Основні напрямки постановки корекційних цілей.

1. Оптимізація соціальної ситуації розвитку.

2. Розвиток видів діяльності людини.

3. Формування віково-психологічних новоутворень.

В теперішній час в психокорекції не існує єдиного принципу класифікації методів. Але із великого різноманіття існуючих методів виокремлюють три основних, що виникли на основі трьох найбільш розвинутих направлень.

- психоаналітичного (психодінамічного, динамічного, або фрейдіського);

- біхевіориського (поведінкова психокорекція);

- гуманістичного (екзістенціально - гуманістичного, дослідницького).

В психоаналізі головним фактором особистісного розвитку і поведінки вважаються первинні потяги і потреби, а невроз виникає в наслідок їх усунення в необізнане і конфлікту з свідомістю.

Біхевіористів взагалі не цікавить особистість як така, що існує. Звідси невроз - це не адаптивна поведінка, виникаюча в результаті неправильного навчання. Основне завдання поведінкової психокорекції замикається на навчанні новим, адаптивним способам поведінки.

Гуманістична психологія в якості основної роздивляється потребу особистості в само актуалізації, а невроз рахується результатом блокування цієї потреби. І з цього витікає і завдання гуманістичної психокорекції – сприяти придбанню нового емоційного досвіду створювання адекватного цілісного образу – Я, і можливостей для само актуалізації особистості.

Класифікація методів психокорекції запропоновано Я. Александрович, побудована на аналізі значень, в яких використовуються поняття метода в психокорекції.

- методи психокорекції, що мають характер технік - гіпноз, релаксація, психогімнастика.

- Методи психокорекції в значені інструменту, котрий використовують в психокорекційному процесі (таким інструментом може бути психолог в випадку індивідуальної психокорекції, або при групові психокорекції.

- Методи, що визначають умови, які сприяють оптимізації досягнення психокорекційних цілей – психокорекція сімейна, клінічна, на виробництві.

- Методи психокорекції в значенні психокорекційних інтервенцій (вторгнень), розглядаємо в плані стилю - директивний, не директивний, або в плані теоретичного підходу - інтерпретація, навчання, між- особистісні взаємодії або діалог.

Виділяють специфічні риси психокоректувального процесу, що відрізняють його від психотерапії.

• Психокорекція орієнтована на клінічно здорову особу людей, що мають в повсякденному житті психологічні труднощі, проблеми, скарги невротичного характеру, а також на людей, що відчувають себе добре, проте бажають змінити своє життя або що ставлять перед собою мету розвитку особи.

• Корекція орієнтується на здорові сторони особи незалежно від міри порушення.

• У психокорекції частіше орієнтуються на сьогодення і майбутнє клієнтів.

• Психокорекція зазвичай орієнтується на середньострокову допомогу (на відміну від короткострокової - до 15 зустрічей - допомозі при консультуванні і довгостроковою - до декількох років - допомозі при психотерапії).

• У психокорекції акцентується ціннісний вклад психолога, хоча відхиляється нав'язування певних цінностей клієнтові.

• Психокоректувальні дії направлені на зміну поведінки і розвиток особи клієнта.

Психотерапія - це використання методів психологічного впливу для лікування хворого, для поліпшення почуття психологічного благополуччя клієнта.

Загальною метою психотерапії є допомога особистості в межах її запиту. Допомога може полягати у лікуванні невротичних симптомів, актуалізації резервів особистісного зростання чи в подоланні труднощів, що перешкоджають людині жити і відчувати себе щасливою. У процесі спілкування запит може трансформуватися - доповнюватися, розширюватися, конкретизуватися, але будь-які зміни завжди потребують спільного обговорення і згоди клієнта.

Існує декілька методів психотерапії:

Раціональна психотерапія або роз'яснювальна психотерапія

Когнітивно-поведінкова терапія

Лікування навіюванням у свідомому або гіпнотичному стані

Аутогенне тренування

Колективна психотерапія

Психоаналітична психотерапія

Каузальна психотерапія

Гештальт терапія

Психодрама