Самовладання наполовину

Уявіть собі, що хтось із вашого оточення — чи то на роботі, чи в родині, чи серед знайомих — учинив щось, від чого у вас «закипіла кров». Зрозуміло, це на вас діє негативно не тільки морально (на ваш настрій), а й фізично (на ваше здоров'я).

Існує три способи подолання такого стану.

1. Перший я назвав би «італійським способом» — не стримувати зовнішнього вияву почуттів, «виказувати свою злість». У деяких темпе­раментних народів це вважається цілком звичайним, але наші правила пристойності вимагають іншого. І ми маємо зважати на них.

2. Другий спосіб — прореагувати, але прийнятним для суспільства чином. Коли є нагода, рубайте дрова, мийте підлогу, робіть руханку або пройдіться енергійним кроком — фізична діяльність послабить ваше внутрішнє напруження.

3. Третій спосіб, навчитися якого найважче, — взагалі не давати спалахувати злості. Це вже справжнє самовладання, не лише зовнішнє, а й внутрішнє. Як його досягти?

а) У момент спалаху негативної емоції зумійте переконати самого себе, що причина, яка її породжує, не тільки з погляду вічності, а навіть з погляду сьогоднішнього дня чи тижня абсолютно не варта того, щоб через неї хвилюватись. Адже мине день чи тиждень — і ви взагалі про неї забудете. Так навіщо нервуватися?

б) Подумайте про те, що хвилювання — загроза вашому здоров'ю.
І тому зла жаринка всередині вас не повинна спалахувати, ви не допусти­
те цього. Звичайно, ви не споглядатимете з «олімпійським спокоєм»
всі недоліки й помилки. Але збагніть, що роздратування, злість і крик —
не найкращі порадники в будь-якій ситуації. Зберігаючи спокій, швид­
ше можна розв'язати якісь питання, ніж давши волю своїй люті.

в) Людині властиво помилятися (ще в давніх римлян було при­
слів'я «Еггаге humanum estі»). Ви також часом помиляєтеся, чому ж
вас так дратують помилки інших?

г) Чи можна зарадити справі? Якщо ні, то ваше хвилювання взагалі
марне.

д) Якщо ж діло можна виправити, то емоцій тамувати не слід, навпаки,
хай вони перевтіляться в готовність одразу ж виправити ситуацію. А
своїм ентузіазмом ви зможете запалити й тих, з чиєї вини сталася помилка.

є) Краще промовчати чи навіть на хвилину відійти, аби тільки не вступити у запальні дебати. Інакше вогню вже не погасити.

є) Найважливіше — вловити й зупинити початок розбрату, коли ж він розгориться, гасити його вже пізно.

Наші поради — це не рекомендації відмовитися від емоцій взагалі. У цьому не було б сенсу. Міркуйте самі: чи відчували б ви симпатію до людини, яка настільки оволоділа собою, що ніколи не сердиться, але ніколи й не радіє, не сміється?

Тому прагніть до самовладання, так би мовити, наполовину вгамуй­те свої негативні емоції, а позитивним — давайте вихід. Скажемо про­стіше: поставте у своєму мозкові «фільтр для негативних емоцій», який би пропускав усі позитивні почуття і затримував більшість негативних.