Характеристика стану, основних проблем проведення лабораторних робіт у вищій школі та шляхи підвищення ефективності їх організації

У статті розкривається місце лабораторних занять в підготовці студентів, даються деякі з класифікацій лабораторних робіт, з характеристиками категорій, наводяться деякі з проблем проведення лабораторних робіт та можливі шляхи вирішення цих проблем.

Ключові слова: лабораторні заняття, лабораторна робота, проблеми

Архипов А.В. ХАРАКТЕРИСТИКА СОСТОЯНИЯ, ОСНОВНЫХ ПРОБЛЕМ ПРОВЕДЕНИЯ ЛАБОРАТОРНЫХ РОБОТ В ВЫСШЕЙ ШКОЛЕ И ПУТИ ПОВЫШЕНИЯ ЭФЕКТИВНОСТИ ИХ ОРГАНИЗАЦИИ

В статье раскрывается место лабораторных занятий в подготовке студентов, даются некоторые из классификаций лабораторных работ, с характеристиками категорий, приводятся некоторые из проблем проведения лабораторных работ и возможные пути решения этих проблем.

Ключевые слова: лабораторные занятия, лабораторные работы, проблемы

Arkhypov A.V. STATUS, THE MAIN PROBLEMS OF LABORATORY WORKS IN UNIVERSITY AND WAYS OF INCREASING THEIR EFFICIENCY

The article describes the role of laboratory works in studying, gives some classifications of laboratory works with the characteristics of the categories, lists some problems in preparing laboratory works and possible solutions for these problems.

Keywords: laboratory exercises, laboratory work, problem

Серед різноманітних форм організації навчальної роботи у вищій школі важливе місце належить лабораторним роботам. Важливість цих робот базується на тому твердженні, що через них здійснюється дотримання одного з провідних принципів дидактики - принципу зв'язку теорії з практикою.

Лабораторне заняття – це вид навчального заняття, на якому студент під керівництвом викладача проводить натурні або імітаційні експерименти чи дослідження з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень, набуває практичних навичок роботи з лабораторним обладнанням, оснащенням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, оволодіває методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі та обробки отриманих результатів.

Лабораторні заняття проводяться у спеціально оснащених навчальних лабораторіях з використанням обладнання, пристосованого до умов навчального процесу (лабораторних макетів, установок та ін.). Лабораторні заняття можуть проводитися також в умовах реального професійного середовища (на підприємстві, у наукових лабораторіях тощо). Перелік тем лабораторних занять визначається робочою програмою навчальної дисципліни. Лабораторне заняття включає проведення контролю щодо підготовки студентів до виконання конкретної лабораторної роботи, виконання власне лабораторних досліджень, оформлення індивідуального звіту про виконану роботу та його захист. Підсумкова оцінка за лабораторну роботу враховується при виставленні семестрової підсумкової оцінки з даної дисципліни. Наявність позитивних оцінок, одержаних студентом за всі лабораторні роботи, передбачені робочою програмою навчальної дисципліни, є необхідною умовою його допуску до семестрового контролю з даної дисципліни. Лабораторні заняття сприяють глибокому засвоєнню знань, активізують пізнавальну діяльність, дають навички наукового та технічного експерименту, вчать вмінню оцінювати результати експерименту. Сутність лабораторних занять полягає у тому, що студенти за завданням та під керівництвом викладача виконують різни досліди, спостереження, вимірювання, розраховують параметри тощо.

Вища школа покликана дати майбутнім спеціалістам глибокі і міцні теоретичні знання тих наук, які вони вивчають. Але крім цього вона повинна навчити своїх вихованців творчо застосовувати ці знання на практиці, в житті, на виробництві. Цьому сприяють ті лабораторні роботи, які виконують студенти під час навчання у вищих навчальних закладах. Більше часу на них відводиться на природничих факультетах і менше — на гуманітарних. Так, наприклад, на хімічних факультетах університетів із загальної кількості 4538 годин, відведених на підготовку спеціалістів з вищою освітою з цієї спеціальності, на лабораторні роботи відведено 1688 годин, що становить 37% часу, на радіофізичних факультетах - відповідно 4696 і 2076 годин (44%) тощо.

Таким чином, на цих факультетах на лабораторні роботи відведено від одної третини і більше всього навчального часу. І від того, як буде використано цей час, великою мірою залежатиме якість підготовки спеціалістів з вищою освітою.

