Завдання і зміст морального виховання учнів

Моральне виховання передбачає планізацію таких завдань:

1. Формування моральної свідомості. Вона передбачає засвоєння норм і правил поведінки та усвідомлення використання їх в діяльності. Важливу роль у виконанні цього завдання відіграє оцінка, тому що людина привчається правильно реагувати на власну діяльність і на діяльність інших людей, об’єктивно оцінюючи їх. Чим свідоміша і об’єктивніша оцінка, тим краще виробляються моральні навички.

2. Формування моральних почуттів. Моральні почуття є простим і складним. Прості – доброта, чесність, щирість, доброзичливість; складні – дружба, взаємодопомога, бо для їх формування потрібні складні, об’єктивні знання. починаємо формувати почуття з простих, бо вони зрозуміліші і доступніші. Для того, щоб виробити почуття, необхідно ставити дитину в такі обставини, в яких би вона могла їх проявити.

3. Формування моральної поведінки. На основі моральної свідомості та моральних почуттів у дітей формується оціночне ставлення до навколишньої дійсності, яке проявляється в поведінці, діях, відносинах. Чим вищі вимоги ставить до себе людина, тим більше її поведінка відповідатиме нормам загальнолюдської моралі і навпаки.

При розробці конкретного змісту морального виховання необхідно враховувати вікові і індивідуальні особливості школярів, а також психологічні.

Зміст морального виховання учня реалізується в організаційних формах, під якими розуміють соціально-раціональний вплив на колектив і окремих учнів з метою створення оптимальних умов для успішного розв’язання загальних і конкретних завдань.

Зміст виховної роботи повинен відповідати віковим, психологічним особливостям дітей, підлітків та юнацтва. Забезпечується, по-перше, доступність і поступове ускладнення конкретного, зміст засвоюваних учнями моральних норм, по-друге, відповідність способу виховного впливу до віку і розвитку школярів. Необхідно також мати на увазі, що всі сторони й елементи процесу морального виховання виступають в нерозривному зв’язку.

Уже в молодшому віці дитина переносить любов до своєї сім’ї, школи, до міста, села, де вона живе, на все суспільство. Виховується вміння підкорятись волі колективу, розпорядженням дорослих, виявляти наполегливість, доводити розпочату справу до кінця.

У молодших школярів має бути сформована звичка самокритично оцінювати свою поведінку і не хизуватися перед товаришами своїми достоїнствами.

У підлітковому віці розширюються можливості дітей у нагромадженні позитивного морального досвіду. У цьому віці учні здатні, без нагадувань дорослих виявляти дисциплінованість, допомагати в організації праці колективу. В підлітковому віці учні вже повинні мати уявлення про принциповість, у них формується прагнення бути принциповим у своїх вчинках, з’являється самооцінка і здатність до саморегулювання.

У старшому шкільному віці зміст морального виховання розширюється і ускладнюється. Старшокласники можуть уже широко і всебічно розуміти суть свого основного обов’язку, мати твердий погляд на працю, виявляти творчу ініціативу в своїй діяльності.

Моральний розвиток учнів – складний процес, відчувається він не за формальними ступенями і не рівномірно. Крім того, не можна не зважати на особливості індивідуального розвитку учнів різного віку. Тому і поділ змісту морального виховання за віковими періодами має лише орієнтовний характер.

Суть процесу морального виховання полягає у:

І. Формуванні національної самосвідомості. Він передбачає:

а) виховання любові до рідної землі, свого роду, готовності до праці в ім’я України;

б) освоєння молоддю своєї етнічної спільності (мають говорити рідною мовою, вивчати історію);

в) формувати в учнів почуття гідності і гордості за свою батьківщину, вірності України, як держави;

г) залучення учнівської молоді до практичних справ розбудови нашої держави.

У розвитку національної самосвідомості дитини О.Вишневський виділяє щонайменше 3 етапи, які накладають на свідомість помітний відбиток, збагачувати її зміст.

1 етап (етичне самоусвідомлення) – першооснова, коріння патріотизму. Етнізація дитини починається з раннього періоду життя в сім’ї, з участі у народних звичаях та обрядах, з народної пісні. У ранньому дитинстві формується культ рідної оселі, сім’ї, рідного села, міста. Фундаментальне значення в процесі етнізацію має рідна мова, засвоєнню якої до певного часу не повинні заважати інші мови.

2 етап (національно-політичне самоусвідомлення) – припадає переважно на підлітковий вік і передбачає усвідомлення себе як частини нації, своєї причетності до неї, як явища політичного, що має чи виборює певне місце серед інших націй. До найважливіших моментів цього етапу національного виховання відновлення етнічної пам’яті та формування почуття національної гідності.

3 етап (громадсько-державне самоусвідомлення) – передбачає формування правильного розуміння понять патріотизму і націоналізму, виховання поваги до національно-культурних цінностей інших народів, прищеплення почуття національної, конфесійної толерантності.

ІІ. Економічному вихованні, забезпеченні екологічної безпеки. Воно передбачає:

а) навчити учнів робити висновки відносно стану природи і розумної взаємодії з нею;

б) естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів, спонукає до її збереження;

в) виховання непримиримого ставлення до алкоголю, нікотину, наркоманії – дати знання про їх шкідливий вплив;

г) вироблення навичок чи психологічних установок, що утворювали б людину навіть у сприятливому середовищі від негативних вчинків.