State of the main problems worksshops in high-school and ways of their efficiency improvement

This article describes the concept and why practical lessons must be done. Also considers the problems of practical and laboratory work in higher education will continue the ways of solving certain problems which " face to face" as students and teachers. It is due to this activity the students will form an expert of the business. The author of the article conducted a survey among students and teachers on ways to improve the educational process at the university in which they study and teach accordingly. The results presented in the article below.

Keywords: laboratory work; learning lecture, theoretical material; practical training; workshop.

Значне місце в системі підготовки фахівців посідають практичні заняття. Головне їх завдання — закріплення, переведення у довготривалу пам’ять теоретичних знань, формування навичок і вмінь з тієї чи тієї навчальної дисципліни, оволодіння апаратом наукових досліджень.

Практичне заняття — форма навчального заняття, під час якої науково-педагогічний працівник організовує для студентів аналіз окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує навички і вміння їх практичного застосування, через індивідуальне виконання відповідно сформульованих завдань. Мета практичного заняття — поглиблювати, поширювати та деталізувати знання, виробляти навички професійної діяльності, розвивати наукове мислення та мовлення, перевіряти знання студентів, мати засіб оперативного зворотного зв'язку.

Для досягнення ефективності практичного заняття слід домагатися, щоб мета заняття була зрозумілою не тільки викладачеві, але й студентам.

Практичні заняття мають бути сплановані таким чином, щоб студенти постійно відчували зростання складності завдань, що вони виконують, отримували позитивні емоції від переживання власного успіху в учінні, були зайняті напруженою творчою роботою, пошуком правильних і точних рішень. (Педагогіка вищої школи. К.: Ленвіт, 2007 с. 57-58)

Цю форму занять проводять у лабораторіях або аудиторіях, обладнаних необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою.

Науково-педагогічний працівник, якому доручено практичні заняття, за погодженням із лектором навчальної дисципліни завчасно готує необхідний методичний матеріал — тести для виявлення рівня оволодіння відповідними теоретичними положеннями, набір завдань різного ступеня складності.

Основні завдання практичних занять:

· поглиблення та уточнення знань, здобутих на лекціях і в процесі самостійної роботи;

· формування інтелектуальних навичок і вмінь планування, аналізу й узагальнень, опанування навичок організації професійної діяльності;

· накопичення первинного досвіду організації виробництва та технікою управління ним;

· оволодіння початковими навичками керівництва, менеджменту та само менеджменту.

Структура практичного заняття: попередній контроль знань, навичок і вмінь студентів; формулювання загальної проблеми та її обговорення за участю студентів; розв’язування завдань та їх обговорення; розв’язування контрольних завдань, їх перевірка й оцінювання.

Кількість студентів на практичному занятті не повинна перевищувати половини академічної групи. Оскільки головне завдання цього виду навчальної роботи – формування навичок і вмінь, то основними мають бути різноманітні вправи (підготовчі, пробні, за зразком, тренувальні, творчі, практичні, графічні, усні, письмові, професійні, технічні та ін.) (В.Л. Ортинський «Педагогіка вищої школи», 2009, с. 232-233).

Термін «практичне заняття» використовується в педагогіці як родове поняття, яке включає такі види, як лабораторна робота, вправи, семінар у його різновидах. Аудиторні практичні заняття грають винятково важливу роль у виробленні у студентів навичок застосування отриманих знань для вирішення практичних завдань у процесі спільної діяльності з викладачами (https://www.grandars.ru/college/psihologiya/prakticheskoe-zanyatie.html).

Семінарське заняття у вищій школі це вид навчальних занять практичного характеру, спрямованих на поглиблення, розширення, деталізацію та закріплення теоретичного матеріалу. Семінарські заняття сприяють активізації пізнавальної діяльності студентів, формуванню самостійності суджень, умінню обстоювати власні думки, аргументувати їх на основі наукових фактів. Вони сприяють оволодінню фундаментальними знаннями, допомагають розвивати логічне мислення, формувати переконання, оволодівати культурою толерантності, активно впливати на соціальне становлення особистості (Громов О.В., 2001, с.325).

(Кудіна В.В., Соловей М.І., Спіцин Є.С. Педагогіка вищої школи. — 2-ге вид., допов. і переробл. — К.: Ленвіт, 2007С. 58-59).

