Правове виховання

Правове виховання – виховна діяльність школи, сім’ї, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки школярів.

Необхідність організації правового виховання учнівської молоді зумовлена розбудовою української держави, існування якої немислиме без відносного рівня правомірної поведінки школярів, правової культури її громадян, інтенсивною трансформацією правової системи, необхідністю подолання правового нігілізму та правової неграмотності.

Мета правового виховання учнів – формування у них правової культури громадянина України, що складається передусім зі свідомого ставлення до своїх прав і обов’язків перед суспільством і державою, закріплених у Конституції України, з глибокої поваги до законів і правил людського співжиття, готовності дотримуватися й виконувати закріплені в них вимоги, що виражають волю і інтереси народу, активної участі в управлінні державними справами, рішучої боротьби з порушниками законів.

Найперше завдання правового виховання – озброєння учнів знаннями законів, підвищення їх юридичної обізнаності, систематичне інформування їх про актуальні питання права. Правові знання є тим підґрунтям, на якому формується правова свідомість. Вони допомагають учням співвідносити свої вчинки і поведінку своїх товаришів не лише із загально поведінковими моральними нормами, а й з вимогами законів корегувати свою поведінку, змінювати її у правильному напрямі.

Друге завдання – формування в учнів правової свідомості як сукупності правових уявлень, поглядів, переконань і почуттів, що виражають ставлення особистості до вимог законів, регулюють її поведінку в конкретній правовій ситуації.

„Ставлення правової свідомості, - пише О.І.Вишневський, - один з головних напрямів формування громадянина. У сім’ї та школі дитина повинна не тільки навчатися поважати закони, відстоювати свої права та свободи, але й поважати чужі, толетарно становитись до чужих поглядів, шанувати права інших на самовираження, власні культурні цінності, вибір конфесій, участь у політичному житті тощо. Все це надзвичайно важлива сфера виховання, передусім з точки зору потреб державотворення”.

Одним з найважливіших компонентів правової свідомості є переконання – усвідомлення людиною істинності світоглядних та моральних понять, та її особиста готовність діяти відповідно до цих правил і понять.

Трете завдання – формування в учнів поваги до держави і права розуміння необхідності допущення (дотримання) вимог законів. Такі якості виховують, розкриваючи соціальну суть і роль держави та права. Виховання в школярів поваги до закону і правопорядку, переконаності в необхідності дотримання правових норм здійснюють через виховання поваги до право охорони органів людей, які охороняють закони. Проте не слід залякувати учнів цими органами, бо вони не зможуть усвідомити, що закони виконують не лише каральну функцію, а й захищають інтереси всього суспільства, кожного його члена.

Четверте завдання – вироблення в учнів навичок і умінь правомірної поведінки. Звичку і вміння дотримуватися вимог права і моралі слід розглядати продукт свідомого ставлення учнів до визнання свого громадянського обов’язку, до дотримання правових норм. Як правомірна, так і неправомірна поведінка залежить від певних мотивів. Одні учні дотримуються правових норм унаслідок глибокої переконаності; другі – тільки тому, що побоюються можливості покарання; треті – гарною поведінкою контролюють; четверті – звикли виконувати правила співжиття.

П’яте завдання – формувати в учнів нетерпимого ставлення до правопорушень і злочинності, прагнення взяти посильну участь у боротьбі з цими негативними явищами, вміння протистояти негативним впливом. В юридичній літературі розглядають різні рівні особистості щодо закону. Так, якщо вона просто дотримується моральних (правових) норм, виявляється мінімальний рівень активності, тому що їй слід уникати дій, заборонених законом. Якщо ж особистість виконує правові норми, вона виявляє більшу активність. Використовуючи правові норми, особистість виявляє найвищий ступінь активності. Третій рівень активності передбачає, щоб учні не лише сумлінно виконували свої обов’язки, а й вимагали від інших. Така позиція формуватиметься за умови залучення їх до діяльності спрямованої на забезпечення дисципліни й порядку в школі та за її межами.

Шосте завдання – подолання у правовій свідомості хибних уявлень, що формувалися під впливом негативних явищ життя. Специфічним недоліком правової свідомості окремих учнів є хибні уявлення про зміст правових норм. Вони визначають наявність низки заборони, але неправильно уявляють собі їх суть, наслідки невиконання. Багато з них упевнені, що за правопорушення відповідають лише дорослі, а неповнолітні ніби-то звільнюються від такої відповідальності. Тих, хто його порушує не вміють зіставляти свої дії та вчинки з вимогами права.

Такі недоліки правової свідомості – одна з причин вчинення правопорушень неповнолітніми.

Залучення школярів до правоохоронної і природоохоронної діяльності в школі та за її межами слід оцінювати з погляду проведення профілактичних робіт з учнівською молоддю, і з погляду набуття нею правового досвіду, виховання в неї непримиренного ставлення до негативних явищ життя. Виховані в таких умовах школярі активно протидіятимуть цим явищам.