Виявлення факту

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Виявлення факту

2. Опис (відновлення, реконструкція) конкретної педагогічної ситуації

Ситуація описується у всіх деталях, озаглавлюється (заголовок може допомогти з'ясувати суть конфлікту), по можливості цілком відтворюється діалог. Діалог – це завжди пошук істини, пошук суперечностей, тому| важливе|поважне| його передати як можна|якомога| точніше. Після того, як ситуація відновлена, можна перейти до її аналізу.

3. Визначення змісту педагогічної ситуації

Кожному віковому періоду властиві свої штатні педагогічні ситуації. Для молодших школярів це:

Бійки. Агресивна, ворожа, часто жорстока поведінка дитини по відношенню до іншого зароджується і зміцнюється в молодшому шкільному віці з багатьох причин: через бажання затвердитися, звернути на себе увагу, відплатити кривдникові.

Скарги, наклепи, доноси. Діти знають, що наклепи засуджуються їх однолітками. І проте вчителеві постійно доводиться чути скарги: «А він у мене узяв...», «А він списує...», «А він мене вдарив...»

Обміни. Обмінні операції між дітьми поширені широко («Я тобі, ти мені...»). В більшості випадків правила обміну відомі і їх дотримуються. Проте буває і обмін не по правилах, тоді він сприяє розвитку честолюбства, користі, може викликати сварки.

Страхи. Діти, які вчаться у 1–4-х класів постійно переживають почуття страху. Вони бояться батьків, вчителів, деяких однокласників, незнайомих людей, тварин, темноти.

Клички і прізвиська. Діти, як правило, звертаються один до одного не по іменах, а по кличках, прізвиськах, часто – з метою принизити гідність.

Зіпсовані речі. Діти деколи недбало відносяться до своїх і чужих речей, псують їх.

Цей перелік можна продовжити. Ситуація, що ми аналізуємо «Це ж не можна!» може бути віднесена саме до групи «Зіпсовані речі».

4. Аналіз педагогічної ситуації з метою визначення сутності |суті| конфлікту, який лежить у її основі

Аналіз потребує відповіді на питання|: хто є учасником події і діалогу? який характер конфлікту? які мотиви дій хлопчика?

У даній ситуації основний учасник події – хлопчик. Він дбайливо відноситься до своїх речей і, не замислюючись, псує те, що йому не належить. У основі ситуації лежить конфлікт-розбіжність. Хлопчикові здається|видається|, що він нічого поганого не вчинив. Тим часом він поступає|надходить| всупереч вимозі берегти|зберігати| не лише|не тільки| свої речі, але і речі, що належать суспільству|товариству|. Він порушує правила поведінки ненавмисно – в його розумінні це правило не охоплює всіх випадків, коли воно повинне виконуватися.

5. Формулювання педагогічної задачі|задач|, виявлення найбільш значущої|значущих|

· допомогти батькам усвідомити, що означає|значить| виховувати у сина таку якість, як ощадливість не лише|не тільки| до своїх, але і до «не своїх» речей;

· знайти засоби впливу на хлопчика, з|із| тим аби|щоб| він зрозумів свою помилку і більше не робив подібне|скоював|;

· у роботі з|із| дітьми у класі, де вчиться хлопчик, не залишати непоміченими випадки, коли діти псують свої або чужі речі.

6. Додаткова теоретична і практична підготовка вчителя|учителя| до вирішення педагогічних задач

Необхідно пригадати аналогічні ситуації, вивчити психолого-педагогічну літературу, де описані означені мотиви поведінки, вікові особливості, методика вирішення педагогічних задач та інше пов’язане з цією ситуацією.

· Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Психология жизненных ситуаций. М.: Рос. пед. агентство, 1998.

· Годник С.М., Спирин Л.Ф., Фрумкин М.Л. и др. Педагогические ситуации в воспитании школьников. Воронеж: Изд-во ВГУ, 1985.

· Натанзон Э.Ш. Психологический анализ поступков ученика. М.: Просвещение, 1991.

· Петроченко Г.Г. Ситуативные задачи в педагогике. Минск: Университет, 1990.

