Творче самопочуття педагога у спілкуванні та способи управління ним

...Природно, що комунікативне самопочуття педагога залежить від рівня його загальної і комунікативної культури, а головне — від ступе­ня професійно-педагогічної спрямованості його особистості, бажання працювати з дітьми і, таким чином, пов'язане з професійно-етичними настановами педагога.

Самопочуття педагога у спілкуванні переважно визначається твор­чим самопочуттям учнів, творчим самопочуттям учнівського колек­тиву...

Напрямки психологічної роботи, здійснюваної педагогом, щоб ви­кликати творче самопочуття, різноманітні й охоплюють як інтелек­туальну, так і емоційну сфери. Характерно, що більшість педагогів намагається спрогнозувати можливі обриси майбутнього спілкування і викликати необхідне творче налаштування, яке начебто допоможе емо­ційно зануритися в майбутню діяльність. Така робота неминуче по­в'язана з відновленням власного емоційного ставлення до матеріалу

уроку, якщо воно склалося на попередніх уроках. Без цього «свіжо­го» сприйняття матеріалу важко захопитися самою діяльністю. Показо­вим для творчого процесу є намагання педагога співвіднести матеріал уроку з власним особистим досвідом, який допомагає побачити в цьому матеріалі нові зв'язки й опосередкування. Саме тут матеріал діяль­ності набуває необхідної творчої привабливості для самого вчителя...

Для внутрішньої творчої лабораторії вчителя також характерне звер­тання до ширшого досвіду, природно, особистісно опосередкованого. У пошуках творчого самопочуття педагог охоче спирається на свої знання, методичні рекомендації, на враження від прочитаного й побаченого, що допомагають оновити матеріал діяльності...

Емоційне налаштування перед уроком як важливий компонент управ­ління творчим самопочуттям педагога багатоканальне. На підставі до­сліджень можна умовно виокремити і рекомендувати, особливо почат­ківцям, такі основні напрямки цього налаштування:

1) звертання до матеріалу майбутньої діяльності, пошук у ньому мо­ментів, здатних викликати самопочуття;

2) звертання до класу, аудиторії, пошук у майбутньому спілкуванні з ними творчого піднесення;

3) обидва ці напрямки реалізуються через пошук педагогом у собі са­мому необхідних почуттів і переживань, спрямованих на майбутню діяльність...

Якщо взяти перший етап — задум уроку, то тут творче самопочуття виникає в процесі ознайомлення з матеріалом, планами тощо. Первин­ний задум, що виник, — активний стимулятор творчого процесу...

На етапі розробки педагогічного задуму творче самопочуття педаго­га розвивається в процесі конкретизації загального педагогічного заду­му майбутньої діяльності, уточнення педагогічних завдань, постановки яскравої, привабливої мети діяльності й організації її методичної струк­тури...

...Розробляючи задум, педагог поступово втягується у творчий про­цес, захоплюється матеріалом і можливою методичною системою його побудови. Вживаючись у матеріал, переживаючи і програючи його для себе, він засвоює його і нарешті відчуває себе вільно — ось підсумкова точка цього етапу.

Одночасно в цей період іде активне прогнозування майбутнього сприйняття матеріалу класом, моделюються можливі варіанти цього сприйняття, переживаються різноманітні програми сприйняття матері­алу класом у цілому й окремими учнями, подумки відтворюється ат­мосфера майбутньої діяльності. Взаємодіючи, процеси переживання і прогнозування діяльності та її сприйняття дітьми формують творче самопочуття педагога.

Важливу роль у становленні творчого самопочуття на цьому етапі відіграють такі чинники: 1) уявне сприйняття матеріалу класом; 2) ви-

явлення в методичній структурі уроку цікавих та неочікуваних залеж­ностей; 3) асоціативна робота педагогічного мислення й уяви; 4) моде­лювання майбутньої структури спілкування з аудиторією. Ці чинники суттєво стимулюють творче самопочуття педагога.

На етапі реалізації задуму, тобто безпосередньо в ході уроку, творче самопочуття педагога одержує новий активний стимулятор — безпосе­реднє спілкування з дітьми, вирішення несподівано виниклих нових педагогічних завдань...

