💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧИЙ ТУРИЗМ

Оздоровлення, сприяючи скороченню захворюваності і смертності, подо­вжує активне життя людини. Стан здоров'я людини визначається частково спадковістю, частково умовами та способом життя людини і суспільства. Про­тягом життя відбувається погіршення здоров'я людини, чому можна зарадити заходами, що пов'язані з охороною здоров'я. Таким чином, особливе значення набуває пошук ефективного збереження резервів здоров'я при обмежених людських, природних і інших ресурсах.

Лікувально-оздоровчий туризм — один з найперспективніших видів туриз­му України. Він розвивається за рахунок значних ресурсів: морського узбереж­жя, гарячих, теплих і холодних мінеральних джерел, лікувальних лиманових родовищ грязі, лісів тощо, якими багата країна. Інтерес до лікувально-оздоров­чого туризму в Європі постійно зростає, що в значній мірі обумовлено демог­рафічними тенденціями

Проте знака рівності між лікуванням, оздоровленням у санаторно-курортних і лікарняно-поліклінічних умовах не може бути, оскільки окремі компоненти (наприклад, використання в лікувально-профілактичних цілях бутильованої води) не можуть замінити всього комплексу лікувально-оздоровчої дії на 1-людину курортної місцевості. Лікувально-оздоровчими властивостями володіє вся сукупність чинників природного комплексу курортно-рекреаційної місце­вості в їх взаємозв'язку і взаємодоповненні, що включає як бальнеологічні, так і ландшафтно-кліматичні ресурси.

Санаторно-курортне лікування для певної категорії людей у сучасних умовах якоюсь мірою може стати лікувально-оздоровчим туризмом. Лікувальний туризм розглядає організацію роботи рекреаційної галузі з погляду технології подорожі та, окрім захоплюючих маршрутів різної категорії складності, обов'язково повинен ураховувати систему занять, зумовлену методами кліматолікування.

Однією з форм використання лікувально-оздоровчого потенціалу може бути організація лікувального туризму і створення лікувально-профілактичних установ на базі нових перспективних лікувально-оздоровчих методів. У основі лікувального туризму повинна бути закладена лікувальна або оздоровча техно­логія, яка поліпшує якість життя шляхом повного задоволення потреби у від­починку і лікуванні під час подорожі.

До лікування природними чинниками звертається останніми роками дедалі більше пацієнтів.

Сучасна курортологія і фізіотерапія — це, насамперед, фізична реабілітація за допомогою кінезотерапії — «лікування рухом». Останніми роками на ку­рортах України відроджуються традиційні теренкури, чудові паркові зони, гір­ські маршрути, стежки ближнього і дальнього лікувального туризму та інші способи, що в світовій курортній практиці позначаються терміном recreation facility (оздоровчі послуги).

Лікувальна дія ландшафтотерапії обумовлена безперервним передуванням: садів і лісів, полів тощо, що сприяє постійній зміні вражень, поліпшує настрій і діяльність всього організму. Прекрасний ландшафт і повітря різноманітної української природи, в поєднанні з ходьбою, справляють потужний оздоровчий ефект.

Однією з найбільш серйозних небезпек для життєдіяльності туристів у рекреаційно-оздоровчому туризмі є небезпеки при відпочинку на водоймищах.

З метою, забезпечення безпеки та охорони життя людей на пляжах необхід­но здійснювати контроль за всіма організаціями, незалежно від форм власності і відомчої приналежності, що мають на своїх територіях водоймища з береговими зонами, підтримання їх у належному стані і суворій відповідності з правилами охорони життя людей на воді і не допускати їх експлуатації без дозволу органів Держсанепіднагляду, МНС і МВС.

Необхідно організувати інформаційно-роз'яснювальну і профілактичну ро­боту щодо дотримання правил і заходів безпеки на воді серед туристів. Мають бути розвернуті рятувальні пости і розроблені маршрути берегового патрулю­вання для забезпечення безпеки населення в районах масового відпочинку біля води, в необладнаних місцях купання, а також у районах розташування пляжів, човново-прокатних станцій, водно-моторних клубів.

Слід організовувати водолазне обстеження і очищення дна водоймищ в ра­йоні пляжів.

Для рятувальних постів, розташованих у зоні прокатних станцій, виділяєть­ся необхідна кількість плавзасобів, устаткування, спорядження і забезпечуєть­ся чергування рятувальників для запобігання нещасним випадкам з людьми і надання допомоги тим, хто тоне.

Залежно від оперативної обстановки в місті і погодних умов потрібно виді­ляти наряди міліції в місця масового відпочинку громадян; організовувати ро­боту дільничних інспекторів, на території обслуговування яких є водоймища для купання.