Лабораторні роботи тісно пов'язані з лекціями і самостійною роботою студентів, вони допомагають студентам творчо використати на практиці ті теоретичні знання, які вони здобули на лекціях і в процесі вивчення літературних джерел. Ця форма занять активізує пізнавальну діяльність студентів, дає їм можливість виявити ініціативу і винахідливість, міцніше засвоїти програмний матеріал. Вона дає можливість студентам ознайомитись з найновішими установками і приладами, обладнанням і матеріалами, з постановкою експерименту в лабораторних чи виробничих умовах. Вона допомагає викладачам залучати студентів до дослідницької роботи, сприяє розвитку у них мислення, винахідливості, раціоналізаторства.

За формою проведення лабораторні роботи можна поділити на фронтальні, циклічні та індивідуальні.

Фронтальна форма проведення лабораторних робіт найпоширеніша, вона характеризується тим, що студенти, об’єднуючись у невеликі групи по 3-4 чоловіки, виконують одну й ту саму роботу одночасно. Лабораторні роботи проводяться за спеціальними програмами, за інструкціями. Проведення роботи в такій спосіб не вимагає значних зусиль із боку викладача щодо її організації, проте потребує достатньої кількості відповідного однакового обладнання. Недоліком фронтальних лабораторних робіт є низька пізнавальна самостійність студентів під час виконання завдань. Крім того, виконання лабораторних робіт одночасно всіма студентами академічної групи призводить до запозичення між ними прийомів і техніки виконання, і навіть вирішення завдань без глибокого розуміння сутності явищ, що вивчаються.

Циклічна форма лабораторних занять передбачає розділення всіх лабораторних робіт, передбачених програмою курсу на декілька циклів, що відповідають певним її розділам. Виконання лабораторних занять в такий спосіб відбувається за встановленим графіком. Така форма дозволяє проводити одночасно різні роботи визначеного циклу. Недоліком проведення таких лабораторних робіт є те, що вони досить часто випереджають вивчення програмного матеріалу на лекціях, це призводить до неправильного і неточного розуміння явищ чи процесів.

Індивідуальна форма передбачає виконання кожним студентом визначеної лабораторної роботи за спеціальним розкладом, при цьому студенти одночасно працюють на різними темами. Слід зауважити, що така форма вимагає особливої організації, індивідуального керівництва і контролю за роботою студентів з боку викладачів. Проте вона дозволяє враховувати індивідуальні особливості кожного студента під час виконання роботи.

Також, практичні роботи, які проводять у вищому навчальному закладі, науковці (Б. Мокін, В. Пап'єв, О. Мокін), поділяють на такі групи:

1. Ознайомчі практичні (лабораторні) роботи. Вони передбачають формування вмінь і навичок користування приладами, пристроями, необхідними для виконання різних видів практичних робіт.

2. Підтверджуючі практичні роботи. Виконуючи їх, студент отримує підтвердження правильності викладених на лекціях теоретичних знань.

3. Частково-пошукові практичні заняття. На таких заняттях студенти мають більше можливостей для творчої роботи. У методичних вказівках до такої роботи вказана лише мета, наявне лабораторне обладнання, порядок його взаємодії, а також план досліджень та орієнтовний перелік питань. Деталізацію плану дослідження і визначення повного переліку питань, які необхідно дослідити, виконує сам студент.

4. Дослідні практичні роботи. У таких роботах студентам задають лише мету дослідження; усі інші етапи її виконання вони планують самі. Цей вид доручають групам під керівництвом студентів з яскраво вираженими творчими здібностями. За такого виду роботи студенти витрачають багато часу на підготовку теоретичних та експериментальних досліджень, що передбачає відповідне оцінювання.

Основними завданнями лабораторних і практичних робіт як форм навчальної роботи у вищій школі є такі:

1. Поєднати в єдине ціле лекційну форму занять з систематичною самостійною роботою студентів над підручниками, навчальними посібниками та іншими літературними джерелами. Для того, щоб провести на належному науковому і методичному рівні ту чи іншу лабораторну чи практичну роботу, студенту недостатньо прослухати на цю тему лекцію. Йому слід прочитати і вивчити рекомендовану викладачем літературу, підготувати себе до роботи з приладами і установками, вивчити їх будову, принципи дії, усвідомити мету роботи.

2. Навчити студентів творчо застосовувати теоретичні знання на практиці, працювати з установками, машинами, приладами, інструментами, матеріалами. Кожен студент у процесі навчання у вищій школі готується бути спеціалістом високої кваліфікації в тій чи іншій галузі виробництва. Оволодіти практичними уміннями і навичками, необхідними майбутньому спеціалісту, - таке важливе завдання кожного студента під час лабораторних і практичних робіт.