Якщо на попередніх етапах творчого процесу головні ресурси твор­чого самопочуття зосереджувалися в самому педагогові, у матеріалі майбутньої діяльності та в очікуваних особливостях спілкування, то тут головним мобілізаційним чинником творчого самопочуття педагога є безпосередній процес спілкування з аудиторією.

Необхідно виокремити ще один етап, що завершує творчий процес. Це самооцінка і самоаналіз педагогом результатів творчості. Він та­кож є стимулятором творчого самопочуття педагога, оскільки у проце­сі визначення успіхів-невдач діяльності, переживання почуття задово-лення-незадоволення виникають нові завдання, що породжує творче налаштування на майбутню діяльність. Тут начебто закладаються об­риси майбутньої діяльності, формуються зародки творчого самопочут­тя на майбутню діяльність і спілкування...

Виникнення творчого самопочуття в педагога, як і в актора, ускладню­ється тим, що й тому, й тому майже постійно доводиться працювати з відомим матеріалом, а захопитись раніше відомим і звичним дуже важко...

«...Потрібна певна духовна підготовка перед початком творчості, щоразу, за кожного її повторення. Необхідний не лише тілесний, а передусім й духовний туалет», — писав Станіславський, розмірко­вуючи про те, як уберегти роль від переродження, від духовного омерт­віння, від звичного проговорювання. З упевненістю можна стверджу­вати, що таке налаштування потрібне і педагогу, тим більше, що в кожно­го педагога є свої індивідуальні способи налаштування на діяльність.

Якщо розглядати діяльність педагога як творчість, стане ясно, що її перебіг визначається не лише логікою навчально-виховних залежностей і дидактичних настанов, а й послідовністю творчих процесів. Стані­славський виділяв шість таких процесів: «У першому підготовчому про­цесі «волі» артист готується до майбутньої творчості. Він ознайомлю­ється з твором поета, захоплюється чи змушує себе захопитися ним і тим подразнює свої творчі здібності, тобто збуджує в собі бажання тво­рити.

У другому процесі «пошуків»... він шукає в собі самому і поза собою духовний матеріал для творчості.

У третьому процесі «переживання» артист незримо творить для себе. Він створює у своїх мріях як внутрішній, так і зовнішній образ... Він має зріднитися з цим чужим йому життям, як із власним...

У четвертому процесі «втілення» артист наочно творить для себе. Він створює видиму оболонку для своєї незримої мрії.

У п'ятому процесі «злиття» артист повинен поєднати до повного злиття як процес «переживання», так і процес «втілення».

Обидва ці процеси мають відбуватися одночасово, вони повинні по­роджувати, підтримувати і розвивати один одного.

Шостим К. С. Станіславський називає процес «впливу» актора на глядача».

Для педагогічної творчості, як показують дослідження, дуже важли­вий перший етап, коли педагог, готуючись до діяльності, ознайомлюєть­ся з матеріалом, захоплюється чи змушує себе захопитися ним. Особ­ливо важливо тут змусити себе захопитися, тобто вміти управляти про­цесом засвоєння матеріалу, а відповідно, і майбутньою діяльністю...

...Для педагога дуже важливо організовувати власне оновлене сприй­няття давно відомого матеріалу, бо в процесі цього оновленого сприй­няття, по-перше, створюються можливості прогнозування очікуваного сприйняття матеріалу і ймовірних труднощів його засвоєння, а по-дру­ге, виникає відоме емоційне зараження педагога. Як спосіб, що збуджує пізнавальний інтерес до вже відомого, можна запропонувати метод «відчуження», широко відомий у мистецтві. Сутність його полягає в «заломленні звичного через призму сприйняття людини, що не розу­міє, — своєрідної дорослої дитини».

Цей метод допоможе педагогові стимулювати своє творче самопо­чуття та інтерес до майбутньої діяльності і створить «манки» (термін К. С. Станіславського) в давно відомому матеріалі...

...Поділ уроку на шматки та їхня детальна творча розробка дає змо­гу педагогові конкретніше уявити майбутній урок у цілому і, відповід­но, оперативніше керувати ним, контролювати свою діяльність. Реалі­зація наміченого регулюється педагогічними ситуаціями, що виника­ють миттєво, а це вимагає від педагога вміння оперативно орієнтувати­ся в обставинах, що змінюються, проводити негайний аналіз, ухвалюва­ти те чи те рішення і реалізувати його в безпосередньому спілкуванні з аудиторією...

