СИТУАЦІЯ. «Педагогічна поема» Антона Семеновича Макаренка — непересічний твір художньо-педагогічної літератури

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

«Педагогічна поема» Антона Семеновича Макаренка — непересічний твір художньо-педагогічної літератури. Талант митця і педагогічний геній поєдналися у створенні шедевра, який психологічно точно (і точність ця граничить з математичною!) та водночас випукло-художньо зображує внутрішній план роботи педагога, фіксує найтонші, здавалося б, невловимі нюанси думок, почуттів, вражень навіть у таких делікатних ситуаціях, як розмова з дитиною віч-на-віч.

Марка Шейнгауза прислала одеська комісія у справах неповнолітніх за крадіжку, як було зазначено в супровідному папірці. Прибув він з міліціонером, але з першого ж погляду я зрозумів, що комісія помилилася: людина з такими очима вкрасти не може. Описати Маркові очі я не берусь. У житті вони майже не трапляються, їх можна знайти тільки у таких художників, як Нестеров, Каульбах, Рафаель, узагалі ж їх примальовують тільки до святих лиць, переважно до лиць мадонн. Як вони потрапили на фізіономію бідного єврея з Одеси, майже неможливо збагнути. А Марко Шейнгауз був за всіма ознаками бідний: його худе шістнадцятирічне тіло було ледве прикрите, на ногах дірявилися непристойні залишки взуття, але обличчя Маркове було чисте, вмите, і кучерява голова зачесана. У Марка були такі густі, такі пухнасті вії, що при помаху їх здавалося, ніби вони здіймають вітер.

— Тут написано, що ти вкрав. Невже це правда?

Святий чорний сум величезних Маркових очей заструмував раптом майже відчутним потоком. Марко важко змахнув віями і схилив сумне худеньке бліде обличчя.

— Ні, не можна сказати, що з голоду. Я вкрав не з голоду.
Марко, як і раніше, дивився на мене серйозно, сумно і спокійно-
пильно.

Мені стало соромно: навіщо я допитую втомленого, сумного хлопчика? Я спробував ласкавіше до нього усміхнутися і сказав:

— Мені не слід нагадувати тобі про це. Вкрав і вкрав. У людини бувають всякі нещастя, треба про них забувати... Ти вчився де-небудь?

— Так, я вчився. Я закінчив п'ять груп, я хочу далі вчитися.

От і чудово! Добре!.. Призначаю тебе в четвертий загін. Таранця. Ось тобі записка, знайдеш командира четвертого — Таранця, він усе зробить як слід.

Марко взяв аркушик паперу, але не пішов до дверей, а нерішуче спинився біля стола:

— Товаришу завідувач, я хочу вам сказати одну річ, я повинен вам
сказати, бо я їхав сюди і все думав, як я вам скажу, а тепер я вже не
можу терпіти...

Марко сумно усміхнувся і дивився просто мені в очі благальним поглядом.

— Я був уже в одній колонії, і не можна сказати, щоб там було погано. Але я відчув, який у мене стає характер... Скажіть, ви не відішлете мене до Одеси, якщо я скажу вам щиру правду?

Марко підозріло глянув на моє лице своїми чудовими очима.

— Хоч яку правду ти мені сказав би, я нікуди тебе не відішлю.

За це вам спасибі, товаришу завідувач, велике спасибі! Я так і подумав, що ви так скажете, і наважився. Я подумав тому, що прочитав статтю в газеті «Вісті» під назвою: «Кузня нової людини», — це про вашу колонію. Я тоді побачив, куди мені треба йти, і почав просити. І хоч скільки я просив, однаково нічого не допомагало. Мені сказали: ця колонія тільки для правопорушників, чого ти туди поїдеш? То я втік з тієї колонії і пішов прямо в трамвай. І все так швидко сталося, ви собі уявити не можете: я тільки в кишеню заліз до одного, і мене зараз же схопили і хотіли бити. А потім повели в комісію.

— А як же вона могла не повірити? Вони ж люди справедливі, і були навіть свідки, і протокол, і все як слід. Я сказав, що й раніше лазив по кишенях.

Я відверто засміявся. Мені було приємно, що моя недовіра до вироку комісії справдилася. Заспокоєний Марко пішов улаштовуватися в четвертому загоні.

(Макаренко А. С. Педагогічна поема. — К.: Рад. шк., 1977. — С. 338-339.)

_____________________ Дидактичні завдання _______________________

/. На прикладі ситуації бесіди А. С. Макаренка з Марком Шейнгау-зом розкрийте роль уваги і спостережливості педагога у спілкуванні.

2. На які деталі зовнішності та поведінки хлопця звертає увагу Ан-тон Семенович? Як фіксація саме цих деталей вплинула на подальшу тактику спілкування з Марком?

3. Чи можна цазвати увагу А. С. Макаренка у бесіді з хлопцем «теплою увагою»? Які елементи вербальної і невербальної поведінки педагога виявляють його «теплу увагу»?

4. Опишіть внутрішній стан Марка під час бесіди. Що він відчував на початку? Якою була його реакція на вияв педагогом «теплої уваги»? З якими почуттями він виходив із кабінету?

ПЕДАГОГІЧНИЙ ТАКТ ЯК СТРАТЕГІЯ ПОВЕДІНКИ ВЧИТЕЛЯ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ОРГАНІЗАЦІЇ БЕСІДИ

Педагогічний такт — це особливе застосування такту психологічного, його спеціальний розвиток у галузі педагогічних понять.

Вихователем і вчителем треба народитися; ним керує природжений такт.

За майстерності гнів звучить інакше. Якщо ви майстер, то переживатимете обурення, але це у вас не прибере жодних антипедагогічних форм. Це буде щире виявлення вашого справжнього людського почуття, але не взагалі людини, а майстра-педагога.

Без сердечної чуйності до особистого життя, без тонкого, тактовного і вдумливого проникнення в духовний світ учня немає справжнього виховання.