Методи прогнозування можливого банкрутства 2 страница

Важливим аспектом аналізу обсягів виробництва є вивчення динаміки обсягів випуску продукції на підприємстві за попередні роки. При цьому використання натуральних вимірників обсягів випуску продукції є найбільш доцільним, оскільки це нейтралізує вплив інфляційних процесів. Якщо використання натуральних вимірників неможливе, обсяги виробництва вимірюють у незмінних цінах або цінах поточного року з відповідними перерахунками показників товарної продукції за попередні роки. У табл. 3 наведено дані щодо фактичних обсягів випуску товарної продукції підприємством за останні п’ять років.

Таблиця 3

Динаміка виробництва продукції за п’ять років

Дані табл. 3 свідчать, що обсяги виробництва продукції на підприємстві №1 у попередні три роки невпинно знижувались і тільки у звітному році, нарешті, розпочався зворотний процес. Падіння обсягів виробництва було й на спорідненому підприємстві № 2, і в цілому в галузі. Однак слід вказати, що на підприємстві №1 спад виробництва був глибшим, ніж у галузі (50% порівняно з 38%). Тому керівництву підприємства треба рішучіше братися за відновлення втрачених позицій на ринку.

Під час аналізу розраховують середньорічні темпи росту () та приросту () виробництва за допомогою формули середньої геометричної:

.

У нашому прикладі середньорічні темпи росту становили:

.

Проаналізувавши загальні показники обсягу товарної продукції, слід визначити головні чинники, які спричинили негативні тенденції виробництва. Дуже часто зриви планових завдань з випуску продукції пояснюються дією внутрішніх негативних факторів, а саме недоліками в плануванні чи завищеними завданнями, які неможливо виконати. Поряд з цим слід звернути увагу на ті негативні фактори, які не залежать від підприємства, а діють на загальнодержавному рівні.

11.3. Аналіз асортименту продукції

Одним із важливих напрямів аналізу виробництва продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. Адже одні товари підприємства взагалі перестають виготовляти, а інші, навіть непрофільні для нього, включають до виробничої програми. Тому процес постійного оновлення асортименту є важливою складовою маркетингової політики сучасного підприємства.

Номенклатура – це перелік найменувань окремих видів продукції, виробництво яких передбачено виробничою програмою підприємства. Асортимент – це сукупність різновидів продукції кожного найменування, що відрізняються за відповідними техніко-економічними показниками (типорозмірами, потужністю, продуктивністю, дизайном). Структура – це співвідношення у % окремих виробів у загальному обсязі виробництва.

Зміна асортименту підприємства у звітному періоду порівняно з плановим веде до асортиментних зрушень, а зміна структури випуску – структурних зрушень. Ці явища тісно пов’язані одне з одним, тому мова йде про асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.

Аналіз виконання плану за асортиментом здійснюють 3-ма способами.

1. “Спосіб найменшого числа”. Його суть полягає у порівнянні планового і фактичного обсягу виробництва по кожній асортиментній позиції і виборі меншої із двох сум. Інакше кажучи, береться фактична сума обсягу виробництва, проте за умови, що вона не перевищує планового завдання.

2. “Спосіб найменшого відсотка”. Як коефіцієнт асортиментності береться найменший відсоток виконання плану серед всіх виробів.

3.Третій спосіб базується на співвідношенні кількості виробів, щодо яких план виконано повністю, і загальної кількості планових позицій.

Розгляд асортименту продукції є невідривним від вивчення темпів його розширення й оновлення.

Розширення асортименту – це збільшення числа варіантів розфасовки продукції, розширення кольорової гами матеріалів та готової продукції (одягу, взуття тощо), збільшення параметричних рядів якогось технічно складного виробу за рахунок випуску його спрощених та спеціалізованих варіантів або різного типу зовнішнього оформлення. Зрозуміло, розширення асортименту ускладнює процес виробництва, обліку та контролю, дещо збільшує виробничі витрати, але водночас є засобом зміцнення ринкових позицій підприємства, освоєння нових сегментів ринку і залучення нових споживачів.

Оновлення асортименту – це процес заміни застарілих зразків продукції на сучасніші та технічно досконаліші або випуск принципово нової продукції.

Коефіцієнт оновлення асортименту (К_о.а) розраховується як відношення кількості нових виробів до загальної кількості асортиментних позицій, або ж як частка нових видів продукції (у грошовому вираженні) у загальної вартості товарної продукції підприємства.

Перспективним напрямом аналізу асортименту продукції підприємства є розрахунок частки продукції, яка має товарні знаки, зареєстровані у вітчизняних і міжнародних організаціях. Наявність товарного знака на якусь продукцію і захист його на споживчому ринку свідчать про оригінальність виробу, його високу й стабільну якість.

