Експресія

Експресія людини передається через її міміку, пантоміміку, інтонацію голосу. У невербальному спілкуванні експресія настільки інформа­тивна, що можлива передача надто складного повідомлення без застосу­вання слів. Існують навіть спеціальні школи підготовки театральних і циркових мімів.

Міміка. Художникам і фотографам давно відомо, що обличчя лю­дини асиметричне, в результаті чого ліва і права половини обличчя можуть відображати емоції по-різному. Пояснюється це тим, що різні половини обличчя перебувають під контролем різних півкуль мозку. Ліва півкуля контролює мовлення й інтелектуальну діяльність, права управляє емоціями, уявою і сенсорною діяльністю. Зв'язки управління перехрещуються так, що робота домінуючої лівої півкулі відображаєть­ся на правій половині обличчя і надає їй виразу, що більше контро­люється. Оскільки робота правої півкулі мозку відображається на лівій половині обличчя, то на цій половині важче приховати почуття.

Позитивні емоції відображаються більш-менш рівномірно на обох половинах обличчя, негативні емоції виразніше відображені на лівій половині. Обидві півкулі мозку функціонують спільно, тому відмінності міміки стосуються лише нюансів. Особливо експресивні губи людини...

Обличчя експресивно відображає почуття, тому мовець зазвичай намагається контролювати або маскувати вираз свого обличчя. У цьому стосунку усмішка може відображати різні мотиви. Слід бути обережним у її тлумаченні. Якщо хтось допустив непередбачену помилку, він може ніяково усміхатися, мовби вибачаючись за це. Надмірна усмішливість може бути виявом підлещування до співрозмовника або означати по­требу у схваленні своїх вчинків і слів. Як правило, усмішка означає приязне ставлення співрозмовника, прагнення увійти в контакт. Вод-

ночас вона як елемент міміки залежить від регіональних і культурних відмінностей: представники одних націй схильні посміхатися частіше, ніж представники інших...

У педагогічному спілкуванні усмішка є неодмінним атрибутом діа­логу. Чим молодший вік співрозмовника, тим більше він потребує заохо­чення своїх дій мовчазною усмішкою старших. Не тільки в процесі навчання, айв умовах неофіційного спілкування потреба дітей молод­шого шкільного і підліткового віку в стимулюванні усмішкою велика. Тому скупість педагога на цей мімічний елемент невербального спілку­вання збільшує й без того велику вікову дистанцію між ними...

Пантоміміка.... Палітра жестів дуже розмаїта, і кожна людина має свої, органічно властиві їй рухи. Отже, неможливо дати єдиний для всіх рецепт пантоміми. Кожний мовець повинен звертатися до жесту в міру відчуття внутрішньої потреби в ньому. Помах, що не збігається з рит­мом мовлення, може зіпсувати враження та бути хибно сприйнятий слу­хачем. Не кожна фраза потребує увиразнення жестами. Метушливість і надмірна жестикуляція можуть тільки втомити й викликати роздрату­вання присутніх. Однак, якщо виникла необхідність зробити рух, не варто стримувати в собі цей імпульс. При всьому багатстві рухів мож­на визначити загальні принципи застосування жестів у спілкуванні.

Подібно до слів-паразитів на зразок «так би мовити», «значить», «ну» тощо існують жести-паразити, які відволікають співрозмовника від сприйняття повідомлення. Не слід безглуздо трясти головою, постій­но поправляти волосся, почісувати потилицю, перенісся або інші місця, смикати ґудзика, заламувати й потирати руки тощо. Помітив у собі ці звички — потрібно намагатися позбутися їх якомога швидше.

Не треба зловживати жестами, слід пам'ятати, що надмірна жестикуля­ція втрачає свою виразність, якщо часто повторювати її. Не слід захоп­люватися «фігурністю» рухів, бо можна створити пародію на великих коміків світу Нормана Віздома, Луї де Фюнеса або Макса Ліндера.

Рух руками, як і всім тілом, у спілкуванні мусить бути мотивованим, породжуватися думкою, що висловлюється, і почуттями, які передають­ся. Малюнок пантоміми має відповідати змісту і значенню слів.

Буває вкрай важко розпочати контроль за власними позами й руха­ми у повсякденній педагогічній практиці. Тому самовиховання куль­тури пантоміми краще починати з аналізу рухів і жестів педагогів-майстрів...

1. Комунікативні жести, міміка, рух тіла, тобто виражальні рухи, що заміщують у мовленні елементи мови. Це — привітання і прощання; жести загрози, привертання уваги; жести, що підкликають, запрошують, забороняють, ображають; дратівливі жести і рухи тіла, що трапляються у спілкуванні дітей; стверджувальні, заперечні, запитальні, які виража­ють подяку, примирення; а також жести, котрі трапляються в різних ситуаціях міжособистісного спілкування. Наприклад, жест, що передає

82

бажання відповідати на запитання викладача, або жест невиконаної дії. Жест, що означає кінець роботи, перемогу. Всі перелічені жести зро­зумілі без мовного контексту і мають власне значення у спілкуванні.

2. Описово-зображальні, увиразнювальні жести. Вони, як правило, супроводжують мовлення і поза мовним контекстом утрачають сенс.

3. Модальні жести, які цілковито можуть належати до виражаль­них рухів, оскільки вони містять оцінку, ставлення до предметів, людей, явищ навколишнього середовища. До модальних жестів належать: жести, що передають невпевненість, незнання, страждання, роздуми, зосе­редженість, розгубленість, збентеження, пригніченість, розчарування, від­разу, радість, захват, подив, невдоволення, іронію, недовіру тощо.

4. До цієї класифікації справедливо додати ще одну групу жестів — це жести-паразити, що не мають жодного смислового навантаження: заламування рук, пальців і кистей, обсмикування одягу, мимовільне по­хитування, знизування плечима, потупування ногою тощо.

Зробіть аналіз власної пантоміми. Оцініть для початку, чи багато було жестів-паразитів. Спробуйте звільнитися від рухів, що не мають нічого спільного з мовленням...

(Юсупов И. М. Психология взаимопонимаиия. — Казань: Тат. кн. изд-во, 1991. - С. 31-37, 39-44.)

_________ Дидактичні завдання ________________________

/. У чому своєрідність невербального спілкування?

2. Які особливості організації міжособистісного простору повинен ера-ховувати вчитель у педагогічній взаємодії'?

3. Схарактеризуйте педагогічну роль візуального контакту у спілкуванні вчителя.

4. Як може впливати усмішка педагога на його стосунки з вихованця­ми у повсякденному спілкуванні?

Класифікація жестів

Продовження

К. С. Станіславський

РОБОТА АКТОРА НАД СОБОЮ