3. Розвивати у студентів пізнавальні і конструкторські здібності, спостережливість, увагу, витримку, уяву та інші якості. В процесі підготовки і проведення лабораторної або практичної роботи студент вивчає і складає схему чи план її проведення, використовує різноманітні прилади і матеріали, перевіряє їхню дію, вносить свої поправки і елементи нового, він шукає шляхи виконання поставлених завдань. А це якраз ті якості, якими повинен володіти спеціаліст високої кваліфікації.

4. Ознайомити студентів з організацією і постановкою експериментальної роботи в лабораторних умовах, з методами наукових досліджень важливих питань науки, яка вивчається. В процесі лабораторних і практичних робіт студенти вчаться добирати і використовувати необхідні прилади і апаратуру, проводити спостереження і точні виміри окремих величин і процесів, фіксувати одержані результати і робити відповідні висновки. При цьому вони повинні навчитися користуватись точними вимірювальними приладами аж до комп'ютерної техніки.

5. Викликати у студентів інтерес до науково-експериментальної діяльності і включити їх в науково-дослідну роботу, що проводиться на кафедрах, в лабораторіях тощо.

6. Навчаючись у вищій школі, студенти засвоюють не лише відповідну суму знань, а й вчаться розвивати і збагачувати їх. Цьому сприяє залучення студентів до науково-дослідної роботи лабораторій і кафедр, до проведення наукових досліджень важливих питань розвитку виробництва та економіки. Раціональна організація і проведення лабораторних робіт, особливо тих, що включають елементи дослідження, позитивно впливає на залучення студентської молоді до наукової роботи.

7. Систематично контролювати знання, уміння і навички студентів з окремих тем чи розділів курсу, що вивчається.

Переходячи до проблем проведення лабораторних робіт, можна виділити декілька груп. Основною проблемою є невелика кількість обладнання. Також, більшість обладнання є достатньо старим, що ускладнює проведення роботи, та у деяких випадках робить неможливим навчання студентів сучасній технічці роботи у цій галузі. Через невелику кількість обладнання у вищих навчальних закладах часто використовується циклічна форма проведення лабораторних робіт. Основний недолік цієї форми проведення – тема лабораторної роботи з певного предмету, яку виконує студент, не співпадає з темою лекцій з цього предмету. Це погіршує засвоєння матеріалу та порушує структуру курсу цього предмету. Перейти від циклічної форми до фронтальної зробити найпростіше для викладачів, але цей перехід потребує достатньо великої кількості обладнання. Індивідуальна форма, звісно, потребує менше обладнання, але значно збільшує навантаження на викладача.

Іншою менш поширеною проблемою є те, що хоча роботи і відповідають темам з курсу лекції, вони іноді є відірваними від реальних практичних задач. Звісно, такі ідеалізовані роботи є гарною демонстрацією матеріалу, але їх необхідно комбінувати з більш реалістичними роботами. Також, окрім цього варто акцентувати увагу на тому, де застосовується об`єкт, якому присвячена лабораторна робота.

Також, лабораторні роботи мають бути різноманітними. Якщо студенти зрозуміють, що всі їх навчальні можливості вичерпані, то різко знизиться рівень мотивації. Необхідно організовувати лабораторні заняття так, щоб студенти відчували зростання складності завдань, що зумовлювало б позитивні емоції від власного успіху в навчанні, сприяло б творчості, пошукам.

Література:

1. А.Д. Бондар, Л.А. Ранська. Лабораторні і практичні роботи у вищій школі / Головне видавництво виробничого об'єднання " Вища школа", Київ, 1977.

2. Архангельский С. И. Лекции по теории обучения в высшей школе. М., «Высшая школа», 1974.

3. Бондар А. Д. (ред.). Питання дидактики вищої школи. К, «Вища школа», 1976.

4. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник. – К. ВВП “Компас”‚ 1997.

5. Зиновьев С.И. Учебный процесс в советской высшей школе. – М.: Высш. школа, 1974.

6. Бондар А.Д.‚ Ранська Л.А. Лабораторні і практичні роботи у вищій школі. – К.: Вища школа‚ 1977.

7. Чернилевский Д.В., Филатов О.К. Технология обучения в высшей школе: Учебное издание. – М.: Экспедитор, 1996.

8. Актуальные проблемы подготовки учителя общетехнических дисциплин. – К.: Вища школа, 1986.