Під час аналізу асортименту продукції необхідно також враховувати, наскільки цей асортимент є традиційним, які нові види товарів самостійно розроблено і впроваджено у виробництво, а які виготовлено за ліцензіями або за співучасті інших фірм. Підприємство має потурбуватися про належні документи, які засвідчують право користування технологіями або товарними знаками інших фірм та корпорацій.

Корисним для оцінки асортименту є розрахунок такого показника як кількість застарілих зразків продукції, яку випускає підприємство, та відповідної частки в обсязі товарної продукції.

Аналіз виконання поточних завдань з асортименту продукції слід доповнити дослідженням основних показників оновлення асортименту підприємства у динаміці (табл. 4). Наведені в таблиці дані свідчать, що увага до вдосконалення асортименту продукції на підприємстві є недостатньою. Темпи оновлення асортименту продукції з кожним роком уповільнюються, що поступово призводить до морального старіння основної частки продукції, а отже, до втрати конкурентоспроможності підприємства на ринку.

Таблиця 4

Динаміка показників оновлення асортименту

та витрат на підготовку нових зразків продукції

Також слід оцінити витрати підприємства, пов’язані з підготовкою нових зразків продукції, а також з науково-дослідними і конструкторськими розробками. Це особливо важливо для підприємств, які належать до наукомістких галузей і забезпечують необхідні темпи науково-технічного прогресу в країні в цілому. На підприємстві, що є предметом аналізу, ці витрати невпинно скорочуються і є значно нижчими за найвищі показники в галузі.

11.4. Аналіз структури випуску продукції

Нерівномірність виконання плану з окремих видів продукції призводить до негативних змін її структури. Дотримання планової структури – це дотримання у фактичному обсязі випуску продукції запланованих співвідношень між окремими її видами.

Аналіз виконання плану виробництва за структурою здійснюється за наступним алгоритмом:

1) Розраховується фактичний обсяг виробництва продукції за плановою структурою шляхом множення підсумку графи 4 на графу 3 і ділення на 100% (див. табл. 5).

2) У залік виконання плану виробництва кожного виробу за структурою береться менша величина показника порівняння граф 6 і 4.

3) Розраховується коефіцієнт додержання планової структури шляхом ділення підсумку залікової суми (підсумку графи 7) на величину фактичного випуску товарної продукції (підсумок графи 4):

К_стр = 8266 / 8500 = 0, 972.

Таблиця 5

Виконання плану виробництва за структурою (тис. грн.)

Значний інтерес становить вплив структурних (частіше асортиментно-структурних) зрушень на ключові показники діяльності підприємства (рис. 2).

Рис. 2 Схема впливу асортиментно-структурних зрушень на головні показники підприємства

Виконаємо розрахунки впливу фактора асортиментно-структурних зрушень у виробництві та можливих інших факторів на обсяг товарної продукції. Вихідні дані для цього розрахунку вміщено в табл. 6

Таблиця 6

Дані про виконання плану виробництва продукції

Будівельні суміші	За планом	Фактично	Фактичний обсяг за плановою структурою і плановими цінами (гр. 6 · гр. 4), тис. грн.	Фактичний обсяг і структура, але за плановими цінами (гр. 7 · гр. 4), тис. грн.
кількість, т	питома вага, %	ціна, грн.	сума, тис. грн.	кількість, т	питома вага, %	ціна, грн.	сума, тис. грн. (гр. 7 · гр. 9)
за плановою структурою *	за фактичною структурою
Х							89, 3			1016, 96
Y							4, 3			31, 36	33, 6
Z							6, 4			295, 68	118, 8
Усього								416, 43			1287, 4

На підставі табл. 6 (графи. 5, 10, 11 і 12) побудуємо розрахункову таблицю ланцюгових підстановок (табл. 7). Способом ланцюгових підстановок підрахуємо вплив факторів на зміну обсягу товарної продукції:

1. Вплив зміни обсягу випуску продукції в натуральному вираженні:

1344 – 1200 = + 144 тис. грн.

2. Вплив зміни структури випуску продукції:

1287, 4 – 1344 = – 56, 6 тис. грн.

3. Вплив зміни цін:

1166 – 1287, 4 = – 121, 4 тис. грн.

Усього: – 34 тис. грн.

Таблиця 7

Вартість товарної продукції за різних умов, тис. грн.

Розрахунок цих факторів можна виконати способом абсолютних різниць:

1. Вплив обсягу випуску продукції:

(2800 – 2500) 480 = + 144 000 грн.

2. Вплив зміни структури випуску продукції:

(1 287 400/2 800 – 480) 2 800 = (459, 79 – 480) 2 800 = – 56 588 грн.

3. Вплив зміни цін:

(416, 43 – 459, 79) 2800 = – 121 408 грн.

Усього: – 33 996 грн.

