Передавати майстерність іншим

Секрети своєї майстерності тисменицькі кушніри передавали з по­коління в покоління. Ще в XIX ст. вироби наших майстрів експонува­лися на виставках у Лондоні, Дрездені, Берліні, Будапешті та інших містах Європи.

Сьогодні хутрове об'єднання «Тисмениця» — відоме підприємство не лише в області, а й за її межами. Вироби наших хутровиків конку­рентоспроможні на ярмарках Японії, Канади, Великої Британії. Кращі моделі, бездоганно виконані, не поступаються своєю якістю зарубіжним зразкам, відзначені дипломами міжнародних конгресів хутровиків у Болгарії, Монголії та Югославії.

Створення гарних речей — процес творчий. А творчість ґрунтується на майстерності. Тому адміністрація підприємства вважає, що в умовах ринкової економіки невідкладною складовою всієї роботи є трудове виховання молоді, якій старше покоління передає всі секрети свого ремесла. Саме в цьому напрямі, ще з 80-х років XX ст., працює вироб­ниче об'єднання «Тисмениця» у співдружності з середньою школою. Спільна робота школи і підприємства ведеться у трьох-напрямах: проф­орієнтація, трудове навчання учнів X —XI класів на нашій базі та про­дуктивна праця учнів V —XI класів у позаурочний час на виробництві. Об'єкти праці добираються так, щоб остання сприяла формуванню й закріпленню загальнотрудових, спеціальних знань і вмінь. Методи ке­рівництва учнями найрізноманітніші: залучення їх до виробничих відно­син, залучення на практиці до таких понять, як рентабельність вироб­ництва, собівартість продукції, прибуток тощо, створення на основі са­моврядування учнівських бригад.

Сьогодні ринкові механізми витісняють школу із зон шефських відно­син з підприємствами. Однак ми таких зв'язків не розриваємо, знахо­димо можливості допомогти учням свідомо обрати професію. Пояс­нюємо, що в умовах ринкової економіки потреби у працівниках різних професій змінюватимуться, а вимоги до них зростатимуть. На ринку робочої сили виникатиме конкуренція, компетентні й добросовісні пра­цівники цінуватимуться високо, а слабо підготовленим загрожуватиме безробіття.

Головним у профорієнтаційній роботі вважаємо не стільки розпові­дати школярам про професії, скільки дати їм змогу самим спробувати свої сили на практиці, знайти себе.

Щодня після уроків 120 — 130 учнів IV —XI класів переступають поріг нашої прохідної. Вони надають посильну допомогу в реалізації планових завдань. Можливо, їхня праця у виробничих цехах комусь здасться примітивною, однак вона досить відповідальна. Узяти хоча б виготовлення картонних коробок для упаковки головних уборів: тут від учнів залежить багато. їхнє денне завдання — 10 — 12 тис. штук коробок, за місяць у середньому — 160 тис. штук. Тож і забезпечують фінішним цехам виконання плану. Купуючи наші зироби у червоно-синіх коробках, не кожен знає, що частина з них зроблені руками шко­лярів.

Зі шкільних класів організовано бригади, кожна з яких має своє завдання. Визначено і спеціальні норми виробітку.

Як правило, учень радіє від вдало розв'язаної складної математич­ної задачі, добре написаного твору. Але хіба не викликає поваги той, хто виготовив добротну річ, у якій поєдналися набуті навички і прак­тична кмітливість.

Для трудового навчання учнів X —XI класів у навчально-курсовому комбінаті підприємства створено належні умови. Виходячи з потреб

виробництва, готуємо швачок та кушнірів-розкрійників. Обладнано всім необхідним клас для теоретичного заняття, навчальний цех на 50 робо­чих місць із діючою конвеєрною лінією. У день занять на виробництві старшокласники звільнені від уроків. Кожен клас приходить на підприє­мство раз на тиждень. Теоретичні заняття тривають дві, практичні — чотири години.

У навчальному цеху школярі розкроюють і шиють рукавиці з хутра, головні убори, складають і зшивають з різноманітних клаптиків пласти­ни. Протягом двох років старшокласники оволодівають обраними про­фесіями, одержують початкові кваліфікаційні розряди.

Головною умовою формування у школярів інтересу до робітничих професій є максимальне зближення їхньої трудової підготовки з жит­тям виробничого колективу. І найперше тут — вироблення в них пси­хологічної готовності до здобуття масових професій для тимчасової чи постійної роботи залежно від життєвих обставин.

Учням нараховується заробітна плата...

Неабияку роль у навчально-виховній роботі школи та підприємства відіграє праця старшокласників під час літніх канікул — щороку у червні згідно із програмою. Дехто за бажанням оформляється на місяць або на два. Види робіт та умови праці учнів погоджуються заздалегідь. Так, у 1990 р. школярами розкроєно й пошито 5250 пар рукавиць, виготовлено 260 тис. штук коробок. Із названої кількості рукавиць 450 пар розкроєно й пошито руками дев'ятикласниць із зекономленої сировини й безоплатно передано дітям-сиротам дитячого будинку м. Іва­но-Франківська.

Допомога, здавалося б, не така й велика, але цією доброчинною спра­вою ми, сподіваємося, заклали в серця наших підшефних зернину лю­дяності, доброти.

Школа допомагає нам, а ми — школі. За добру працю двічі на рік на урочистих лінійках, присвячених початку навчального року та святу останнього дзвоника, кращим учнівським бригадам вручаємо грошові премії, сувеніри. Щороку перераховуємо кошти для обладнання кабі­нетів, ремонту тощо. Виділяємо безоплатні путівки в піонерський табір, туристичні путівки, забезпечуємо всю організацію та харчування оздо­ровчих груп молодших школярів.

Для поліпшення успішності учнів адміністрація підприємства за­провадила з 1990/91 навчального року нові види соціального захисту відмінників навчання — дітей працівників підприємства: учням молод­ших і середніх класів (до VIII включно) — стипендія підприємства в розмірі 50 крб.; учням IX —XI класів і профтехучилища —: 75 крб.; студентам технікумів і двох перших курсів вищих навчальних закла­дів — 100 крб.; студентам старших курсів ВНЗ — 150 крб...

Поставивши собі за мету виховати творчу особистість, педагоги й виробничники дбають про те, щоб у структурі цієї особистості були

сформовані риси, які роблять її обізнаною та вмілою, добросовісною та ініціативною.

(Зварич І. Т. Передавати майстерність іншим // Рідна шк. - 1992. - № 5. - С. 54-56.)

_____________________ Дидактичні завдання _______________________

/. За якими критеріями можна вважати передовим досвід залучення школярів до виробничої праці на Івано-Франківському хутровому об'єднанні «Тисмениця»? Чи може цей досвід слугувати прикладом для запозичення іншими підприємствами і школами?

2. Розвитку яких рис характеру учнів сприяють праця та її умови на цьому виробництві?

3. Яке виховне значення має в умовах школи заробітна плата учнів?

4. Виявіть у тексті свідчення того, що школярі задоволені працею на виробництві.

Додаток до теми 29