Треба здійснювати профілактичну роботу з запобігання нещасним випад­кам з людьми на воді в зонах оперативної дії рятувальних станцій, забезпечу­вати їх роботу на водних об'єктах, укомплектувавши необхідною кількістю матросів-рятувальників, рятувальними засобами та інвентарем.

Потрібно проводити інструктаж і здійснювати контроль за діяльністю акти­вістів-(дружинників) по забезпеченню безпеки на воді, що виділяються для чергування на рятувальних постах.

Необхідно забезпечувати готовність до роботи з охорони життя людей на воді і своєчасне прибуття пошуково-водолазного загону до місця події під час надходження повідомлень про нещасні випадки.

Перед початком купального сезону слід провести технічний огляд пляжів з видачею висновку про їх придатність до експлуатації.

У період купального сезону здійснюється постійний контроль за дотрима­нням Правил охорони життя людей на воді. Забороняти відкриття і експлуата­цію пляжів без позитивних актів органів санепідемслужби, а також актів водо­лазного обстеження і очищення дна акваторії.

На пляжах і в місцях масового відпочинку населення на водоймищах необ­хідно розвернути тимчасові медичні пункти, укомплектувавши їх медичним персоналом; у вихідні і святкові дні забезпечити на них додатково чергування бригад швидкої медичної допомоги.

При організації зимового плавання і гартування слід забезпечити безпеку і охорону життя людей на воді.

У ЗМІ необхідно систематично давати інформацію про стан безпеки і охо­рони життя людей на водоймищах і інші профілактичні матеріали.

Регіональні громадські організації профілактики і порятунку на водах мають постійно вести агітаційно-пропагандистську роботу із роз'яснення пра­вил поведінки і заходів безпеки на воді, використовуючи ЗМІ, систематично інформувати населення про стан водоймищ, обставини і причини нещасних випадків і заходи щодо їх запобігання, виховувати культуру поведінки турис­тів біля води і на воді.

Вимоги до пляжів. Перед початком купального сезону кожен пляж має бути оглянутий державним органом санітарно-епідеміологічного нагляду з видачею письмового висновку про санітарний стан території пляжу і придатності по­верхневих вод для купання, а також повинні бути проведені водолазне обсте­ження, очищення дна акваторії пляжу на глибинах до 2 метрів у межах запливу і його щорічний технічний огляд на придатність до експлуатації.

Відкриття і експлуатація пляжу без позитивного висновку про його придат­ність до купання, виданого уповноваженим посадовцем, забороняється.

На період купального сезону власники пляжів мають організувати розгор­тання на пляжах рятувальних постів. Рятувальники цих постів повинні мати допуск до рятувальних робіт на пляжах, що видаються органами МНС та МОЗ за результатами перевірки виконання нормативів і прийомів надання допомоги людям, що потерпають лихо на воді під час купання. Розклад роботи рятуваль­ного поста та чергування рятувальників встановлюється власником пляжу за узгодженням з органом місцевого самоврядування. Контроль за роботою ряту­вальних постів покладається на власників пляжів, органи місцевого самовря­дування і органи МНС і МОЗ.

Пляжі розташовуються на відстані не менше 500 метрів вище за течією від місць спуску стічних вод, не ближче 250 метрів вище і 1000 метрів нижче за портові, гідротехнічні споруди, пристані, причали, пірси, дебаркадери, нафто­наливні пристрої. У місцях, відведених для купання, і вище них за течією до 500 метрів забороняється прання білизни і купання тварин.

Берегова територія пляжу повинна мати огорожу і стоки для дощових вод, а дно його акваторії — поступовий скат без уступів до глибини 2 метрів при ширині смуги від берега не менше 15 метрів і очищено від водних рослин, корчів, скла, каменів та інших предметів.

Площа водного дзеркала в місці купання на проточному водоймищі повин­на забезпечувати не менше 5 м2 на одну людину, що купається, а на непроточ­ному водоймищі в 2—3 рази більше. На кожну людину має припадати не мен­ше 2 м2 берегової частини пляжу, в купальнях — не менше 3 м2.

У місцях, відведених для купання, не повинно бути виходу ґрунтових вод, водоверті, вирв і течії, що перевищує 0, 5 м/с. Купальні мають з'єднуватися з берегом містками або трапами, бути надійно закріпленими, сходи до води по­винні бути зручними і мати поручні.

Межі плавання в місцях купання повинні позначатися буйками, оранжевого кольору, розташованими на відстані 20—30 м один від одного і до 25 м від місця з глибиною 1, 3 м. Межі запливу не мають входити у зону суднового руху.