Таким чином, зміна структури випуску продукції вплинула негативно (– 56, 6 тис. грн.), падіння цін у середньому зменшило випуск товарної продукції ще на 121, 4 тис. грн. і лише збільшення випуску продукції в натуральному вимірі було позитивним (+144 тис. грн.).

11.5. Аналіз якості продукції

За сучасних умов господарювання великого значення набуває покращення якості продукції. Ті підприємства, які нехтують якістю продукції, зазнають відчутних втрат у конкурентній боротьбі з іноземними виробниками.

Аналіз якості продукції ґрунтується на системі численних показників. Найбільш узагальнюючий характер мають:

– питома вага продукції зі знаком якост і;

– питома вага продукції, що має товарні знаки;

– питома вага продукції, що має фірмовий знак корпорації;

– питома вага продукції, що відповідає міжнародним стандартам.

Крім того використовують такі загальні об’єктивні показники якості:

– сортність (легка, харчова, хімічна та інші галузі промисловості);

– марочність (харчова, промисловість будівельних матеріалів);

– вміст корисних речовин чи шкідливих домішок (у % до обсягу чи ваги);

– строк служби (ресурс) і надійність;

– визнання одного з часткових показників якості провідним (міцність металів, калорійність харчових продуктів, теплотворність палива тощо).

У процесі аналізу вивчають і такі побічні показники якості продукції:

– гарантійний термін роботи, кількість і вартість гарантійних (безкоштовних для споживачів) ремонтів у розрахунку на один виріб;

– наявність рекламацій, їхня кількість і вартість;

– кількість і сума штрафів за поставку неякісної продукції;

– відсоток браку;

– пониження сортності продукції за межами підприємства;

– відсоток повернення продукції для виправлення дефектів;

– відповідність моді;

– наявність і рівень попиту на даний виріб.

Оцінюючи зміну якості продукції на підприємстві, віддають перевагу об’єктивним, кількісним показникам якості, які забезпечують належну точність визначення якості продукції. Найчастіше аналізують показник сортності продукції та здійснюють оцінку виконання плану виробництва за сортністю. Виконання плану за сортністю можна визначити трьома основними способами.

1. Спосіб першосортних одиниць ґрунтується на обчисленні додаткових посортових перевідних коефіцієнтів, які враховують існуючі цінові співвідношення між окремими сортами. Для цього беруть за базовий найвищий з усіх сортів і розраховують відповідні коефіцієнти діленням ціни кожного сорту на ціну базового сорту. Далі розраховують середні плановий і фактичний коефіцієнти сортності шляхом множення посортових коефіцієнтів на відповідну кількість продукції, далі отримані умовні суми продукції треба додати й поділити на загальну кількість продукції.

Після цього порівнюють отримані плановий і фактичний коефіцієнти сортності Якщо величина фактичного показника є меншою за планову, то можна зробити висновок, що план за сортністю не виконано.

2. Спосіб порівняння середньозважених цін. Цей спосіб дає змогу робити розрахунки без попереднього обчислення перевідних коефіцієнтів для кожного сорту. Суть цього способу полягає в розрахунку середньозважених цін. При цьому, якщо фактична середньозважена ціна одного виробу дорівнює плановій або більша за неї (Ц_{ср. ф} ³ Ц_{ср. п}), то план за сортністю вважається виконаним. Цей дуже простий спосіб має істотну ваду – його не можна використовувати для розрахунку загального показника по підприємству.

3. Спосіб порівняння відсотків виконання плану у вартісному й натуральному вираженні. Якщо зростає середній рівень сортності продукції, то темпи зростання обсягів виробництва у вартісному вираженні (І _в) будуть вищі, ніж в натуральному (І _н). Загалом план за сортністю буде виконано за умови додержання такого співвідношення: І _в ³ І _н.

З цих способів найбільш універсальним є спосіб першосортних одиниць.

Вивчаючи якість продукції, також слід звернути увагу на її зовнішній вигляд, привабливість оформлення, наявність чіткої і змістовної інформації щодо складу речовин і способу споживання. Важливу роль відіграє упаковка або тара, якими користується підприємство. Економія на цих елементах товару є недопустимою, так само як і намагання замаскувати низьку якість товару яскравим зовнішнім виглядом, найсучаснішим дизайном та поліграфією, привабливою та коштовною упаковкою.

Якщо на підприємстві недостатньо узагальнюючих показників якості продукції, необхідно ширше залучати до аналізу побічні показники (таблиця 8).

