💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Поняття архітектурної композиції та засоби композиції.

В процесі складання проекту розпланування і забудови сільського населеного пункту обов'язково потрібно керуватися архітектурно-планувальною та об'ємно-просторовою композицією і її компонентами.

Слово " композиція" означає складання, з'єднання, зв'язок за певними закономірностями окремих елементів в єдине гармонійне ціле. Композиція проявляється як в усіх видах мистецтва (музичному, хоровому, образотворчому, скульптурному, архітектурі), так і в містобудуванні, розплануванні та забудові сільських населених пунктів.

Якщо в музиці чи в хорі композиція розгортається у часі, то в образотворчому мистецтві, скульптурі та архітектурі всі складові композиції розміщуються в просторі.

Що ж до проекту розпланування і забудови населеного пункту, то тут композиція має свої особливості. Якщо сам проект (на кресленні) сприймається цілісно, то в натурі (на місцевості) план населеного пункту сприймається не весь, а фрагментарно, почастинно в процесі руху людини по вулиці і обмеженого одночасного огляду окремих елементів архітектурно-планувальної та об'ємно-просторової орга­нізації населеного пункту. Тому в розплануванні і забудові сільських населених пунктів під композицією треба розуміти гармонійне поєд­нання та узгодження усіх частин населеного пункту, які визначають його цілісність і архітектурно-художню єдність з одночасним задово­ленням ужиткових запитів людини (створення найкращих умов для побуту, праці і відпочинку). В проекті розпланування і забудови села архітектурно-планувальна композиція виражається взаємоузгодженим розміщенням відносно один до другого його основних елементів (час­тин): жилих кварталів, громадського центру, вулиць, зони відпочинку, установ та закладів сакрального та культурно-побутового призначення. Для цього потрібно досягнути найвищого ефекту як в площинному, так і в об'ємному рішеннях і вміти уявляти собі об'ємну структуру усіх будівель і споруд, їх зв'язок з оточуючим простором, бачити за геометричними контурами об'єктів, які нанесені на кресленні, весь їх архітектурний облік. З цією метою доцільно в процесі проектування виготовити макет з зображенням рельєфу, контурної ситуації і просторових рішень або перспективи з пташиного льоту.

Це надасть можливість відчути сукупність головних засобів архітектурної композиції, бо хоч кожен з них наділений індивідуальними властивостями, але лише у їх сукупності отримується ефективний результат.

Тому розглянемо кожен зокрема засіб архітектурної композиції.

Обов'язковою і основною умовою композиції є єдність.

Під єдністю архітектурно-планувальної композиції треба розуміти об'єднання за змістом і формою усіх канонічних композиційних засобів в органічне ціле для досягнення заданої мети. Як диригент керує різними голосами хору (бас, баритон, тенор, сопрано, альт), об'єднуючи їх в єдину мелодію, так і при розплануванні та забудові населеного пункту, проектуючи на кресленні складові елементи (частини) населеного пункту (громадський центр, жилі квартали, вулиці, парк, об'єкти сакрального і культурно-побутового призначення), авторський колек­тив об'єднує їх в єдиний організм - населений пункт.

Отже, єдність композиції досягається шляхом підпорядкованості усіх складових частин населеного пункту і основних композиційних засобів архітек­турному цілому, як невід'ємних від цілого.

Якщо розглядати засоби композиції за важливістю, то в розвиток єдності композиції виступає насамперед підпорядкованість, яку ще називають складною єдністю. Отже, підпорядкованість досягається через узгодження окремих частин (елементів) структури населеного пункту з виявленням головного і підпорядкованого. Завдяки підпорядкованості досягається гармонійна цілісність населеного пункту шляхом:

- функціональної цілісності;

- територіальної компактності;

- цілеспрямованості композиційного задуму, направленого на об'єднання окремих частин населеного пункту;

- підпорядкування розпланувального рішення загальній ідеї;

- композиція всього населеного пункту, як кінцевої мети компози­ційного моделювання.

Наприклад, у сільському населеному пункті головним домінуючим елементом виступає громадський центр, який виділяється не лише об'ємними формами, але і в просторовому відношенні (за можливістю у центральній частині жилої зони, у наймальовничішому місці, на підвищених елементах рельєфу тощо). Місцерозташування громадського центру визначає характер будівельного зонування, накреслення вуличної мережі, розміщення основних об'єктів сакрального і культурно-побутового призначення, парку тощо.

У формуванні громадського центру також виділяють головну будівлю, якій підпорядковуються всі інші. Так само і в вуличній мережі, в якій виділяються головна вулиця, міжквартальні і жилі вулиці, проїзди, дотримуючись підпорядкованості відповідно головній, міжквартальній і жилій вулицям.