Просемінари - це заняття, що готує до семінару, проводитися на перших курсах. Мета: ознайомлення студентів зі специфікою самостійної роботи, з літературою, першоджерелами, методикою роботи з ними. Другий етап роботи просемінарів - підготовка рефератів на певні теми, читання і обговорення їх з учасниками просемінари з висновком керівника (Педагогіка: Підручник для студентів педагогічних вузів, М. 2002, с.327).

Спецсемінар, спецкурс проводять на старших курсах — це спеціально організоване спілкування науковців початківців з певної проблеми. Успіх спецкурсу залежить від того, хто ним керує. Спецкурс набуває рис наукової школи, яка привчає студентів до колективного мислення, спільних зусиль для досягнення необхідної мети (https://pidruchniki.com/16330826/pedagogika/seminarski_praktichni_zanyattya_vischih_navchalnih_zakladah).

Семінари — вищий рівень організації навчальної діяльності. Цією організаційною формою навчання передбачено підвищення пізнавальної активності студентів. Загалом семінари мають бути «розсадником знань», забезпечувати інтелектуальний розвиток студентів, формувати у них пізнавальну активність(В.Л. Ортинський «Педагогіка вищої школи», 2009, с. 234-235).

(Педагогіка вищої школи. К.: Ленвіт, 2007 с. 58-59).

Семінар у порівнянні з іншими формами навчання вимагає від учнів досить високого рівня самостійності в роботі з літературою - вміння працювати з декількома джерелами, здійснити порівняння того, як один і той же питання викладається різними авторами, зробити власні узагальнення і висновки.
Комплексність даної форми занять визначається тим, що в ході його проведення поєднуються виступи учнів і викладача; позитивне тлумачення (розгляд) обговорюваної проблеми та аналіз різних, часто дискусійних позицій; обговорення думок учнів і роз'яснення (консультація) викладача; поглиблене вивчення теорії та придбання навиків уміння її використовувати в практичній роботі(Андрєєв В.І., Педагогіка, 2000, с.326).

Семінару притаманні чотири основні функції:

1. Поглиблення, конкретизація, систематизація знань, набутих на лекціях і під час самостійної роботи.

2. Розвиток навичок самостійної роботи.

3. Заохочення до наукових досліджень.

4. Контроль за якістю засвоєння студентами матеріалу(Методика викладання у вищій школі: навчальний посібник, Сімферополь, 2011, с.95).

Процес пізнання починається з відчуттів, які виникають внаслідок впливу предметів і явищ на органи чуття. Сприйняття буває зоровим, слуховим, руховим, нюховим, дотиковим. Методично правильне використання цих чуттів збуджує орієнтовно-дослідний рефлекс. Тільки знання, які застосовуються на практиці, залишаються у пам'яті! Головний принцип навчання - студенти повинні вміти і мати можливість застосувати отримані знання на практиці(Основи організації та методики викладання в вищій школі, Ірпінь, 2001, с.51).

Лабораторне заняття — форма навчального заняття, на якому студенти під керівництвом науково-педагогічного працівника особисто проводять натурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичної перевірки й підтвердження окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, набувають практичних навичок роботи з лабораторним обладнанням, устаткуванням, вимірювальною апаратурою, обчислювальною технікою, оволодівають методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.

Проведення лабораторних занять потребує добре підготовлених, спеціально обладнаних навчальних лабораторій із використанням устаткування, пристосованого до умов навчального процесу (лабораторні установки, макети тощо.

Структура лабораторного заняття: проведення поточного контролю підготовленості студентів до виконання конкретної лабораторної роботи, виконання її завдань, підготовка індивідуального звіту про виконану роботу і захист його перед науково-педагогічним працівником. Замінювати лабораторні заняття іншими видами навчальних занять не можна. Кількість студентів на лабораторному занятті не повинна перевищувати половини академічної групи. Кожен студент має самостійно виконати всі лабораторні роботи й оформити їх результати. (В.Л. Ортинський «Педагогіка вищої школи», 2009, с. 234-235).

На хімічному факультеті головним у процесі навчання є підтвердження та закріплення теорії практикою. Практикум - форма навчального процесу, за якою студенти самостійно виконують практичні та лабораторні роботи, застосовуючи знання, навички й уміння. Саме на лабораторних роботах відбувається перевірка різних хімічних та фізичних властивостей речовин. Практичні заняття значною мірою забезпечують відпрацювання умінь і навичок прийняття практичних рі­шень в реальних умовах виробництва, що ґрунтуються на теоретичній основі, розвивають логічне мислення, вміння аналізувати явища, узагальнювати факти, сприяють регулярній і планомірній самостійній роботі у процесі вивчен­ня певного курсу. В подальшому, на основі здобутих знань, проводиться самостійна робота студента-хіміка, з метою відкрити щось нове і унікальне. Звичайно це не всім вдається, адже основними проблемами у проведенні практичних робіт є деяка трафаретність робіт і прийомів їхнього виконання та не виключене запозичення студентами один в одного техніки виконання роботи і її результатів без поглиблення у суть виконаної праці.

