Which of the educational process is most acceptable to national higher education. Ways of further development.

The relevance of this work due to the need to find the most appropriate educational system for national higher education. The basic systems that are most common in the world, considered classification and essence of each. Also, the ways of further development of the most appropriate one.

Key words: credit-modular system; course system; high school; modular training; modular system; subject system.

Соціально-економічні й політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження її в цивілізо­ване світове співтовариство вимагають структурної рефор­ми системи вищої освіти, спрямованої на забезпечення мобільності, працевлаштування і конкурентоспромож­ності фахівців.

На сьогоднішній день ми можемо виділити три основні системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах:

-курсова;

-предметна;

-модульна;

-кредитно-модульна.

Щоб зрозуміти, яка з них найбільш придатна для вітчизняної освіти необхідно розглянути кожну з них окремо.

Курсова система навчання передбачає організацію навчального процесу по курсах, роках, семестрах. Заняття при цьому будуються з урахуванням комплексного взаємозв'язку між циклами наук (загальнонаукові, суспільні, природничі, загальноосвітні; профілюючі чи загальнопрофесійні та спеціальні), а також між окремими дисциплінами. Кожний семестр закінчується заліково-екзаменаційною сесією. Відвідування занять, своєчасне виконання курсових та дипломних робіт, передбачених навчальним планом, є обов'язковим для всіх студентів, за винятком тих, хто переведений на навчання за індивідуальними планами [1].

Студентам заочної форми навчання дозволено складати іспити й заліки, виконувати курсові та інші роботи протягом усього навчального року за власним вибором, керуючись принципами предметно-курсової системи навчання.

Така система навчання діяла у вищій школі дореволюційної Росії й СРСР. Але дана система дуже легко піддається критиці, здебільшого спрямованій проти надмірної регламентації, жорсткості, що проявляється насамперед в обов'язковому складанні іспитів та заліків у точно встановлені строки. Звинувачувати можна курсову систему навчання також тому, що іспити, виступаючи певною мірою лотереєю для студентів, не стали серйозним стимулом до систематичної самостійної роботи. Варто зауважити, що противники курсової системи, виступаючи зі своїми звинуваченнями, як правило, недостатньо враховували індивідуальні особливості студентів.

Однак предметна система навчання продемонструвала свою здатність стимулювати активність і самостійність, ініціативу і почуття відповідальності у студентів.

Прихильники курсової системи, не заперечуючи окремих недоліків останньої, пов'язаних із надмірною її регламентацією, убачали головну заслугу цієї системи в тому, що вона забезпечує певну однорідність академічної підготовки й тим самим сприяє досягненню певних стандартів, визначених світових еквівалентів у набутій освіті.

Боротьба за так звані академічні свободи у вищій школі Росії, перехід на предметну систему навчання частини вузів у 60-х роках XIX ст., а також у період революції 1905—1907 pp., їх робота за предметною системою, на противагу курсовій, у наступні роки не дали позитивних результатів. Набутий тоді досвід засвідчив неспроможність студентів ефективно скористатися перевагами так званої предметної системи навчання. Її провідні ідеї не були на той час достатньо розроблені з методичної точки зору. Не вистачало навчальної літератури. За таких умов, не слухаючи лекцій, студенти не могли самостійно планувати вивчення нового, незнайомого для них за змістом, ступенем важливості та складності матеріалу. При цьому нерідко порушувалися послідовність вивчення навчальних предметів і складання іспитів та заліків, що є об'єктивною необхідністю. Не слухаючи лекцій, студенти нерідко готувалися до іспитів за самими лише підручниками, а то й за чужими конспектами. Все це спричиняло поверхність їхніх знань. Відсутність необхідної організації і контролю за роботою студентів призвели до появи категорії так званих вічних студентів, котрі навчалися по 7—10 років. Інша категорія студентів надмірно поспішала із закінченням вузу. До того ж предметна система навчання віддаляла студентів від викладачів.

