Лист 7. Роль і душа

Чи можна визначити, систематизувати, підрахувати, скільки ролей і які саме ви граєте у своєму житті?

Дуже важко. Практично неможливо. Життєві ролі мають безкінечну кількість імен та назв. Вони змінюються і рухаються, як саме життя...

Ви маєте працювати вчителем у середній школі. Роль Учителя зро­зуміла, визначена, однозначна. Але подивіться, скільки вона містить у собі ролей прихованих, неявних, з якою безліччю інших має спорідне­ність, тяжіння:

Є над чим подумати, чи не так?.. Таке поле «тяжінь» чи «валент­ності» має будь-яка роль. Життєвий обсяг ролі, площина її волі, в яко­му вона непомітно чи помітно переходить в інші ролі, що, у свою чергу, мають свої простори, свої поля... Побудувавши таке поле для будь-якої ролі (Батько, Чоловік, Дружина, Лікар, Водій автобуса, Офіціант...), ви можете простежити доріжки, якими одна роль переходить в іншу, відшу­кати їхню верхню і нижню межу — цікава гра, в неї можна грати й на самоті, і з друзями, і під час тренінгу. У нашому прикладі верхня межа ролі «Учитель» проходить по ролях: «просвітитель, лікар, учений, про­повідник». Нижня — «довідковий агент, дресирувальник, блазень, екзе­кутор»...

Зіставивши ці поля з конкретними людьми, котрі відомі вам у та-ких-то й таких-то ролях, ви побачите, що за ними можна конструювати портрети особистостей. Побачите й те, що людина завжди може бути як більшою, так і меншою за свою роль, що в кожній ролі можлива і творчість, і халтура...

Побудуйте ж таким чином і поля своїх головних життєвих ролей. Подумайте над тим, у яких площинах, у яких точках перебуваєте ви, ближче до яких меж і чому? У які точки бажано переміститися?... Що цьому заважає і що сприяє?..

...Чому таких болісно сором'язливих, скутих, чому таких невпевне­них у собі молодих і не надто молодих людей так багато? Та тому, що не виходять з ролі Оцінюваних, Тих, Що Екзаменуються, Що Розгляда­ються, Досліджуваних! Тому, що із завзятістю, гідною кращого застосу­вання, виконують роль ЗАЦІКАВЛЕНИХ-У-СПРАВЛЕНОМУ-ВРА-ЖЕННІ!

Вихід — тільки в переході в протилежні ролі: Того, Хто Досліджує, Оцінює, Лікує, Того, Хто Діє. У ролі, де значення враження про свою персону тьмяніє перед значущістю самої справи. До уваги невпевне­них! Забудьте про слово «я». Будьте Режисерами для Інших, будьте Дослідниками і Лікарями! (Але знати про це повинні тільки ви). Тоді ваша сором'язливість перейде в прекрасну Стриманість, непевність зміниться шляхетним Сумнівом...

Лист 8. Геній спілкування¹

...У мене професійна спеціалізація, що мимоволі змусила розвинути деякі риси, але вихідні задатки були швидше негативними. Саме це, до речі, і спонукало мене, ще з юності, передусім придивлятися до майстрів спілкування в усіх жанрах; а потім, коли я став лікарем з розладів спілкування (один із синонімів психотерапевта), мені знадобилися знання

'Ідеться не про універсалів, яких не існує, а просто про надзвичайно здібних людей.

й тих, у кого особливо добре виходить саме те, що не виходить у моїх пацієнтів. Оскільки ж до мого кабінету такі люди потрапляють не часто, кількісну нестачу довелося відшкодувати інтенсивним якісним вивченням. Хоч де б я був (а життя, траплялося, закидало в різні місця), я шукав цих геніїв. На сьогодні у моїй «людинотеці» їх налічується вже майже триста.

Що ж вам сказати?.. Обрати когось одного, дати портрет?.. Боюся, вийде занадто розтягнено й неузагальнено. Люди ці різні, дуже різні... Краще, мабуть, спробую окреслити загалом головні ознаки, що їх ви­різняють.

