Навчати всіх, навчати кожного

...Наша експериментальна методика виходить з того, що всі діти — без винятку! — здатні успішно оволодіти шкільною програмою...

Ось як іде робота над новим матеріалом за нашою методикою. Пер­ший етап — розгорнуте образно-емоційне пояснення вчителем дібра­них для уроку параграфів. Другий етап — стислий виклад навчально­го матеріалу за опорним плакатом (збільшена копія аркуша з опорни­ми сигналами), озвучування, розшифрування закодованих за допомо­гою різноманітних символів основних понять і логічних взаємозв'язків між ними. Третій етап — вивчення опорних сигналів, які одержує кожний учень і вклеює їх у свій альбом. Четвертий — робота з підруч­ником та аркушем опорних сигналів у домашніх умовах. П'ятий — письмове відтворення опорних сигналів на наступному уроці. Шо­стий — відповіді за опорними сигналами (письмові й усні: тихі, магні­тофонні, за аркушами взаємоконтролю і т. д.). Сьомий — постійне повторення й поглиблення раніше вивченого матеріалу (організація взаємодопомоги — «педагогічний десант» — не тільки між одноклас­никами, а й між старшими й молодшими дітьми). Таким чином, існує сім етапів роботи над теоретичним матеріалом. Глибоке розуміння те­оретичних питань спонукає випробувати свої сили на ділі, а час, за­ощаджений завдяки сконцентрованому вивченню теорії, дає змогу, збільшивши кількість розв'язуваних задач, розглянути детально (все­бічно) їхні типи, можливі способи розв'язання...

Людині властиво мислити образами. У науці це положення утвер­дилося достатньо міцно й нових доказів, власне кажучи, не потребує, але до питання максимального використання цієї властивості людської психіки у процесі навчання й розвитку школярів ученим-дидактикам доведеться звертатися ще багато й багато разів...

Думка, образ, слово можуть приходити до нас у найнесподіваніших комбінаціях. При цьому одні з них можуть превалювати, інші — грати допоміжні ролі, але будучи взаємопов'язаними, відокремитися вони вже не зможуть ніколи. Це природна властивість нашої пам'яті, що лежить біля джерел і наукового, і літературного, і будь-якого іншого сприйнят­тя навколишнього світу...

Жодний, навіть дуже чіпкий розум не здатний після швидкого огля­ду утримати в пам'яті найменування й розміщення 10 різнорідних об'єктів. Але ж у звичайних умовах ми не в змозі підняти ні 200, ні тим більше 300 кг. Якщо ми, звісно, не претендуємо на участь у змаган­нях з важкої атлетики. Однак, кого здивує повідомлення про те, що

робітник за допомогою поліспастів або важелів переміщує під час робо­ти двигуни потужних автомобілів масою до 500 кг? Ото диво — дом­кратом вантажний автомобіль підняти! Ось тут і вся наша педагогічна біда. Не провина, а біда. Преси, коловороти, блоки й талі прийшли в наше життя і стали звичними помічниками в трудомістких процесах... Мине ще зовсім небагато часу, і такими ж природними стануть надійні помічники сприйняття, запам'ятовування і творчості — опорні сигна­ли. Продовжуючи розмову про опорні сигнали, зупинимося на їхніх можливостях...

Відвідаємо на урок історії у 8-му класі, де школярі вивчають розділ «Російсько-турецькі війни», й виділимо з цієї великої теми лише один епізод — бій на річці Римнік, один з найдивовижніших боїв в історії світових воєн...

Це відбулося в 1789 р., коли О. В. Суворову було вже 59 років, а жити йому залишалося всього 11 років.

У розпорядженні Суворова було лише 7000 солдат, а в союзників — австрійців — 18 000. Проте австрійська армія була вже майже пов­ністю оточена 100-тисячною турецькою армією, яка готувалася розпоча­ти кінну атаку на позиції австрійських військ.

Добре знаючи про співвідношення сил між своєю і російсько-австрій­ською арміями, турецьке командування не вважало за потрібне вести оперативну розвідку за діями загону Суворова: нечисленність росій­ських військ послабила пильність турків. Цим відразу ж і скористав­ся Суворов. Лишаючись поза зоною видимості турецьких військ, він глибоким обхідним маневром зайшов у фланг і в тил турецької армії, різко змінивши таким чином конфронтацію сил. Але найголовніше, Суворов кинув в атаку кінноту! Ось воно, знамените суворовське: «Зди­вувати — перемогти!» Як витончений воєнний психолог Олександр Васильович чітко уявляв собі становище турків: перед ними ще цілком боєздатна австрійська армія, десь далеко армія Суворова, яка ще не вступила в бій, а тут — ось вона! — невідома російська армія (ад­же турки не могли передбачити, що війська Суворова здатні здійсни­ти такий немислимий за складністю марш-кидок). А це означає, що чисельність російських військ набагато переважає сили турецької ар­мії. І тут, як і передбачав Суворов, у маси турецьких військ вкли­нився генерал Паніка. Все інше, як згадували про цей бій командири турецьких військових з'єднань, що потрапили в полон, було справжнім страхіттям. Скільки воїнської сміливості й незгасного бойового нат­хнення мало бути в Суворова, щоб осмислити й здійснити таку бойову операцію! Незабаром після бою указом імператриці до прізвища Су­воров було додано почесне прізвище Римницький, після чого в усіх офіційних звітах і наказах його так і називали — Суворов-Римницький.

А тепер звернімося до опорних сигналів, що ілюструють бій на річці Римнік.

89 р.

Тут, як бачимо, лише 25 друкованих знаків. Запам'ятати їх після розповіді вчителя практично можна з одного погляду. Відновити ж за цим планом хід бою в усіх деталях під силу абсолютно кожному уч­неві. Відзначимо: під силу! Принцип посильності в новій методиці стає уже не побажанням, а неухильним, неодноразово контрольованим практичним керівництвом до дії кожного вчителя.

Зазначимо, дата бою відображена опорним сигналом 89, а не 1789. Це дуже істотно: створюючи аркуші з опорними сигналами, потрібно з усією ретельністю враховувати кожний друкований знак. Чим їх мен­ше, тим привабливіша сила опорних сигналів, тим менше часу витрача­ють учні на підготовку до уроку, тим швидше вони виконують письмові роботи на перших хвилинах уроку, тим більший відсоток високих оці­нок за ці роботи.

І останнє. Ні в методичному посібнику, ні в підручнику історії пла­ну бою на річці Римнік немає. Є тільки розповідь, що займає 48 рядків параграфа — 1/6 загальної тривалості уроку. Звідси наслідок: сто­рінка з опорним сигналом цього уроку може вміщувати не більш як 200 друкованих знаків, це всього 8 хвилин письмової роботи на уроці.

(Педагогічний пошук / У поряд. І. М. Баженова. — К.: Рад. шк., 1988. - С. 127, 129, 135-137, 140-142.)

Дидактичні завдання

1. Яке надзавдання поставив перед собою педагог-новатор В. Ф. Ша-талов?

2. У чому своєрідність його організаційно-методичної системи робо­ти над новим матеріалом?

3. У чому суть одного з важливих елементів новаторської системи В. Ф. Шаталова — опорних сигналів?

4. Як пояснити з позицій сучасної психолого-педагогічної науки ефект глибокого й міцного вивчення шкільної програми за допомогою опор­них сигналів?

5. Чому автор наголошує на ретельному доборі кожного знаку в опор­них сигналах?

6. Спробуйте закодувати невеликий текст зі шкільного підручника за допомогою ключових слів, літер-сигналів, креслень.

/. П. Волков