Словесно-логічне (абстрактне) мислення відбувається з опорою на поняття, судження, з допомогою логіки, не використовуючи емпіричних даних.

Р.Декарт висловив таку думку: «Я мислю, отже, я існую». Цими словами Декарт підкреслює провідну роль у психічній діяльності мислення, і саме словесно-логічного.

Наочно-дійове, наочно-образне та словесно-логічне мислення розглядаються як етапи розвитку мислення у філогенезі та онтогенезі.

Теоретичне мислення − це пізнання законів, правил. Таке мислення відображає істотне у явищах, об’єктах, зв’язках між ними на рівні закономірностей та тенденцій. Теоретичне мислення спрямоване, як правило, на побудову узагальненого і значною мірою усвідомленого образу світу.

Продуктами теоретичного мислення є, наприклад, відкриття періодичної системи Менделєєва, математичних (філософських) законів. Б.М.Теплов писав про людей теоретичного мислення: «Це − абстрактні уми, що здійснюють прекрасну «інтелектуальну економію» шляхом «зведення фактів до законів, а законів до теорій».

Практичне мислення є засобом розв’язання конкретних задач і передбачає внесення якихось змін у дійсність.

Практичне мислення генетично пов’язано з наочно-дійовим, але за механізмами функціонування нагадує теоретичне, проте на відміну від нього базується на чуттєвих даних.

Практичне мислення інколи може бути складнішим, ніж теоретичне, адже часто розгортається за екстремальних обставин та за відсутності умов для перевірки гіпотези.

Цей вид мислення визначає успішність багатьох видів професійної діяльності, наприклад педагогічної. Педагог розв’язує насамперед практичні задачі, пов’язані з аналізом конкретних педагогічних ситуацій і пошуком оптимального виходу з них. Характерним є також мислення полководця, що ґрунтується на великому запасі знань і потребує одночасного охоплення всіх аспектів розв’язуваного питання, швидкого аналізу і систематизації матеріалу значного обсягу та надзвичайної складності.

Інтуїтивне та аналітичне мислення розрізняють на підставі трьох ознак: часу перебігу процесу, структурності (чіткий розподіл на етапи) та рівня перебігу (усвідомленості або неусвідомленості). Аналітичне мисленнярозгорнуте в часі, має чітко виражені етапи, достатньою мірою усвідомлені суб’єктом. Інтуїтивне, навпаки, згорнуте в часі, протікає швидко, в ньому відсутній поділ на етапи. Загалом цей різновид мислення мало представлений у свідомості.

Вирізняють продуктивне і репродуктивне мислення за ступенем новизни продукту, що отримує суб’єкт пізнання. Дослідники вважають, що мислення як процес узагальненого й опосередкованого пізнання дійсності завжди продуктивне, тобто спрямоване на здобуття нових знань. Проте у ньому в діалектичній єдності переплетені продуктивні й репродуктивні компоненти. Репродуктивне мисленнязабезпечує розв’язання задачі, спираючись на відтворення вже відомих людині способів. Нове завдання співвідноситься з уже відомою схемою розв’язання. Однак, репродуктивне мислення завжди потребує виявлення певного рівня самостійності.

У продуктивному мисленні найповніше виявляються інтелектуальні здібності людини, її творчий потенціал. Творчі можливості дістають вияв у швидкому темпі засвоєння знань, у широті їх перенесення в нові умови, в самостійному оперуванні ними.

Творче (продуктивне) це мислення, продуктом якого є принципово новий або вдосконалений образ того чи того аспекту дійсності. Це головне знаряддя творчості, спосіб розв’язання оригінальних і складних задач.

Творче мислення може бути наочно-образним або словесно-логічним, аналітичним або інтуїтивним, теоретичним або практичним.

Кожна людина незалежно від етнічної приналежності має творче начало. Так, аналізуючи витоки національного характеру українців, М.І.Пірен зазначає, що українська емоційність, чутливість, ліризм, що проявляються в пісенності, народних обрядах, гуморі, звичаях, є основою творчості. Позитивні аспекти української емоційності втілилися в духовній творчості кращих представників нації: Г.С.Сковороди, М.В.Гоголя, П.Д.Юркевича, П.О.Куліша, Т.Г.Шевченка.

У психології розрізняють ще реалістичне мислення, тобто спрямоване на зовнішній світ і регульоване логічними законами, а також аутистичне мислення, пов’язане з реалізацією власних бажань, намірів. Для дошкільників нерідко властиве егоцентричне мислення. Характерна його ознака – неспроможність поставити себе на позицію інших.