Плюс інтерес. Величезна цікавість, колосальна жадібність до лю­дей. Звідси підвищена увага, і тонка спостережливість, і чудова пам'ять на все, що стосується Інших. Одна така людина здатна закидати мате­ріалом цілу письменницьку організацію. З незбагненною легкістю вжи­вається в чужі долі, характери, обставини, живе життям Іншого, як своїм власним. Разюча людиномісткість. Зазначу іще, що кількісний ступінь товариськості в них не обов'язково високий. Не будемо плутати това­риськість із комунікабельністю: товариськість — схильність спілкува­тися, комунікабельність — здатність спілкуватися. Люди надтовариські, як правило, ті, хто компенсує недолік якості спілкування його кількістю. Геній комунікабельності — не найбільш товариська людина, але най­краща у спілкуванні.

Мінус тривожність. При всій жвавості і рухливості ця людина напрочуд спокійна. Центри страху немовби недорозвинені: немає не тільки зайвих, а начебто й цілком виправданих занепокоєнь, безтур­ботність до безалаберності. Чудово, однак, що принаймні в 90 випад­ках зі ста ця безтурботність виявляється мудрістю: так чи інакше, але з'ясовується, що турбуватися й не варто було: або нічого не трапиться, або те, що трапиться, неминуче... А з погляду тривожної людини, їм просто незрозуміло щастить. Супутні риси: відкритість сприйняття, легкість переключення уваги, довірливість, свобода в поводженні, де­який авантюризм. Щиросердний спокій, як запах троянд, приваблює людей.

Плюс зворотний зв'язок. Ви ще тільки поглядаєте, а він глянув уже тричі і приймає ваш погляд як давнього знайомого. Ви ще тільки про­стягаєте руку, а він уже знає, яким буде рукостискання... Найважливі­ша властивість. У контакті. У саморегуляції — висока чутливість до змін. Реакції швидкі, точні, а напруженості немає. У розмові вловлює найменші зміни інтонації, дрібні, неусвідомлені рухи і реагує так, що співрозмовник зауважує тільки одне: бесіда йде гладко, приємно... Це те, що колись психіатри називали «синтонністю» — протилежність аутиз-му. Здатність легко, швидко перебудовуватися, чудова рухливість психі­ки — властивість природжена, але й така, що піддається тренуванню. Супутні риси: спритність, тактовність, дотепність, артистизм (див. нижче).

Плюс-мінус егоїзм. Чому «плюс-мінус»?.. Тому що «плюс зворот­ний зв'язок». Якщо егоїст, то вміє, як ніхто інший, прийняти свій егоїзм і тим, звичайно, небезпечний. Уміє поводитися так, що й сам егоїзм його привабливий — є такі натури з чарівністю егоїзму. Якщо альтруїст, то безнадривний і теж уміє добре ховатися в прозі буття...

Плюс артистизм. Багатство жестів та інтонацій, чудовий оповідач, імітатор і мім. Смак до подробиці, до соковитої деталі. Невичерпний ігровий азарт — азарт не картяра, а дитини, що жадає жити різними життями. Тому так легко даються всілякі перевтілення в життєвих ролях, тому такий різний з різними людьми (плюс — інтерес, плюс зворотний зв'язок...)... Рівень культурно-естетичного розвитку може бути різний, іноді жахливо низький, але чутливість до сподівань інших людей настільки висока, пластика поводження настільки чудова, що дисонанси не помічаються. Ці люди вміють, не подобаючись в окремо­му, подобатися загалом.

Плюс-мінус агресивність. При загальній добродушності і прихиль­ності (див. плюс симпатія) геній спілкування не позбавлений агресив­ності, що виявляється рідко, але влучно. Майстер мирних рішень і компромісів, він здатний, якщо є крайня необхідність, провести й болю­чий прийом — рішуче, могутньо, але без садистського надлишку. Ця резервна здатність утворює необхідний у людських взаєминах підтекст сили і не менш приваблива, ніж найсолодша чарівність. Ідеться, звісно, не про фізичну силу. Виглядає це по-різному: то як особлива впев­неність, то як незлостива жартівливість, то як жартівлива злостивість, то як дбайлива владність.

Плюс оптимізм. Риса обов'язкова, але не завжди відразу помітна. Оптимізм як переконання, як життєва установка, й оптимізм як стан, відчуття радості буття — речі різні, хоча і взаємозалежні. Різні й опти­мізм зовнішній та оптимізм внутрішній.