Таблиця 8

Рекламації та інші побічні показники якості продукції

Особливо уважно слід проаналізувати одержані підприємством рекламації, інформація про які є в юридичному відділі підприємства. Вивчення змісту одержаних рекламацій дозволяє зрозуміти суттєвість й масштабність проблеми якості продукції для підприємства. Слід з’ясувати, чи організовано роботу щодо аналізу рекламацій протягом року і чи вживаються відповідні заходи, спрямовані на усунення найбільш поширених технологічних мінусів у діяльності підприємства. Аналізуючи рекламації, слід пам’ятати, що споживачі не завжди звертаються на підприємство, а часто самостійно виправляють дефекти продукції, бувають необґрунтовані рекламації, тому аналіз рекламацій дає тільки загальне і неповне уявлення про фактичний рівень якості продукції.

11.6. Аналіз браку

Одним із побічних показників якості продукції вважається брак, тобто зіпсовані деталі, вузли й готові вироби. Брак буває непоправним і поправним, який за додаткових зусиль ще можна перетворити на якісну продукцію.

На відміну від загальної величини браку, тобто вартості продукції, яку не можна реалізувати, втрати від браку – це ті витрати, які списуються на собівартість продукції. У табл. 9 наведено порядок розрахунку цих показників.

Таблиця 9

Брак і втрати від браку (тис. грн.)

Під час аналізу підраховують не тільки загальну суму браку, а й його відносну величину (% браку). Останній показник є дуже зручним для вивчення динаміки утворення браку. Також важливим є вивчення видів, причин та місць виникнення браку, а також винуватців браку, їхньої кваліфікації і сумлінності.

Серйозною проблемою може стати так званий прихований брак, який з різних причин не обліковується під час визначення обсягів робіт, хоча при цьому відбувається перевитрата виробничих ресурсів. Прихований брак може мати статус доброякісної продукції (насамперед деталей, вузлів і напівфабрикатів), що є наслідком зменшення вимогливості відділу технічного контролю або його недбалості. Прихований брак створює враження доброї організації виробництва, проте він накопичується в складі незавершеного виробництва і поступово збільшує ту його частку, яка непридатна для подальшого виробництва. Він порушує ритм роботи підприємства і призводить до втрат у майбутньому.

Саме тому оперативний аналіз випуску продукції має включати як обов’язковий елемент інформацію стосовно кількості зафіксованого браку, причин і місць його виникнення та вжитих запобіжних заходів.

Важливими умовами профілактики браку є:

– висока культура й організація виробництва;

– стабільний ритм роботи й постачання;

– запровадження у виробництво сучасних технологій і устаткування;

– підвищення рівня кваліфікації, дисциплінованості й відповідальності персоналу.

Слід пам’ятати, що між якістю продукції і величиною браку існують складні й суперечливі зв’язки. Зростання кількості бракованої продукції не обов’язково спричиняє загальне погіршення її якості. Рівень браку – це насамперед показник якості роботи, налагодженості технологічних процесів та існуючої організації виробництва. Боротьба з високим рівнем браку та низькою якістю продукції потребує не розробки поточних заходів, а створення збалансованої і складної системи бездефектної праці.

11.7. Аналіз ритмічності виробництва

Ритмічність виробництва – це чітка, стійка й збалансована діяльність підприємства, яка дає можливість рівномірно випускати продукцію і відповідно виконувати свої зобов’язання перед споживачами, тобто коли продукція виготовляється рівними частинами за однакові проміжки часу.

Є багато способів розрахунку показників ритмічності (аритмічності) роботи підприємства. Наприклад, на підприємствах серійного виробництва з великою номенклатурою виробів про ритмічність можна судити виходячи з випуску продукції за тиждень або декаду. З цією метою складають таблицю, де зазначають відповідні обсяги виробництва за місяць у розрізі окремих декад. Узагальнюючим показником є коефіцієнт ритмічності (К_ритм), який розраховується способом найменшого числа. У табл. 10 наведено дані для такого розрахунку.

Таблиця 10

Дані щодо випуску продукції в подекадному розрізі

За даними таблиці 10, коефіцієнт ритмічності дорівнює 0, 87, що свідчить про неритмічну роботу підприємства в цьому місяці.

Якщо відсутні планові показники ритму, їх можна самостійно розрахувати, спираючись на саме визначення поняття ритмічності (див. табл. 11).

Таблиця 11

Випуск товарної продукції у січні 2011 р. (тис. грн.)

Брак планової інформації щодо подекадного випуску продукції, на перший погляд, не дає змоги розрахувати коефіцієнт ритмічності. Але оскільки ритмічність – це однакові обсяги випуску продукції за однакові проміжки часу, ці дані можна легко обчислити. Так як у січні 2011 р. за календарем 19 робочих днів, з яких на першу декаду припадає 4, на другу – 8, а на третю – 7 днів, то за умови середньодобового випуску продукції за планом в розмірі 16 тис. грн. (304: 19) планові завдання в розрізі декад становитимуть відповідно 64, 128 і 112 тис. грн. (табл. 12).