Суггестивна психотерапія.

Етимологія. Походить від лат. suggestio - навіювання. Категорія Форма психотерапії.

Специфіка. В ній усунення тілесних і психічних порушень досягається за рахунок застосування навіювання. При цьому виявляється цілеспрямований вплив на функціональні порушення, вегетативні порушення, стани напруги, а також тілесні недуги (наприклад, біль). Полягає в тому, що пацієнтові передають у формі усного повідомлення правильні установки. Сугестивні формулювання описують стан, що має бути досягнуто, при цьому вони повинні бути тільки в позитивній формі - не допускається використання негативних мовних конструкцій (правильне формулювання - " куріння байдуже", але не " палити більше не хочеться"). Найбільш ефективна при порушеннях концентрації, пам'яті, сну, навчання, а також при фобічних страхи, скутості, тиках, мігрені.

Види:

• гіпноз,

• переконання(навіювання),

• аутотренінг.

Гіпноз - це особливий стан свідомості, що виникає під впливом спрямованого психологічного впливу, що відрізняється як від сну, так і від неспання і супроводжується значним підвищенням сприйнятливості до специфічно спрямованим психологічним факторам при різкому пониженні чутливості до дії всіх інших факторів зовнішнього середовища.
Єдиної теорії, що пояснює природу гіпнозу, в даний час немає. Існують окремі концепції, в тій чи іншій мірі обгрунтовані системи поглядів на механізм цього явища.
За І. П. Павлову, гіпноз - це частковий сон. Він являє собою проміжний, перехідний стан між неспання і сном, при якому на основі загальмованих з різним ступенем інтенсивності ділянок головного мозку присутній бадьорий, «сторожовий» пункт в корі великих півкуль, що забезпечує можливість «раппорта» між клієнтом і гіпнотизером. За Фрейдом, гіпноз - це перенесення в сфері несвідомого на особистість гіпнотизера вроджених спогадів про племінну вождя, витіснених відносин дітей до батьків (наприклад, сина до батька). Цей феномен перенесення і створює, на думку Фрейда, нездоланну владу гіпнотизера стосовно клієнта. Гіпнотичні взаємини, по Фрейду, мають еротичну основу.

Навіювання - це різні способи вербального і невербального емоційно забарвленого впливу на людину з метою створення у нього певного стану чи спонукання до певних дій.
За допомогою навіювання можуть бути викликані різні відчуття, уявлення, емоційні стани, вольові спонукання, зміни соматовегетативних функцій організму.
Слід відрізняти переконання і навіювання як психологічні категорії і гіпноз як особливий стан вищих відділів центральної нервової системи. Навіювання відрізняється від переконання насамперед тим, що інформація при вселенні сприймається без належної критичної обробки.
Водночас навіювання є одним з методів психотерапевтичного лікування. Лікар, який має авторитет і довірою у хворих, обстановка і процес психотерапевтичного лікування самі по собі, несвідомо чи свідомо, роблять на хворих сугестивний вплив..

Аутотренінг — це концентроване саморозслаблення і са­монавіювання. Це система навчання прийомів саморозслаблення м'язів (м'язова релаксація), психічного заспокоєння, погруження в дрімотний стан, які супроводжуються само­навіюванням. Аутогенне тренування широко застосовують у медицині, спорті, на виробництві, в самовихованні.

59.Теоретична обумовленість відмінних та спільних рис психотерапії та психокорекції.

Як у психокорекції, так і в психотерапії пред'являються схожі вимоги до особистості клієнта і фахівця, що надає допомогу; до рівня його професійної підготовки, кваліфікації та професійним навичкам; використовуються однакові процедури і методи; допомога надається в результаті специфічної взаємодії між клієнтом і фахівцем.

Основні характеристики:

1. Засоби впливу (методи): психотерапія і психокорекції використовують психологічні засоби впливу, однак у психологічному консультуванні інформування є провідним прийомом.

2. Цілі: психотерапія і психокорекції мають на меті досягнення більш виражених позитивних змін у когнітивній, емоційній та поведінковій сферах у бік збільшення їх ефективності, психотерапія при цьому спрямована на досягнення значних особистісних змін, а консультування - на допомогу людині в кращому використанні власних ресурсів і поліпшенні якості життя.

3. Функції: психотерапія виконує функцію лікування і частково реабілітації, а психокорекція - профілактики та розвитку (природно, що мова йде про переважної спрямованості психотерапії і психокорекції, тому що в ряді випадків ці функції можуть перетинатися).

Тривалість впливів: психотерапія припускає тривалість не менше 15-20 сеансів, психологічне консультування може обмежуватися 1-5 сеансами.

Психотерапія - це система медико-психологічних засобів, що застосовуються лікарем для лікування різних захворювань і створення умов для повноцінного становлення особистості. Вона являє собою систему лікувального впливу психологічними засобами (вербальними і невербальними) на психіку, а через неї на весь організм і поведінку клієнта.

Мета психотерапії - сприяння у становленні повноцінної особистості, здатної займати активну і творчу позицію відносно себе та своєї життєдіяльності, справлятися із травмуючими ситуаціями і переживаннями, приймати рішення і продуктивно, нешаблонно та гідно діяти у відповідних соціально-культурних умовах.
Психокорекція – цілеспрямований психологічний вплив на особистість для повноцінного розвитку та функціонування індивіда.Це система заходів, спрямованих на виправлення недоліків психології або поведінки людини за допомогою спеціальних засобів психологічного впливу. Психологічній корекції підлягають недоліки, що не мають органічної основи і не представляють собою такі стійкі якості, які формуються досить рано і надалі практично не змінюються.

Виділяють специфічні риси психокоррекционного процесу, що відрізняють його від психотерапії.

1. Психокорекція завжди орієнтована на клінічно здорову особистість, котра має в повсякденному житті психологічні труднощі, проблеми адаптації і т.д., а також на людей, що відчувають себе добре, однак бажаючих змінити своє життя, або ставлять перед собою мету розвитку особистості.

2. Корекція орієнтована на здорові сторони особистості.

3. У психокорекції частіше за все орієнтуються на сьогодення і майбутнє клієнтів.

4. Психокорекція звичайно являє собою середньострокову допомогу (не менше одного місяця, але не більше трьох місяців (максимально 40-45 зустрічей)).

5. У психокорекції акцентується ціннісний внесок психолога, але в той же час, не схвалюється нав'язування певних цінностей клієнтові.

6. Психокорекційні впливи спрямовані на зміну поведінки і розвиток особистості.