Мінус упередженість. Усе та ж відкритість сприйняття, неза-тіненість. Відсутність забобонів. Цілковита несприйнятливість яких­ось сторонніх думок про людину, як і титулів та звань, що затіняють сутність.

Плюс передбачення. І в великому, і в малому — результати завжди інші. Оскільки з усякого окремого спілкування маестро отримує знач­но більше, ніж звичайна людина, його загальний досвід і людиноперед-бачувальна здатність досягають розмірів незрівнянних, часом таких, що вражають уяву. Один такий геній, в особі звичайної вчительки, колись напророкував і мою долю, був я тоді зовсім маленьким хлопчиком... Фізіономіст, віщун, телепат — такі люди є, факт загальновідомий, але тема особлива. Зараз хочу звернути вашу увагу лише на одне: найкра­ще й ми з вами передбачаємо те, чим цікавимося безкорисно.

Плюс симпатія. «Ьазї Ьиг. пог. Іеазі.» — останнє за згадкою, але не за значенням. Я говорю «симпатія», щоб не говорити «любов». Став-

лення до людей як до істот, які, не зважаючи ні на що, заслуговують на симпатію, характерне для всіх геніїв спілкування, навіть для тих з них, кому не можна дорікнути щодо зайвого альтруїзму. Мабуть, це їхня єдина упередженість. Зв'язок усього з усім очевидний. Без симпатії не може бути інтересу, без інтересу нізвідкіля взятися симпатії. Ви­промінювання доброзичливості повертається до них відбитим світлом. Додайте до цього ще і їхню спокійну, що не потребує доказів, упев­неність у тім, що симпатії заслуговують вони самі (плюс зворотний зв'язок), і вам стане зрозуміло, чому ці люди майже завжди виявля­ються в симпатичному оточенні. Вони просто змушують людей бути симпатичними!..

(Леви В. Искусство бить другим. — М.: Знание, 1984. — С. 75 — 93.)

: ■; „,;........................................... Дид а ктич ні завдан ня _________________

/. Згідно з порадою В. Леві складіть невеликий фрагмент карти своїх соціальних ролей на сьогодні, на вчора чи на якийсь пам'ятний для вас момент.

2. Зробіть самоаналіз притаманних вам рис «генія спілкування». Ко­ристуйтеся шкалою оцінювання в балах від 5 (найвищий ступінь вияву) до 1 (виявляється зовсім недостатньо). Попросіть пара­лельно оцінити ці самі ваші риси когось, хто добре вас знає. По­рівняйте середні арифметичні самооцінки та незалежної оцінки. Проаналізуйте ступінь збігу окремих оцінок, зробіть висновки щодо подальшого комунікативного самовдосконалення.

Є. /. Головаха, Н. В. Паніна

ПСИХОЛОГІЯ ЛЮДСЬКОГО ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ

...Інтелектуальні бар'єри....Американський учений Н. Таллент ви­окремлює три типи інтелекту: вербальний — здатність оперувати сло­вами, символами, числами, ідеями, логічними доказами; механічний — здатність сприймати і розуміти зв'язки фізичних сил та елементів ме­ханізмів у практичних ситуаціях, швидко схоплювати принципи ма­шинних операцій; соціальний — здатність розуміти стани інших лю­дей і передбачати розвиток різних соціальних ситуацій...

Соціальний інтелект — основа людського взаєморозуміння. Його нестача часто породжує парадоксальну ситуацію, в якій більшість ауди­торії може вважати занудою і плутаником вельми ерудованого і ґрун­товно мислячого оператора з яскраво вираженим інтелектом. Це відбу­вається тому, що людина з високорозвиненим розумом теоретика не здатна врахувати нерівномірність розвитку цього типу інтелекту в інших

людей. Так, дослідження учених Падербориського інституту кіберне­тики довели, що половина дорослих людей не усвідомлює змісту ви­мовлених фраз, якщо вони містять понад 13 слів, а діти семирічного віку важко сприймають фрази, що складаються з понад 8 слів. Мабуть, тому й малоефективні нотації батьків, котрі турбуються про серйозне обґрунтування своїх претензій до дітей, що дитячий розум просто не в змозі оцінити всю їхню ґрунтовність і глибину. Недаремно істинний знавець дитячої психології доктор Б. Спок рекомендує частіше вдава­тися до коротких вказівок, як і що треба робити дитині, не зловживаю­чи її аргументацією, що втомлює дитину...