Отже, підпорядкованість в розплануванні і забудові сільського населеного пункту - це узгодженість всіх його складових елементів від найдрібніших до всього населеного пункту і містобудівного простору з виявленням головного і йому підпорядкованого.

Дуже близьке до підпорядкованості поняття гармонія, яка в розплануванні і забудові сільських населених пунктів означає співрозмірність його частин і композиційного цілого заради органічної єдності, цілісності і завершеності проекту. Гармонія досягається всіма засобами архітектурної композиції і є необхідною умовою створення красивого архітектурно-планувального рішення генплану сільського населеного пункту.

Самою суттю архітектурної гармонії є пропорційність усіх частин та елементів і їхня співрозмірність архітектурному цілому.

В пропорціонуванні можна виділити такі два прийоми:

- в арифметичний, що виражається у числових рядах;

- у геометричний, що ґрунтується на графічній побудові.

Однією з найпоширеніших закономірностей в архітектурі і розплануванні та забудові сільських населених пунктів є так званий " золотий перетин". Використання пропорцій золотого перетину основано на аналізі кращих античних і ренесансних творів архітектури.

Вихідними для багатьох пропорційних систем служать найпростіші геометричні фігури (коло, квадрат, трикутник та їхні похідні):

• Гармонійні числові відношення на основі квадрата, за Альберті: 1: 1; 1: л/2; 3: 4; 2: 3; 3: 5; 1: 2.

• Система вписаних квадратів. Величини сторін і діагоналей утворюють числовий ряд: 1, ^2, 2^2, 4, 4л/2,.... Співвідношення площ наступного і попереднього квадрата 2: 1.

• Числовий ряд на основі прямокутників - похідних квадрата, що утворені геометричним прийомом засічки діагоналлю квадрата на продовжену лінію його сторони: л/2, л/3, а/4, л/5, V6,....

• Числові відношення на основі прямокутника, утвореного двома квадратами.

• Відношення " золотого перетину" на основі двох квадратів, одержані геометричною побудовою.

• Числовий ряд на основі " золотого перетину", так звана " божест­венна пропорція", одержаний шляхом геометричної побудови з одного квадрата:... 0, 146; 0, 236; 0, 382; 0, 618; 1, 0; 1, 616; 2, 618.... Характерні особливості: сума сусідніх членів відноситься до більшого члена так, як більший до меншого члена: (А+В)/В = В/А.

• Числовий ряд Фібоначчі - кожний наступний член дорівнює сумі двох попередніх. Відношення двох сусідніх членів ряду меншого до більшого коливаються біля числа 0, 618 так званої " божественної пропорції": 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21 і т.д.

• Числові відношення на основі середньо пропорційної величини двох подібних прямокутників - чисто геометрична гармонізація.

• " Священний" єгипетський трикутник і його похідні (прямокутний трикутник зі співвідношенням сторін 3: 4: 5).

• Правильний восьмикутник, утворений із квадрата геометрич­ним способом засічки і його похідні.

За шкалою І. Жолтовського, який досліджував пропорції " золотого перетину", характерним є його підпорядкування числу Ф=1, 618, що володіє унікальними властивостями, яких нема в інших числах: 1/Ф = = 1/1, 618 = 0, 618. Знаменник 1, 618 називається числом Фібоначчі, яке містить в собі математичну суть таємниці життя і таємниці людської історії, діє як на рівні неживої природи, так і на рівні закономірностей життя, історії, творчих досягнень людини. Адже " магія" єгипетських пірамід, знаменитого Храму Парфенона, древньоіндійських Храмів, скульптур Мікеланджело, загадки періодичної системи Менделєєва і Біблійної Таблиці народів, краси людського тіла і багато чого іншого криється в " золотій пропорції" з модулем числа Фібоначчі Ф = 1, 618.

Отже, пропорції в архітектурно-планувальній композиції при розплануванні та забудові сільських населених пунктів - це взаємні просторові співвідношення величин складових її компонентів за довжиною, шириною, висотою, площею.

В пропорції 1: 1, 618 чи близької до неї (1: 1, 6) вирішуються майдани громадських центрів та їх забудова. Пропорції 1: 1, 6 відповідають відношення довжини майдану до його ширини: 5: 3; 8: 5; 13: 8; 21: 13....