Ці та інші недоліки предметної системи навчання не могли бути подолані тогочасною вищою школою насамперед через об'єктивні причини. За курсову систему навчання у той час «проголосували» також нові завдання, пов'язані з плановою підготовкою кадрів в умовах початку соціалістичного будівництва.

Згодом курсова система навчання певною мірою позбавилася недоліків дореволюційної системи. Практикувалися, зокрема, ділові, товариські взаємини між студентами та викладачами. На жаль, пізніше ці позитивні традиції багато в чому були втрачені.

Увагу деяких педагогів вищої школи привернув досвід так званого модульного навчання у вузах Заходу. Під модулями звичайно розуміють самостійний розподіл курсу на частини, у межах яких вивчаються одне чи група споріднених фундаментальних понять, законів, явищ. Модульний підхід до побудови й вивчення навчальних курсів набув великого поширення у провідних вузах розвинутих країн; він оцінюється як останнє слово сучасної методики вищої школи [2].

Розглянемо функціонування цієї системи:

1. Академічний курс навчального предмета розподіляють на модулі, за кожним з яких складається програма, що визначає:

а) які параграфи, розділи підручника (чи підручників) студенти мають опрацювати;

б) які лабораторні чи практичні роботи вони мають виконати;

в) які завдання вирішити.

2. Визначено теми лекцій, які будуть прочитані в межах даного модуля (вказано коли й де).

3. Складено графік консультацій (вказано коли й де).

4. Подальша поведінка студента — за принципом «вільному воля». Вважаєш, що можеш самостійно виконати всі навчальні завдання, — виконуй. Виникне запитання — тебе проконсультують. Вважаєш, що оволодів матеріалом модуля раніше від інших, — звертайся до викладача, і він визначить тобі час для складання іспиту.

Які ж наслідки запровадження модульної системи?

1. Змінюється психологія студента — він працює самостійно, ініціативно, його спонукають ділом, а не словами до систематичної праці.

2. Змінюється психологія викладача:

а) відпадає потреба переказувати в лекціях тему за темою — кожна лекція має бути прочитана справді на рівні останніх досягнень даної галузі наукового знання, не повторюючи підручники;

б) з урахуванням підготовки студентів така лекція перетворюється з монологу на діалог; у противному разі на цю лекцію ніхто не піде —адже відвідування вільне;

в) викладач справді починає працювати з кожним студентом;

г) студент може вчитися за стандартним мінімумом, а за бажанням може взяти й максимальний варіант;

д) час оволодівання матеріалом диференційований не тільки щодо окремого модуля, а й усього курсу навчання: зможеш закінчити курс на рік раніше — будь ласка;

е) якщо викладач необ'єктивний до студента чи просто помиляється в оцінці, як бути? Вихід із цього становища є: кінцевий іспит відбувається у вигляді співбесіди кожного студента з групою провідних викладачів кафедри чи факультету. Тут екзаменаційна «лотерея» знімається [8].

Кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП) – модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів)[4].

Модулі конструюються як системи навчальних елементів, об’єднаних ознакою відповідності визначеному об’єкту професійної діяльності. Останній розглядається як деякий обсяг навчальної інформації, що має самостійну логічну структуру і зміст, що дозволяє оперувати цією інформацією в процесі розумової діяльності студента.
Кредит (credit) — умовна одиниця виміру навчального навантаження студента при вивченні якоїсь складової навчальної програми чи окремої дисципліни (курсу), засвоєної студентом під час навчання. Кредит — мінімальна одиниця, яка точно документується, часто означає навчання впродовж тижня (суму аудиторної і самостійної роботи студента) [5], [6].

Контроль успішності студентів. Академічні успіхи сту­дента визначаються тим методом оцінювання, що викорис­товується у вищому навчальному закладі, реєструється прийнятим у ньому чином з обов'язковим переведенням оцінок до національної шкали і шкали ЕСТS (табл. 1).

Таблиця 1