Люди не тільки мислять, а й говорять з різною швидкістю. І якщо людина вимовляє понад 2, 5 слова за секунду, співрозмовники, як пра­вило, перестають її розуміти. Не тільки надто швидке, а й сповільнене мовлення породжує бар'єри у взаєморозумінні...

[Мотиваційний бар'єр]. Він виникає тому, що співрозмовникові не­цікаві висловлені міркування, вони не зачіпають його власних потреб, не викликають мотиву, що спонукає до розуміння. Логіка невдалого діалогу проста: не розумію, бо не хочу розуміти, немає ніякої особистої зацікавленості... Навіть красиві гасла і заклики не здатні викликати необхідного припливу ентузіазму, якщо вони не зачіпають потреб лю­дей. І навпаки, усі виявлять готовність до самовіддачі, якщо побачать зв'язок долі якоїсь справи із власними долями...

[Емоційні бар'єри]. Відомо, що гнів чи нудьга — погані порадники у виборі засобів спілкування. У гніві людина може сказати таке, про що й сама пізніше шкодуватиме. Американський письменник В. Олджер дотепно зауважив, що люди часто заповнюють гнівом прогалини у своєму розумі. Оточення рідко з розумінням ставиться до людини, котра дає волю агресивним станам, навіть якщо вона, власне кажучи, і має рацію. Ще сутужніше зі взаєморозумінням доводиться тому, хто не може ке­рувати виявом пасивних негативних емоцій. Здавалося б, що сильніше виражене страждання людини, то більше вона має право розраховува­ти на співчуття і розуміння оточення. Однак дослідження психологів виявляють зворотну картину. Як підкреслює ленінградський психо­лог К. Муздибаєв, узагальнюючи результати низки психологічних екс­периментів, «що більше страждає людина, то більшою мірою вона ви­дається сторонньому спостерігачеві неприємною, негідною і такою, що заслуговує на свої нещастя». Не випадково стародавні філософи-сто-їки вчили людей з максимально можливою гідністю і витримкою терпі­ти страждання. Це важливо, напевно, й тому, що стоїцизм як непо­хитність духу у важких життєвих ситуаціях високо оцінюється інши­ми людьми.

[Бар'єр характеру]... Психологи налічують не одну сотню особисті-сних рис, що можуть визначати нюанси характеру людини. Вивчати всі ці риси окремо практично неможливо з різних причин. Головне —

багато з них взаємозалежні, і не завжди вдається чітко визначити, чим, наприклад, марнославство відрізняється від честолюбства, бруталь­ність — від безтактності, а щирість — від відвертості. Тому у своїх дослідженнях психологи, поєднуючи й узагальнюючи родові риси, ви­окремлюють певні групи чинників, що характеризують той чи той тип особистості. Так, наприклад, вирізняються типи особистості залежно від того, як люди реагують на події, що відбуваються в житті, на успіх або невдачу в діяльності. Є категорія людей, котрі схильні поясни­ти наслідки своїх учинків впливом обставин. їх узвичаєно називати екстерналами, оскільки відповідальність за свою діяльність вони припи­сують виключно зовнішнім умовам. Протилежний тип — інтернали. Люди цього типу вважають відповідальними за наслідки своєї діяль­ності тільки самих себе. Навіть якщо обставини несприятливі, інтернал не буде виправдовувати себе за помилки чи невдачі. Здавалося б, пози­ція екстерналів зручніша і повинна забезпечувати їм більш сприятливе становище в соціальному оточенні. Але численні психологічні спосте­реження й експерименти виявили стійку закономірність: інтернали часті­ше досягають успіху у творчій і професійній діяльності, менш тривожні й агресивні, здатні непохитніше захищати свої принципи, ніж екстер-нали.

