Поняття архітектурної організації простору та середовища.

Лекція 5

Організація простору та засоби архітектурно-планувальної композиції в генеральних планах населених пунктів

План:

1. Поняття архітектурної організації простору та середовища.

2. Поняття архітектурної композиції та засоби композиції.

3. Поняття архітектурного ансамблю, панорами та силуету населеного пункту.

Поняття архітектурної організації простору та середовища.

Без знання і застосування засобів композиції не можливо професійно розробити проект розпланування та забудови сільського населеного пункту, який би мав завершений, досконалий вигляд та зміст і відповідав покликанню архітектури як проміжному феномену між природою і суспільством.

А тому крім обов'язкового дотримання державних будівельних норм (ДБН-ів) при розробленні генерального плану потрібно вдихнути в нього душу, любов і повагу до тих жителів, які проживатимуть у проектованому населеному пункті.

Щоб населений пункт сприймався красивим, насиченим і логічно архітектурно-художньо збагаченим, потрібно втілити в нього всесвітньо прийняті канони та місцеві етнічні традиції. Цього вдається досягнути або наблизитись застосуванням відповідних засобів композиції, які в тій чи іншій мірі взаємопов'язані і є в гармонії з навколишнім середовищем, зі світом. А для цього потрібно розуміти поняття " організація архітектурного простору та архітектурного середовища", які дуже близькі, але не ідентичні. Саме існування людини в просторі є первинною умовою реалізації її буття. Тому відношення людини до світу є просторовим. А відтак просторова композиція села в цілому покликана формувати зручне і приємне середовище - як місце постійного проживання людей. В розплануванні і забудові сіл простір, залежно від ступеня замкнутості, розрізняється на: внутрішній (інтер'єр), зовнішній (екстер'єр) і художню форму. У взаємодії і просто­ровій єдності інтер'єру, екстер'єру і художньої форми людина перебуває як посередник і центр їхнього перетину.

Щодо поняття " середовище", то воно може розглядатися у таких трьох визначеннях:

- у природничих науках - як сукупність зовнішніх умов існування організмів, тобто зовнішнє чи навколишнє середовище. Первинною зовнішньою умовою тут є простір, який наповнений повітрям, водою і фунтом;

- у соціології - сукупність суспільних, матеріальних і духовних умов, які складають основу існування, діяльності та формування людини;

- в архітектурі - як антропогенний, тобто рукотворний процес, що містить в собі естетичний фактор.

Отже, архітектурне середовище - це просторова середовищна ситуація, яка опрацьована з позицій архітектури з врахуванням емоційно-художнього впливу за допомогою специфічних засобів архітектури. Із трьох названих визначень середовища архітектурне середовище є найвищим проявом середовища, яке реалізується за допомогою природного і соціального середовищ. Природне середо­вище дає можливість (місце) для реалізації запроектованого архітектурного чи містобудівного об'єкту. Тому воно є найширшим середовищем. Соціальне середовище є підмножиною природного середовища, а середовище архітектурне є підмножиною соціального середовища на базі природного середовища.

Тому обов'язковою передумовою створення архітектурного середовища, яке б відповідало естетичним та утилітарним потребам людини, є застосування канонічних композиційних категорій чи засобів, основні з яких: єдність, підпорядкованість, гармонія, пропорційність, масштабність, ритм і метр, симетрія і асиметрія, контраст і нюанс, колір, світло, фактура поверхні тощо.