На пляжах повинні відводитися ділянки акваторії для купання дітей і для осіб, які не вміють плавати, з глибинами не більше 1, 2 м. Ці ділянки познача­ються лінією поплавців або захищаються штахетною огорожею.

Обладнані на пляжах місця для стрибків у воду, як правило, повинні знахо­дитися в природних ділянках акваторії з приглубними берегами. За відсутності таких ділянок встановлюються дерев'яні містки або плоти до місць з глибина­ми, що забезпечують безпеку при пірнанні. Можуть також встановлюватися вежі для стрибків у воду в місцях з глибинами, що забезпечують безпеку вико­нання стрибків.

Містки, трапи, плоти і вежі повинні мати суцільний настил і бути випробу­вані на робоче навантаження.

Пляжі повинні обладнуватися стендами з витягами з правил, матеріалами щодо профілактики нещасних випадків з людьми на воді, даними про темпера­туру води і повітря, забезпечуватися в достатній кількості лежаками, шезлон­гами, тентами, парасольками для захисту від сонячних променів, душами з природним підігрівом води, баками з кип'яченою водою, а за наявності водо­проводів — фонтанчиками з питною водою.

На виступаючій за берегову межу у бік суднового руху частині купальні з настанням темряви має запалюватися білий вогонь кругового освітлення на ви­соті не менше 2 метрів, ясно видимий з боку суднового руху.

На береговій частині пляжу не далі 5 метрів від води мають виставлятися через кожні 50 метрів стійки (щити) з рятівними кругами. На кругах повинно бути нанесено назву пляжу і напис «Кидай потопаючому». На пляжі слід вста­новлювати щогли блакитного кольору заввишки 8—10 м для підняття сигна­лів: жовтий прапор 70 х 100 см (або 50 х 70 см), що значить — «купання доз­волено» і чорна куля діаметром 1 м, що значить — «купання заборонено».

Пляжі, як правило, повинні бути радіофіковані, мати телефонний зв'язок і приміщення для надання потерпілим першої медичної допомоги.

Продаж спиртних напоїв на пляжах забороняється.

Навчання людей плаванню має проводитися в спеціально відведених місцях пляжу. Відповідальність за безпеку тих, що навчаються, несе викладач (інструктор, тренер, вихователь), яким проводить навчання або тренування.

Дорослі зобов'язані не допускати купання дітей у невстановлених місцях, їх витівок на воді, плавання на не пристосованих для цього засобах (предметах) і інших порушень на воді.

Пляжі таборів для відпочинку дітей та інших дитячих оздоровчих установ, окрім відповідності загальним вимогам до пляжів, мають бути захищені шта­хетною огорожею з боку суші. На цих пляжах рятівні круги і кінці навішують­ся на стійках (щитах), встановлених на відстані 3 метрів від кромки води через кожні 25 метрів, обладнуються ділянки для купання і навчання плаванню дітей дошкільного і молодшого шкільного віку з глибинами не більше 0, 7 метра, а також для дітей старшого віку з глибинами не більше 1, 2 метра. У місцях з глибинами до 2 метрів дозволяється купатися дітям у віці 12 років і більше, які добре вміють плавати.

Експлуатація пляжів у таборах відпочинку дітей забороняється без інструк торів з плавання, на яких покладається відповідальність за безпеку дітей і і методичне керівництво.

Для проведення уроків з плавання обладнується майданчик, що примикає до води, на якому повинні бути плавальні дошки, гумові круги, жердини для підтримки тих, хто не вміє плавати, пояси, що підтримують у воді, електромегафони та інші навчальні засоби. Контроль за правильною організацією і про­веденням купання дітей у таборах відпочинку здійснюють керівники цих та­борів.

Для купання дітей під час походів, прогулянок і екскурсій вибирається не­глибоке місце на водоймищі з пологим дном без паль, корчів, гострих каменів, скла, водоростей і мула. Обстеження місця купання проводиться дорослими, які вміють добре плавати і пірнати. Купання дітей проводиться під контролем дорослих.

Знаки безпеки на воді. Знаки безпеки на воді встановлюються власниками пляжів, переправ, баз (споруд) для стоянок судів і іншими водокористувачами з метою запобігання нещасним випадкам з людьми на воді.

Знаки безпеки мають форму прямокутника з розмірами сторін не менше 50x60 см і виготовляються на дошках товстої фанери, металевих листів або іншого міцного матеріалу. Знаки встановлюються на видних місцях за розпо­рядженнями уповноважених органів державного нагляду і укріплюються на стовпах (дерев'яних, металевих, залізобетонних тощо) заввишки не менше 2, 5 м.