Істотне значення в архітектурно-планувальній композиції сіль­ського населеного пункту має масштабність, яка виражається відношенням простору, що організовується, до людини. Масштабність порушується в результаті як зменшення простору, так і розширення його. У першому випадку глядач (людина) буде знаходитись надмірно близько до об'єкту, який сприймається, і через те об'єкт не про­глядається в цілому з оточуючим його середовищем, а лише фраг­ментарно. У другому випадку, коли розширюється простір, - людина знаходиться задалеко, в результаті чого губляться деталі і форми читаються узагальнено. Тому для кращого зорового сприйняття окремої будівлі велике значення має кут зору, який відповідає ступеню віддалення глядача. Літературні джерела свідчать, що при куті зору 45° можна ясно бачити деталі будівлі, але зате її об'єм сприймається фрагментарно. А при віддаленні, що визначається кутом зору 18-30°, ясність деталей поступово губиться, зате повніше сприймається загальний об'єм будівлі. При організації громадського майдану села для доброго сприйняття разом з прилягаючим простором об'єму висотою 8-12 м (2-3-поверхова будівля) можна встановити, що нормальний кут зору в межах 18-30° буде при віддаленні глядача на 20-30 м. Це визначає мінімальні розміри сторін майдану 40-60 м при огляді усіх сторін майдану з однієї точки.

З функціональних міркувань такі лінійні розміри громадських май­данів переважно бувають недостатніми і їх варто дещо збільшувати.

У розплануванні і забудові сіл одним із головних композиційних засобів формування простору є метр і ритм.

Метр - це регулярне повторення через рівні інтервали однакових елементів (рис. 1.1.).

Рис. 1.1 Метричний вид повторення: 1 - форма, 2 - інтервал, З - період ряду, 4 - червона лінія, 5 - лінія забудови

Метричне повторення створює враження спокою, статичної системи.

А ритмічна закономірність сприймається як динамічна система, що викликає відчуття руху і наростання або зменшення архітектурних форм. Наростанням архітектурних форм підкреслюється наближення до громадського центру села (рис. 1.2.).

Рис. 1.2. Ритмічний ряд

У містобудівній практиці закономірності метра і ритму можуть виникати одночасно і накладатися одна на одну. Таке поєднання називається поліфонією або рядами двох закономірностей:

1) складний метр двох закономірностей, де на домінуючій закономірності метра проявляються динамічні (ритмічні) елементи;

2) складний ритм двох закономірностей, де на домінуючій зако­номірності ритму проявляються статичні (метричні) елементи.

Потрібно зауважити, що метричні і ритмічні повторення допустимі з 3-4 однорідних композиційних елементів, бо при більшій кількості глядач зорово сприймає їхню сукупність як множинність. Якщо про­тяжність ряду надмірна і складається з простих повторень, то це при­зводить до відчуття гнітючої монотонності. В такому разі для подолання одноманітності застосовується прийом " перебивки" рядів або навмис­ної зміни послідовності чи створення несподіваної емоційної уваги глядача, включаючи в ряд такий активний засіб як контраст.

Також застосовується нюанс, який передбачає незначну різницю між елементами композиційного ряду. Нюанс - це ледь замітна, скромна деталь, яка в певній мірі збагачує, прикрашає, доповнює художній образ.

Традиційними засобами формування композицій в розплануванні і забудові сіл є симетрія та асиметрія. На площині симетричні рішення здійснюються за допомогою рівноваги проектних елементів відносно композиційних осей, шляхом однакової віддаленості, рівності інтервалів, подібності форм і т.д., а якщо в просторі - то ще і рівність об'ємів (за розміром і формою). В сільських населених пунктах симетрія може бути застосована при організації громадських центрів (рис. 1.З.).

Рис. 1.3. Симетричне рішення громадського центру

Так, на її двох протилежних відносно головної композиційної осі сторонах розміщаються приблизно різнозначні об'єми, які підпоряд­ковані у всіх відношеннях основній домінанті, головній будівлі (пере­важно будинок просвіти).

Отже, симетрія - однакове розміщення ідентичних за масою і геометричною характеристикою елементів відносно осі чи площини.

Кожний елемент симетричного рішення має своє повторення чи свого двійника з іншого боку осі. Наглядним прикладом симетрії є дзеркальна симетрія, яка найбільше виражена при вирішенні фасадів храмів (рис. 1.4.).

Рис. 1.4. Архітектурні стилі: 1 - грецький; 2 - римський; 3 - базиліка старохристиянська; 4 - романський; 5 - готичний; 6 - ренесансний; 7 - барочний; 8 - класичний

Протилежною симетрії є асиметрія.

Асиметричне рішення вводиться для того, аби, з одного боку, виділити, підкреслити, позбавитись надмірної монотонності, а з другого -досягнути більшої єдності, рівноваги, якщо вони з якихось причин порушуються.

Якщо симетрія створює рівновагу і візуально сприймається як статична і завершена структура, то асиметрія дає можливість надати цим статичним елементам динаміку, рух і певної загадковості.

