Індивідуальні відмінності в мисленні людини та її інтелект

Мислення різних людей підлягає загальним психологічним закономірностям і водночас характеризується індивідуальними особливостями. Відмінності в мисленні виявляються в різноманітних його якостях. Індивідуальні відмінності мислення людей зумовлені передусім особливостями їх життя, характером діяльності, навчанням. Певний вплив на особливості мислення чинять тип вищої нервової діяльності, співвідношення першої та другої сигнальних систем. Найістотнішими якостями, які виявляють індивідуальні відмінності мислення, є його самостійність, критичність, гнучкість, глибина, широта, послідовність, швидкість.

Самостійність мислення характеризується вмінням людини ставити нові завдання й розв’язувати їх, не вдаючись до допомоги інших людей. Самостійність мислення ґрунтується на врахуванні знань і досвіду інших людей. Людина, якій властива ця якість, творчо підходить до пізнання дійсності, знаходить нові, власні шляхи і способи розв’язання пізнавальних та інших проблем. Наслідувальність розуму виявляється в постійному копіюванні відомих способів міркування, у відсутності потреби зробити самостійні кроки в розв’язанні проблеми.

Самостійність мислення тісно пов’язана з критичністю мислення людини.

Критичність мислення виявляється в здатності людини не підпадати під вплив чужих думок, об’єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища або факту, виявляти цінне та помилкове в них. Людина з критичним розумом вимогливо оцінює свої думки, ретельно перевіряє рішення, зважує на всі аргументи «за» і «проти», виявляючи тим самим самокритичне ставлення до своїх дій.

Критичність і самостійність мислення великою мірою залежать від життєвого досвіду людини, багатства та глибини її знань.

У вітчизняній психології наголошується, що критичність і самостійність − важливі характеристики мисленнєвої діяльності, які свідчать про високий рівень розвитку її. Цим якостям розуму протиставляється навіюваність, яка оцінюється як негативна якість, що заважає повноцінній інтелектуальній діяльності.

Зовсім інше ставлення до критичності та навіюваності в зарубіжних психологів (А.Осборн, М.Гордон). На думку цих авторів, з метою підвищення творчого потенціалу варто знижувати критичність і підвищувати певною мірою навіюваність.

Спеціальний аналіз, проведений Н.Б.Березанською, показав, що необхідно відмовитися від протиставлення навіюваності та критичності як абсолютно негативного і позитивного. Кожне з цих явищ відіграє свою роль і робить певний внесок у цілеутворення.

Гнучкість мислення виявляється в умінні людини швидко змінювати свої дії при зміні ситуації діяльності, звільняючись від залежності закріплених у попередньому досвіді способів і прийомів розв’язання аналогічних завдань. Гнучкість мислення виявляється в готовності швидко переключатися з одного способу розв’язування завдань на інший, змінювати тактику і стратегію їх розв’язування, знаходити нові нестандартні способи дій за умов, що змінились. Протилежною цій якості є інертність розуму, що виявляється у малорухомості мислення, у здатності мислити звичним способом, за звичною схемою.

Глибина мислення виявляється в умінні проникати в сутність складних питань, розкривати причини явищ, приховані за нашаруванням неістотних проявів, бачити проблему там, де її не помічають інші, передбачати можливі наслідки подій і процесів. Саме ця риса властива особистостям з глибоким розумом, які в простих, добре відомих фактах уміють помічати протиріччя й на цій підставі розкривати закономірності природи та суспільного життя. Поверховість розуму − протилежна якість, що виявляється у вирізненні поверхових, несуттєвих, випадкових особливостей та зв’язків між ними, на основі яких не можна зробити правомірних висновків.

Широта мислення виявляється в здатності охопити широке коло питань, творчому мисленні в різних галузях знання та практики. Широта мислення є показником ерудованості особистості, її інтелектуальної різнобічності.

Послідовність мислення виявляється в умінні дотримувати логічної наступності при висловлюванні суджень, їх обґрунтуванні. Послідовним можна назвати мислення людини, яка точно дотримується теми міркування, не відхиляється від неї, не перестрибує з однієї думки на другу, не підміняє предмет міркування. Для послідовного мислення характерне дотримання певних принципів розгляду питання, зрозумілість плану, відсутність протиріч і логічних помилок в аргументації думки, доказовість та об’єктивність у висновках, що робляться.

Швидкість мислення − це здатність швидко розібратися в складній ситуації, швидко обдумати правильне рішення і прийняти його. Швидкість мислення залежить від знань, міри сформованості мислительних навичок, досвіду у відповідній діяльності та рухливості нервових процесів. Швидкість мислення слід відрізняти від квапливості та похапливості, які демонструють деякі люди, не продумуючи належним чином рішень, що приймаються, не прогнозуючи можливих наслідків наспіх, похапцем прийнятих рішень.

Індивідуальні особливості виявляються в умінні бачити проблемну ситуацію, у формулюванні й аналізі задачі, у цілеутворенні, у виробленні гіпотез.

Дж.Брунер описує чотири типи висування і перевірки людиною гіпотез. Перший тип вирізняється тим, що людина формулює всі можливі гіпотези, а потім виключає ті, що не підтверджуються. Другий тип полягає в тому, що суб’єкт діє покроково, висуває і перевіряє одну гіпотезу, а потім іншу і т. д. Для третього типу характерним є те, що гіпотеза не формулюється, суб’єкт діє шляхом спроб і помилок. Четвертому типу властивий азартний пошук рішення, що виявляється у безсистемності, хаотичності дій. Суб’єкт такого типу не докладає зусиль для виокремлення закономірностей у явищі, може визначити випадкові характеристики за основними орієнтирами, всебічно не обґрунтовує й не перевіряє гіпотези, що виникають.

Люди відрізняються почуттями, які вони переживають у процесі розв’язання задачі, досвідом, який вони використовують при перевірці гіпотез, своїм ставленням до процесу розв’язання задачі, до своїх міркувань, особливостями прийняття рішень та здатністю оцінити свою роботу. Виділяють три варіанти прийняття рішення: імпульсивне, зрівноважене та обережне.

Усі якості мислення людини формуються і розвиваються в діяльності. Змістовна й відповідним чином організована діяльність сприяє всебічному розвитку цінних якостей мислення особистості.

Серед розладів у мисленні називають ментизм − некерований потік думок або невиправдана «обґрунтованість мислення» − багато зайвого, другорядного, дрібниць, а серед них втрачається суттєве; паралогічне мислення − намагання шукати зв’язки там, де вони насправді відсутні; функціональна ригідність у мисленні − неспроможність самостійно знаходити рішення; марення, або «інтелектуальну мономанію» − продукування думок, що не відповідають дійсності.

В аналізі мислення важко обійтися без поняття «інтелект». Мислення та інтелект − близькі терміни, які виражають різні аспекти того самого явища. Інтелектуальна людина − це та, яка здатна до здійснення процесів мислення. Інтелект − здатність до мислення. Мислення − процес, у якому реалізується інтелект.