· Поташник М.М., Вульфов Б.З. Педагогические ситуации. М.: Педагогика, 1983.

7. Вибір засобів вирішення педагогічної задачі

8. Самоаналіз і самооцінка прийнятого рішення|вирішення|

Ситуація 1. Уроку Микола не вивчив, що було зрозуміло усім. І, як не старався, так нічого пригадати не міг. Коля стояв і досадував на себе, на свою сусідку по парті Олену, яка не могла йому підказати, на вчителя|учителя|, який так багато, на його думку, завжди задає по історії. Вкінець|вкрай| роздратований, він не витримав і нагрубив вчителеві|учителеві|.

Ситуація 2. З наочними посібниками, журналом і чималим зошитом, де слово в слово був записаний весь урок, Ірина Петрівна вперше в житті переступила поріг класу як учителька. Не пам'ятала, як промовила звичайне: «Добрий день. Сідайте». Тільки чудово запам'ятала той жах, що охопив її від гудіння, яке раптом заповнило кімнату. Так, так, гудіння! Здавалось, воно лунало звідусюди: від стін, вікон, навіть від стелі. Ще не розуміючи, у чому справа, молода вчителька оголосила тему. Гудіння посилилось, а чийсь басок промовив: «Двадцять разів уже чули...» Ірина Петрівна придивилась до учнів і здогадалась: це шуміли вони. Шуміли, не розтуляючи ротів, манірно склавши руки на парті. Що вдіяти вчительці?

- Можна я намалюю не чашку, а то, чого я ніколи не бачив? — запитав|спитав| він.

- Що ж ти хочеш намалювати? — здивувався вчитель|учитель|.

- Дерево евкаліпт, — сказав хлопчик задумливо|замислений|.

Хлопчик деякий час мовчки сидів і дивився перед собою. Потім знову підняв руку.

- Поясни, будь ласка, що це таке, — сказав вчитель|учитель| з цікавістю.

- Синій птах, — сказав хлопчик дуже серйозно. Весь клас скрипів старанно олівцями. Але|та| хлопчик через деякий час знову підняв руку.

- Я хотів би намалювати те, чого ніхто ніколи не бачив, — сказав він тихо. - Можна? - Наприклад?

- Мамонта, коли він пробуджується|прокидається|, — сказав винувато хлопчик.

- Мамонта? — перепитав вчитель|учитель|, уважно дивлячись на нього.

И дійсно, через п'ять хвилин|мінути| закінчився урок, а у Саші так і залишився чистим аркуш|лист| паперу красивого альбому.

Ситуація 4. На уроці математики в 11-му класі вивчається нова тема. Учні зацікавлено слухають Сергія Леонідовича. В класі стоїть тиша. Але раптом її порушує різкий дзвінок мобільного телефону. Всі учні мимоволі переключають увагу на Дениса, який, схилившись до парти, відповідає по телефону. Усі чекають на реакцію вчителя. Якою вона має бути?

Ситуація 5. - Я просто не можу дивитися на твоє довге волосся, — говорить батько|отець| дев'ятикласникові. — Ти виглядаєш жахливо|страшенно|. Чому ти їх не підстрижеш?
- Мені так подобається, — відповідає син.

- Ти жартуєш?! Ти схожий на хіпі. Ти ж школяр, — заперечує батько|отець|.
- Ну і що?

- Я не можу змиритися з|із| тим, що у тебе таке волосся, — парирує у відповідь батько|отець|.

- Це моє волосся - носитиму так, як хочу, — відповідає син у свою чергу|в свою чергу|.

- Але|та| чом би тобі хоч би|хоча би| трішки їх не підстригти? — не перестає переконувати батько|отець|.

- Адже Я не говорю тобі, яка у тебе зачіска, — говорить син.

- Так|та|, не говориш. Але|та| я і не виглядаю як дикобраз, — помічає батько|отець|.

- Можна подумати, що я так виглядаю. Ти не розумієш. Моїм друзям ця зачіска подобається — особливо дівчаті.

- Ну, тоді і не дивися, — вирушаючи|йти|, недбало кидає у відповідь син.