Щоби краще почути, зрозуміти і засвоїти сказане, необхідно викори­стовувати арсенал способів, установлених соціально-психологічною на­укою, що підвищують ефективність сприйняття почутого. На характер розмови впливає взаємне розташування партнерів. Наприклад, І. Атва-тер пропонує такі межі припустимої відстані між співрозмовника­ми: інтимним (особливо довірливим) стосункам відповідає відстань до 0, 5 м, для розмови з друзями — від 0, 5 до 1, 2 м, для неформальних соціальних і ділових взаємин — 1, 2 —3, 7 м (що формальніші стосунки, то більша відстань). Відстань понад 3, 7 м може розділяти контакту­ючі сторони тільки при публічних виступах; зі збільшенням відстані зростає роль погляду в підтримці контакту, вираженні розуміння стану співрозмовника, його почуттів та емоцій, змісту сказаних слів. При близькій відстані недоречні пошуки зустрічей поглядом; співрозмов­ники по черзі дивляться один на одного. Природно, у кожнім соціо-культурнім співтоваристві свої норми і традиції (зокрема й щодо відстані між співрозмовниками). О. В. Лунєва вважає найоптимальнішою в ділових відносинах дистанцію від 1 до 2 м.

...Сприймаючи інформацію, варто мати на увазі, що принципово нові ідеї, які не вкладаються у вже чинні логічні схеми чи уявлення, об'єк­тивно викликають певний емоційний протест. Тому не відкидайте їх одразу. Необхідний час, щоб продумати нову інформацію, дібрати логіч­ні аргументи для її спростування чи підтвердження. Не суперечте відра­зу (навіть думкою), оскільки, цілком можливо, через це ви не почуєте аргументів співрозмовника, які можуть виявитися досить вагомими.

Саме принцип — не відкидати миттєво нову інформацію — покла­дено в основу такого плідного методу підвищення творчої продуктив­ності, як «мозковий штурм», основним правилом якого є заборона на відкидання чи критику будь-якої запропонованої ідеї. Однак трап­ляється, що інформація сприйнята і засвоєна правильно, але переко­нати співрозмовника погодитися з нею, прийняти її з тією ж оцінкою, що сформувалася у вас, дуже важко. Критичність співрозмовника як бар'єр на шляху до взаєморозуміння — риса неоднозначна для різних рівнів спілкування. Людей, що надають перевагу у всіх випадках жит­тя фактичному стилю спілкування, критичність дратує. Зазвичай це люди із соціальною спрямованістю інтелекту, і перше ж заперечення вони сприймають як початок конфлікту, якого всією душею бажають уникнути.

Зрозуміло, особливості поведінки людини у діловій розмові, а та­кож у соціально-рольових контактах не залишаються поза нашою ува­гою. Спостерігаючи їхній вияв, ми — хто більш усвідомлено і кваліфі­ковано, хто — менш, висловлюємо судження й оцінки щодо особистості співрозмовника. Осмислюючи низку вчинків, висловлювань, демонст­рованих і стримуваних емоцій як єдине ціле, ми якось розуміємо і пояснюємо собі внутрішній світ іншої людини: її мотиви, моральну позицію, духовно-культурний потенціал, здібності та можливості. Усе це впливає на наше особистісне ставлення до неї, викликаючи симпатію чи антипатію, прагнення зблизитися чи віддалитися, обмежившись лише найнеобхіднішими контактами. Відчуваючи взаємний інтерес чи сим-_ч патію, люди часто переходять від ділового до дружнього спілкування, залучаючи спочатку в коло обговорюваних питань теми, що виходять за межі спільної мети. Потреба в емоційних стосунках з іншими людь­ми, бажання бути зрозумілим і зрозуміти іншого робить людину спосте­режливою щодо різних виявів почуттів співрозмовника. «Потрібно звер­тати увагу не тільки на те, що кожен говорить, а й на те, що кожен почуває і з якої причини він почуває саме так», — наставляв своїх учнів Цицерон...

(Панина Н. В., Головаха Е. И. Психология человеческого взаимо-понимания. — К.: Политиздат Украйни, 1989. — С. 11—84.)

. _________________ Дидактичні завдання ________________________

/. Наведіть приклади ситуацій, де мав би місце певний психологічний бар'єр.

2. Випишіть з тексту технологічні способи, що сприяють встанов­ленню оптимального психологічного клімату у спілкуванні.

3. Складіть самохарактеристику під заголовком «Я — екстернал» чи, відповідно, «Я — інтернал», де спочатку назвіть негативні, а потім позитивні сторони цієї риси, зазначивши, як, на вашу думку, нейтралізувати перші.