Звичайно є і переваги семінарсько-практичного навчання. Це формування вмінь та навичок професійної діяльності у студентів, з’являється наукове мислення та вивчається термінологія. Також поглиблюються і деталізуються знання, отримані на лекції в узагальненому вигляді.

Але все ж таки існують проблеми у проведенні практичних занять. Насамперед, за результатами опитування, головним недоліком у проведенні семінарів є відмовчування студентів під час опитування всієї групи, навіть можливе займання іншими справами при цьому. Тому щоб цього уникнути, в ідеалі, необхідно робити групи якомога меншими, щоб викладач міг приділити увагу всім.

Також незадоволення було викликано тим, що на практичних заняттях мало пояснюють матеріал. Потрібне спочатку оглядове нагадування теорії, а потім закріплення її задачами чи виконанням лабораторних робіт.

Ще однією проблемою на хімічному факультеті є відсутність або застарілість як обладнання, так і реактивів. А це унеможливлює виконання всіх поставлених задач по закріпленню лекційних чи самостійно обробленого матеріалів. Тому придбання обладнаня/реактивів чи використання комп’ютерних моделів приладів може вирішити це питання.

Як викладачі, так і студенти незадоволенні з новим рішенням Міністерства освіти щодо скорочення занять на 30% і перенесення цього матеріалу на самостійне опрацювання. Це негативно має вплинути на студента-випускника як фахівця своє професії, адже робота хіміка полягає у знаходженні нових методик синтезу практичних речовин з подальшою їх перевіркою експериментом; чи винайденню нових приладів та обладнань, що мають полегшити роботу у лабораторіях дослідних центрів, фармацевтичних фірм чи промислових фабрик.

Кожен студент займається індивідуальною роботою, що відповідає специфіці обраної ним кафедри. На мою думку, на старших курсах доцільніше робити практичні заняття в лабораторії за темами наукової роботи, при цьому студенти мають працювати у приміщеннях обладнаних всім необхідним для продуктивної праці (справність приборів, заміна застарілих витяжних шаф, наявність засобів індивідуального захисту, таких як окуляри, рукавиці тощо). Таким чином, хімік зможе поглиблювати свої теоретичні знання в обраній ним галузі, систематизуючи та аналізуючи сучасні наукові підходи щодо розв’язання ним поставлених завдань. В подальшому можливе самостійне ведення наукових досліджень з використанням сучасних приладів та методик. А також розв'язання складних наукових питань через проведення експерименту.

Ефективність практичного заняття значною мірою за­лежить від вміння викладача володіти увагою студентів, впроваджувати елементи змагальності між ними, здійсню­вати диференційований підхід при підборі груп для спіль­ної діяльності на практичних заняттях. Невід’ємною складовою частиною навчально-методичного комплексу є облік успішності студентів, що полягає в контролі знань, умінь і навичок студентів. На основі контрольних заходів у викладачів створюються певні уяви про діяльність студентів і досягнуті ними результати. Відомості про успішність студентів, здобуті у ході перевірки є істотною підставою для застосування передових і ефективних методів навчання. Систематичний контроль підтримує інтерес студентів до навчання і дає можливість викладачам показати правильний спосіб виконання завдань. Серед різних форм і методів перевірки засвоєння знань і умінь, що використовуються для контролю найбільш ефективний – тестовий контроль. Тести безперечно мають ряд переваг тому, що вони забезпечують високий ступінь об’єктивності, можливість кількісної характеристики обсягу засвоєних знань, зручності і легкості проведення і підрахування результатів. Слід зазначити, що використання тестів сприяє оптимізації процесу навчання. Організація цілеспрямованого, усвідомленого мислення дає можливість студенту проводити безперервний контроль за власною діяльністю.

Отже, сучасні вимоги до підготовки фахівців зумовлюють необхідність безперервного пошуку шляхів підвищення якості навчання студентів і одним з таких шляхів є удосконалення системи контролю та оцінки навчальних досягнень студентів в оволодінні дисципліною.