формуванні особистості.