Частина II. Робота над собою у творчому процесі втілення Розвиток виразності тіла

У тих, хто має запалі груди та поставлені вперед плечі, руки теліпа­ються спереду і під час ходи б'ються об живіт та стегна. А в інших плечі та корпус відтягнені назад, а живіт видувся наперед, і через те руки теліпаються ззаду, за спиною. Ні те, ні друге не можна вважати правильним, бо справжнє їх місце — з боків.

Найчастіше руки бувають повернуті ліктями всередину, до тіла. Треба їх вивернути в протилежний бік, ліктями назовні. Але це треба зробити в міру, бо перебільшення спотворить «поставу» і зіпсує діло.

Не менш важлива постава ніг. Якщо вона неправильна, то це позна­чається на всій постаті, яка стає незграбна, важка, недоладна.

У жінок здебільшого ноги від стегон до колін повернуті всередину. Так само буває і зі ступнями, що нерідко вивертаються п'ятами назовні, а пальцями всередину.

Балетна станкова гімнастика добре виправляє ці вади...

З цією ж метою я рекомендую ще один спосіб, так би мовити, домаш­нього характеру, для частого, щоденного вжитку. Він надзвичайно про­стий. Виверніть якомога більше ступню вашої лівої ноги пальцями назовні. Після цього приставте перед нею, впритул до неї, ступню пра­вої ноги, теж якомога більше вивернувши назовні її пальці. При цьому треба, щоб пальці правої ступні доторкалися до п'яти лівої ноги, а пальці лівої ступні щоб сходилися щільно з п'ятою правої ступні. Спочатку вам доведеться триматися, за стілець, щоб не впасти, дуже згинатися в колінах і в усьому тілі. Але ви старайтеся по змозі випростувати як ноги, так і корпус. Це випростування примусить ваші ноги вивертатися назовні в стегнах. При цьому спочатку ступні трохи розходитимуться. Без цього вам випростатися не вдасться. Та згодом, у міру вивертання ніг, ви доможетеся означеного мною положення. Прибравши його, стійте гак щодня, якомога частіше - стільки, скільки вистачить часу, терпіння й сили. Що довше ви стоятимете, то дужче й швидше вивертатимуться ноги в стегнах і ступнях...

У способах балетної муштри я ціную ще один момент, який має важ­ливе значення для всієї дальшої культури тіла, для його пластики, для загальної постави корпусу і для манери триматися.

Річ у тім, що наш спинний хребет, який вигинається на всі боки, наче спіраль, мусить міцно триматися в тазі. Треба, щоб він був наче пригвинче­ний до нього в тому місці, де починається найнижчий хребець. Якщо лю­дина відчуває, що уявний гвинт тримає міцно, верхня частина тулуба дістає

опертя, центр ваги, стійкість та прямизну. Коли ж, навпаки, уявний гвинт розхитаний, хребет, а за ним і тіло втрачають стійкість, прямизну, правиль­ну поставу, стрункість, а разом з ними красу рухів та пластику.

Цей уявний гвинт, цей центр, що тримає хребет, має важливе значен­ня в балетному мистецтві. Там його вміють розвивати й зміцнювати. Отже, користуйтеся цим і запозичайте в мистецтві танцю способи роз­витку, зміцнення та постави хребта.

На той випадок, щоб виправляти його, у мене також є в запасі старо­винний спосіб, так би мовити, для щоденного домашнього вжитку.

Колись французькі гувернантки примушували сутулуватих дітей лягати на твердий стіл або на підлогу так, щоб торкатися її потилицею і хребтом. У такому положенні діти лежали щодня годинами, поки їхня терпляча гувернантка читала їм цікаву французьку книжку.

А ось іще один простий спосіб, яким виправляли сутулуватих дітей. їх примушували відводити назад напівзігнуті в ліктях обидві руки, і поміж ними та спиною встромляли палицю. Намагаючись стати у своє нормаль­не положення, руки, природно, притискали палицю до спини. Палиця да­вила на спину і змушувала дитину випрямлятися. У такому положенні з палицею діти ходили майже цілий день під суворим наглядом гувернант­ки і кінець кінцем привчали хребет триматися прямо...