Термінологічний словник

1. Арбітр – посередник, мета якого проаналізувати конфлікт, дати оцінку конфліктній ситуації і поведінці учасників з позиції соціальних норм, розробити рекомендації щодо його ліквідації або ескалації шляхом вибору способів дії, обов’язкових для учасників конфлікту.

2. Вальвація конфлікту – (від лат. valvo – маю вартість) - означає, що підвищується вартість негативних, як правило, моральних оцінок дій і намірів протилежних сторін.

3. Вирішення конфлікту – відновлення нормального спілкування.

4. Генералізація конфлікту – розширення зони конфлікту, тобто перехід до більш глибоких протиріч при зіткненні мотивів, інтересів, цілей.

5. Деструкція – діяльність, спрямована проти чиїхось інтересів.

6. Деструктивні (негативні) конфлікти – результат неадекватного сприйняття окремими учасниками конфлікту оточуючої реальності, різкого розходження поглядів, інтересів, прагнень людей, а інколи й – результат егоцентричних корисних цілей.

7. Динаміка конфлікту - хід його розвитку у часі, зміни під впливом різних внутрішніх механізмів, а також зовнішніх факторів та умов.

8. Ескалація (від лат. scala – розширення, підсилення) – характеристика динаміки конфлікту; розширення і поглиблення конфлікту, тобто залучення нових учасників і формування нових агресивних намірів; посилення інтенсивності конфлікту між двома чи кількома сторонами.

9. Інцидент (від лат. incidents- те, що відбувається) – подія, що є „детонатором” конфлікту, приводом для переходу його суб’єктів до відкритих конфліктних дій.

10. Компроміс (від лат. comprpmissum – угода, згода) - порозуміння із супротивником, що досягається шляхом взаємних поступок; пристосування до обставин.

11. Конфлікт – зіткнення двох або більше різноспрямованих сил з метою реалізації їх інтересів в умовах протидії.

12. Конфліктна ситуація – обставини, релевантні конфліктові і пов’язані з виникненям проблеми: описання конфлікту в контексті справжнього стану справ; обставини. Які пов’язані зі спробами розв’язати проблему; події, об’єкти, якості об’єктів, їх відносини, котрі „цікаві” чи „небезпечні” під кутом зору конфліктної проблеми у світлі конфліктних інтересів і побоювань.

13. Конфліктологія – відносно нова та специфічна галузь наукових знань, яка вивчає теорію та практику попередження та вирішення конфліктів.

14. Конфліктологія – практична наукова дисципліна та разом з цим область професійної діяльності, що вимагає спеціальних знань, вмінь та навичок з врегулювання конфліктів і, відповідно, спеціальної підготовки.

15. Конфліктогени – слова, наміри, дії або бездіяльність, які „сприяють виникненню конфлікту”.

16. Конструктивні конфлікти (позитивні) пов’язані з розбіжностями з принципових питань, проблемами сторін, що конфліктують. Такі конфлікти мають сприяти розвитку, руху до нових цілей, і, як правило, супроводжуються формуванням нових цінностей і організаційних форм.

17. Конфронтація (від лат. con – разом і fronts- чоло) – протиборство, протистояння, зіткнення інтересів.

18. Консенсус – згода стосовно норм (спільна легітимізація, універсальна справедливість).

19. Об’єкт конфлікту – це елемент матеріальної, чи духовної сфери, який знаходиться на перетині інтересів конфліктуючих сторін.

20. Опонент (від лат. opponens – той, що заперечує) – учасник суперечки, конфлікту.

21. Передконфліктна ситуація – це такий стан загострення стосунків між майбутніми учасниками конфлікту, який свідчить про наявність об’єктивних обставин та суб’єктивного настрою людей до конфліктної взаємодії.

22. Протиборство – конфліктне суперництво.

23. Розв’язання конфлікту – така зміна у поведінці чи у властивостях одного або обох учасників, за якої вони більше не конфліктують один з одним.

24. Урегулювання конфлікту –відбувається на основі поступок сторін, переходу від стану боротьби до стану співробітництва.

25. Учасники конфлікту – люди, не задоволені спілкуванням у зв’язку з його порушенням.

Навчально-методичне видання

(українською мовою)

Козич Ірина Володимирівна