Крім того, поділ майбутньої діяльності на шматки дає можливість педагогові сформулювати для себе творчі педагогічні завдання. Зреш­тою, коли урок укладеться в кілька великих шматків, педагогові буде легше враховувати ці педагогічні завдання, вони не загубляться в за­гальному перебігу діяльності.

Така опрацьованість матеріалу допомагає педагогові побачити май­бутню діяльність, чіткіше уявити її структуру і завдання, що, природно, стимулюватиме його творче самопочуття. Як показують досліджен­ня, творчі педагогічні завдання мають визначатися не лише дидактич­ною логікою і завданнями виховання та навчання, хоча саме це мусить лежати в їхній основі, але й особистою емоційною привабливістю для

■

самого педагога. Саме в цій єдності — ключ до творчого самопочуття педагога...

...Відповідно найважливішою умовою створення емоційно приваб­ливого педагогічного завдання є вміння педагога оновлено сприймати весь майбутній педагогічний процес: матеріал, методику побудови діяль­ності, аудиторію і самого себе... Якщо розглядати процес виникнення творчого самопочуття педагога перед конкретним уроком, то можна виокремити такі моменти: по-перше, конструювання педагогічних за­дач, по-друге, надання цим задачам особистісної привабливості для са­мого педагога. В єдності ці два процеси й сприяють виникненню твор­чого самопочуття. Але водночас важливу роль відіграє і третій чин­ник — уявлення педагога про аудиторію і майбутнє спілкування з нею. Перші виокремлені компоненти можуть бути успішно реалізовані тільки за наявності цього третього...

Жоден урок не пройде на достатньо високому ідейно-емоційному рівні, якщо педагог не ставить перед собою привабливої для нього ідей­но-творчої мети. Така мета сприяє його творчій активності, стійкості творчого самопочуття, перетворює діяльність у творчість... Матеріал, осяяний педагогічним надзавданням, перестає бути «мертвим» матеріа­лом, він перетворюється в переконання, у думки, підкріплені почуттям, викликає бажання сперечатися, шукати, погоджуватися чи обстоювати власну точку зору. Надзавдання в педагогічній творчості мобілізує творче самопочуття педагога...

Варто зазначити, що надзавдання стане привабливим для педагога, якщо буде не сухим, інтелектуалізованим, а емоційним, вольовим, що збуджує творчу уяву, увагу і т. д. Тоді воно сприятиме виникненню творчого самопочуття, яке неодмінно передається аудиторії.

Крім вчення про надзавдання, чималу користь учителеві може при­нести так звана концепція «двигунів психічного життя» Станіслав-ського. Такими двигунами він називав розум, волю і почуття, підкрес­люючи їхню єдність, переконливо доведену сучасною психологічною на­укою...

Висунута Станіславським концепція «двигунів психічного життя» багато в чому пояснює логіку виникнення творчого самопочуття в пе­дагога.

Найчастіше педагог залучається до творчості через інтелектуальний вхід, тобто осмислюючи діяльність: проглядаючи конспект, план, роз­робки, оновлюючи їх, виробляючи власне ставлення до матеріалу. Потім поступово залучається емоційний апарат, мобілізується творча воля. Такий шлях найпоширеніший, але можливий інший — від правильно знайденого емоційного стану до інтелектуальної діяльності: часто емо­ційне налаштування пов'язане, наприклад, з враженнями від уроку, лекцій, що відбулися, викликає активну інтелектуальну діяльність, прагнення внести щось нове, бажання діяти, навчати тощо.

Можливий у педагогічній практиці і третій шлях до інтелектуальної діяльності — через привабливе творче завдання, що впливає на комп­лекс «двигунів психічного життя».

(Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении: Кн. для учителя. — М.: Просвещение, 1987. — С. 75 — 5*5.)

________________ Дидак ти чні завдання ________________________

/. Назвіть основні напрямки емоційного налаштування вчителя пе­ред уроком.

2. Які чинники відіграють важливу роль у становленні творчого по­чуття під час розроблення задуму?

3. Яка умова є найважливішою для створення емоційно привабливого педагогічного завдання?

А. С. Макаренко