💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

А. Піст

Відносно посту єгипетські анахорети здійснили великий поступ. Самі по собі встановились норми, правила, мінімальні вимоги стосовно їжі подвижника, часу її прийняття та тривалості постів. М’ясо анахорет звичайно не вживав, однак споживання його в разі потреби не вважалось за порушення обіту. Молочні продукти іноді допускались, риба частіше.

На відміну від Єгипту, серед монахів інших християнських країн стримання від м’яса не було настільки безумовним. Деякі стримувались від усіх видів м’яса: тварин, птиці та риби, а також від яєць і від сиру; інші ж, стримуючись від м’яса тварин, дозволяли на птицю і все решта; декотрі стримуються і від птиці, а вживають тільки сир і рибу; інші, натомість, не споживають риби, лише сир; ще ж інші не їдять навіть сиру.

Вино дозволялось, однак чимало монахів його не пило. Дехто взагалі не пив нічого, крім води. “Один брат запитав у авви Ксоя: Якщо б я випив три чаші вина – чи це не забагато? Авва відповів: Якщо немає диявола, то незабагато”[xiv][14]. Коли преп. Сисою подали третю чашу, він не прийняв, кажучи: “Облиш, брате, хіба ти не знаєш, що існує сатана”[xv][15].

Звичайна їжа більшості єгипетських анахоретів – це хліб і сіль, подвижники стримувались від усього іншого. Дехто десятками років кормився тільки сирими овочами, відмовляючись і від хліба. Проте чимало дозволяло собі споживати всіляку рослинну їжу, часами, навіть, олію.

Щодо часу споживання їжі, то раніше дев’ятої години (3-тя пополудню) взагалі не їли. Однак більш ревні подвижники харчувались аж увечері і могли похвалитися, що “сонце ніколи не бачило, щоб вони їли”[xvi][16].

Відносно тривалості цілковитого неяденія, то нормою для доброго подвижника вважалось споживання їжі через два дні. Деякі не їли і по п’ять днів або їли раз на тиждень. Зустрічались також випадки повного стримання від їжі протягом сорока днів і більше. Після довгого практикування такого посту, деякі анахорети досягали того, що після двох днів стримання від їжі зовсім не відчували голоду.

Проте з часом подвижники дійшли до висновку, що не їсти довше, ніж один день – небезпечно, адже не всі на це здатні. Таким чином, отці перестали рекомендувати такий піст. “Авва Йосиф запитав у авви Пімена: Як нам постити? Авва Пімен промовив у відповідь: На мою думку, треба їсти кожен день, але їсти небагато, не досита. – Чому ж тоді ти, авво, за молодих літ постив по два дні? – запитав авва Йосиф. Відповів старець: Справді, постив я по три і по чотири дні, а навіть по тижні. Одначе, випробувавши це все, сильні в чесноті отці розсудили, що краще їсти кожного дня потрохи, і показали придатну для нас царську дорогу”[xvii][17].

Посиленим воздержанієм отці вшановували загально-церковні пости, зокрема Чотиридесятницю та піст середи і п’ятниці.