Наприклад, щоб акцентувати перевагу чи функціональну значи­мість однієї частини села над іншою, то при архітектурно-планувальній організації громадського центру в бік тієї частини вводять вказівні елементи асиметрії (рис. 1.5.).

Рис. 1.5. Асиметричне рішення громадського центру

Є два основних типи асиметрії: дисиметрія і врівноважена симетрія.

Рис. 1.6. Храм Ерехтейон, Акрополь, Афіни, Греція, 421-06 рр. до н.е. Дисиметрична композиція трьох архітектурних об'ємів

Врівноважена симетрія - це статична структура з динамічними елементами, коли рівність частин композиції з обох боків осі чи площини симетрії замінено на подібність їхньої геометричної конфігурації і їхню взаємну відповідність.

При оздобленні фасадів будівель та їх інтер'єрів конче потрібно враховувати такий засіб композиції як колір. Для цього треба мати відповідні знання з кольористики і кольоротерапії, які дозволяють враховувати вплив кольору на самопочуття, настрій і взагалі на здоров'я людини.

Розглянемо властивості основних кольорів:

Білий - легкий, благородний, символ чистоти, очищує організм.

Зелений - колір природи, спокою й свіжості, заспокійливо діє на нервову систему, сприяє зниженню артеріального тиску.

Блакитний - діє приблизно так, як і зелений, - заспокоює, належить до кольорів-цілителів.

Фіолетовий - позитивно впливає на серце і легені, збільшуючи їх витривалість, хоч це колір втоми і нудьги.

Коричневий - створює спокійний настрій.

Сірий - холодний, діловий і похмурий, спричинює апатію і нудьгу.

Жовтогарячий - спричинює радість, поліпшує травлення й пришвидшує плин крові.

Жовтий - стимулює зір, мозок і нервову систему, звеселяє, сприяє спілкуванню та розвитку логічного мислення.

Рожевий - необхідний людям, які страждають від депресії, сприяє їх активності.

Червоний - стимулює мозок, спричинює емоційні реакції, сприяє збільшенню м'язової напруженості, дуже впливає на настрій людини, корисний для флегматиків, але шкідливий для сердечників.

Чорний - похмурий, гнітючий, різко погіршує настрій.

Кольори поділяються на довгохвильові (червоний, оранжевий), середньохвильові (жовтий, зелений і частково блакитний), короткохви­льові (блакитний, синій, фіолетовий). Встановлено, що кольори довгохвильової частини спектра збуджують і стимулюють, а коротко­хвильові кольори заспокоюють чи навіть пригнічують. А найсприят­ливіше на людину впливають кольори середньої частини спектра - середньохвильові.

Можливо, вся справа у сприйнятті на рівні підсвідомості, де червоний колір асоціюється із кров'ю, викликає роздратування, зелений - нагадує про свіжість лісів, жовтий - світло сонця, блакитний - умиротворення ранкової зорі та ясного неба. При оформленні інтер'єру в кімнатах для відпочинку та у кухні рекомендуються жовтогарячі тони, які є більш динамічними, а в спальні - блакитні відтінки, які заспокоюють, дають змогу краще відпочити, втамовують головний біль.

Важливим засобом архітектурної композиції є світло, як природне так і штучне.

Отак буває в темну яму Святеє сонечко загляне, І в темній ямі, як на те, Зелена травка проросте.

(Т. Шевченко).

Надзвичайно велике і домінуюче значення в архітектурно-плану­вальній композиції населених пунктів займають природні умови відпо­відного простору: рельєф, зелені насадження, ріки, ставки, озера тощо. Якщо рівнинний рельєф визначає переважно прямолінійну, регулярну або спрощену систему розпланування, то складний рельєф збагачує композицію населеного пункту, створює видові точки, акцентує місця розташування основних будівель і споруд.

Основою композиції плану населеного пункту, каркасом усієї його структури є вулична мережа, яка повинна створювати єдність системи. Цього можна досягнути шляхом правильного їх диференціювання, виділяючи головні, міжквартальні і квартальні вулиці та проїзди.

Тому, приступаючи до розпланування населеного пункту, потрібно насамперед задатися відповідною вуличною системою, як визначаль­ним елементом функціональної і розпланувальної структури населе­ного пункту, уникати нав'язуваної прямокутної мережі вулиць природ­ному рельєфові, яка вкоренилась історичним відбитком класичного містобудування античності ще від Гіпподама Мілетського (485-407 рр. дон.е.).

В наш час технічного прогресу така растрова (прямокутна) сис­тема розпланування вулиць не задовольняє вимоги як автомобільного руху, так і пішоходів.