СИТУАЦІЯ. «Педагогічна поема» Антона Семеновича Макаренка — непересічний твір художньо-педагогічної літератури

«Педагогічна поема» Антона Семеновича Макаренка — непересічний твір художньо-педагогічної літератури. Талант митця і педагогічний геній поєдналися у створенні шедевра, який психологічно точно (і точність ця граничить з математичною!) та водночас випукло-художньо зображує внутрішній план роботи педагога, фіксує найтонші, здавалося б, невловимі нюанси думок, почуттів, вражень навіть у таких делікатних ситуаціях, як розмова з дитиною віч-на-віч.

Марка Шейнгауза прислала одеська комісія у справах неповноліт­ніх за крадіжку, як було зазначено в супровідному папірці. Прибув він з міліціонером, але з першого ж погляду я зрозумів, що комісія помилилася: людина з такими очима вкрасти не може. Описати Мар­кові очі я не берусь. У житті вони майже не трапляються, їх можна знайти тільки у таких художників, як Нестеров, Каульбах, Рафаель, узагалі ж їх примальовують тільки до святих лиць, переважно до лиць мадонн. Як вони потрапили на фізіономію бідного єврея з Одеси, май­же неможливо збагнути. А Марко Шейнгауз був за всіма ознака­ми бідний: його худе шістнадцятирічне тіло було ледве прикрите, на ногах дірявилися непристойні залишки взуття, але обличчя Маркове було чисте, вмите, і кучерява голова зачесана. У Марка були такі густі, такі пухнасті вії, що при помаху їх здавалося, ніби вони здіймають вітер.

Я спитав:

— Тут написано, що ти вкрав. Невже це правда?

Святий чорний сум величезних Маркових очей заструмував раптом майже відчутним потоком. Марко важко змахнув віями і схилив сум­не худеньке бліде обличчя.

— Це правда, звичайно... Я... так, украв.

— З голоду?

— Ні, не можна сказати, що з голоду. Я вкрав не з голоду.
Марко, як і раніше, дивився на мене серйозно, сумно і спокійно-
пильно.

Мені стало соромно: навіщо я допитую втомленого, сумного хлопчи­ка? Я спробував ласкавіше до нього усміхнутися і сказав:

— Мені не слід нагадувати тобі про це. Вкрав і вкрав. У людини бувають всякі нещастя, треба про них забувати... Ти вчився де-небудь?

— Так, я вчився. Я закінчив п'ять груп, я хочу далі вчитися.

От і чудово! Добре!.. Призначаю тебе в четвертий загін. Таранця. Ось тобі записка, знайдеш командира четвертого — Таранця, він усе зробить як слід.

Марко взяв аркушик паперу, але не пішов до дверей, а нерішуче спинився біля стола:

— Товаришу завідувач, я хочу вам сказати одну річ, я повинен вам
сказати, бо я їхав сюди і все думав, як я вам скажу, а тепер я вже не
можу терпіти...

Марко сумно усміхнувся і дивився просто мені в очі благальним поглядом.

— Що таке? Будь ласка, кажи...

— Я був уже в одній колонії, і не можна сказати, щоб там було погано. Але я відчув, який у мене стає характер... Скажіть, ви не відішлете мене до Одеси, якщо я скажу вам щиру правду?

Марко підозріло глянув на моє лице своїми чудовими очима.

— Хоч яку правду ти мені сказав би, я нікуди тебе не відішлю.

За це вам спасибі, товаришу завідувач, велике спасибі! Я так і по­думав, що ви так скажете, і наважився. Я подумав тому, що про­читав статтю в газеті «Вісті» під назвою: «Кузня нової людини», — це про вашу колонію. Я тоді побачив, куди мені треба йти, і почав про­сити. І хоч скільки я просив, однаково нічого не допомагало. Ме­ні сказали: ця колонія тільки для правопорушників, чого ти туди по­їдеш? То я втік з тієї колонії і пішов прямо в трамвай. І все так швидко сталося, ви собі уявити не можете: я тільки в кишеню заліз до одного, і мене зараз же схопили і хотіли бити. А потім повели в ко­місію.

— І комісія повірила твоїй крадіжці?

— А як же вона могла не повірити? Вони ж люди справедливі, і були навіть свідки, і протокол, і все як слід. Я сказав, що й раніше лазив по кишенях.

Я відверто засміявся. Мені було приємно, що моя недовіра до виро­ку комісії справдилася. Заспокоєний Марко пішов улаштовуватися в четвертому загоні.

(Макаренко А. С. Педагогічна поема. — К.: Рад. шк., 1977. — С. 338-339.)

_____________________ Дидактичні завдання _______________________

/. На прикладі ситуації бесіди А. С. Макаренка з Марком Шейнгау-зом розкрийте роль уваги і спостережливості педагога у спілку­ванні.

2. На які деталі зовнішності та поведінки хлопця звертає увагу Ан-тон Семенович? Як фіксація саме цих деталей вплинула на подаль­шу тактику спілкування з Марком?

3. Чи можна цазвати увагу А. С. Макаренка у бесіді з хлопцем «теплою увагою»? Які елементи вербальної і невербальної поведінки педагога виявляють його «теплу увагу»?

4. Опишіть внутрішній стан Марка під час бесіди. Що він відчував на початку? Якою була його реакція на вияв педагогом «теплої уваги»? З якими почуттями він виходив із кабінету?

Тема 16

ПЕДАГОГІЧНИЙ ТАКТ ЯК СТРАТЕГІЯ ПОВЕДІНКИ ВЧИТЕЛЯ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ОРГАНІЗАЦІЇ БЕСІДИ

Думки мудрих

Педагогічний такт — це особливе застосування такту психологічного, його спеціальний розвиток у галузі педагогічних понять.

К. Д. Ушинський

Вихователем і вчителем треба народитися; ним керує природжений такт.

А. Дістервег

За майстерності гнів звучить інакше. Якщо ви май­стер, то переживатимете обурення, але це у вас не прибере жодних антипедагогічних форм. Це буде щире виявлення вашого справжнього людського по­чуття, але не взагалі людини, а майстра-педагога.

А. С. Макаренко

Без сердечної чуйності до особистого життя, без тонкого, тактовного і вдумливого проникнення в ду­ховний світ учня немає справжнього виховання.

В. О. Сухомлинський

К. Д. Ушинський