К. Поппер про поступ наукового знання. Фалiбiлiзм. Принцип фальсiфiкацiонiзму.

Карл Поппер внiс значний внесок у розвиток ф-ї науки. Перш за все, вiн набагато розсунув її межi. Лог. емпiристи зводили методологiю до аналiзу структури знання i до його емпiр виправдання, котре полягало у зведеннi одних наукових речень до iнших, тобто у встановленнi певних лог взаємовiдносин помiж реченнями. Тому пiд методологiєю логiчнi емпiристи розумiли, по сутi, логiку i всi методологiчнi проблеми зводили до проблем логiки. Поппер основною проблемою методологiї зробив проблему розвитку знання - проблему аналiзу висунення, формування, перевiрки та змiни наукових теорiй.Перехiд вiд аналiзу структури до аналiзу розвитку знання iстотно змiнив та збагатив проблематику методологiї.

Логiчнi емпiристи протягом багатьох рокiв насаджували зневажливе вiдношення до ф-ї, висмiювали її та намагались знищити навiть тiнь фiлософствування в методологiчних та наукових дискусiях. Поппер реабiлiтував фiлософiю, визнав її суттєвiсть та iнтерес, незмiнно пiдкреслював її вплив на науку та тiсний зв" язок фiлософiї з методологiєю, стимулював iнтерес до iсторiї науки. Саме з методологiчної концепцiї П ф-я та методологiя науки починає свiй поворот вiд логiки до iсторiї науки.

Методолог концепцiя Поппера отримала назву " фальсифiкацiонiзм", оск її осн принципом є принцип фальсифiкованостi.

Логiчнi емпiристи пiклувались про верифiкацiю тверджень науки при допомозi емпiричних даних. Вважалось, що такого обгрунтування можна досягнути або при допомозi виведення тверджень науки з емпiричних речень, або при допомозi їх iндуктивного обгрунтування. Однак, це виявилось неможливим. < Наприклад, для верифiкацiї загального речення " Всi дерева втрачають листя взимку" потрiбно оглянути мiльярди дерев, тодi як спростовується це речення всього навсього одним прикладом дерева, що зберегло листя посеред зими. Ось ця асиметрiя мiж пiдтвердженням та спростуванням загальних речень та критика iндукцiї як методу обгрунтування знання привели Поппера до фальсифiкацiонiзму.>

Однак, в нього були й бiльш глибокi, фiлос пiдстави, аби зробити фальсифiкацiонiзм ядром своєї методологiї. Поппер вiрить у об’єктивне iснування фiз.свiту та визнає, що людське пiзнання прагне iстинного опису цього свiту. Проте Поппер вiдкидає iснування критерiя iстини - нi несуперечливiсть, анi пiдтверджуванiсть емпiричними даними не можуть слугувати критерiєм iстини. Будь-яку фантазiю можна представити у несуперечливому виглядi, а хибнi вiрування нерiдко знаходять пiдтвердження.

Однак, з точки зору П, хоча й неможливо встановити iстиннiсть людських переконань, є способи виявити їх хибнiсть.Не можна видiлити iстину в науковому пiзнаннi, але постiйно виявляючи і вiдкидаючи хибу, можна наблизитись до iстини. Це виправдовує прагнення до пiзнання, обмежує скептицизм.

Однак, iстина та хибнiсть, критерiй iстини i критерiй хибностi є взаємопов" язаними i якщо не може бути абсолютного критерiя iстини, то не може бути й абсолютного критерiя хибностi. Фальсифiкацiонiзм Поппера був пiдданий жорсткiй критицi, коли стало зрозумiло, що повна фальсифiкацiя теорiй так само є примарною, як i повна їх верифiкацiя.

Подiбно до логiчних емпiристiв, Поппер протиставляє теорiю емпiричним реченням. До останнiх вiн вiдносить одиничнi речення, що описують факти.Сукупнiсть всiх можливих емiричних, або " базисних", речень утворює деяку емпiричну основу науки. Наукова теорiя, вв. П., завжди може бути виражена у виглядi сукупностi загальних тверджень виду, напр, " Усi тигри - смугастi". Твердження такого роду можна виразити у еквiвалентнiй формi, тобто " Невiрно, що iснує несмугастий тигр". Тому всяку теорiю можна розглядати як таку, що забороняє iснування деяких фактiв або говорить про хибнiсть деяких " базисних" речень такого типу " Там-то й там-то є несмугастий тигр". Цi " базиснi" речення, що описують факти, забороненi теорiєю, П iменує " потенцiйними фальсифiкаторами" теорiї. " Фальсифiкаторами" тому, що якщо заборонений теорiєю факт має мiсце i " базисне" речення, котре описує його, є iстинним, то теорiя вважається спростованою. " Потенцiйними" тому, що цi речення можуть фальсифiкувати теорiю, але тiльки в тому випадку, коли буде встановлена їх iстиннiсть. Звiдси поняття фальсифiкованостi визначається так: " теорiя є фальсифiкованою, якщо клас її потенцiйних фальсифiкаторiв є не порожнім".

Якщо ми вважаємо " базиснi" речення достовiрно iстинними, описуючими твердо встановленi факти, то зрозумiло, що в цьому випадку ми без сумнiвiв повиннi вiдкинути теорiю. Однак Поппер, у повнiй вiдповiдностi до своїх гносеологiчних настанов, вiдкидає iснування якої-небудь безсумнiвної основи науки i свої " базиснi" речення розглядає як гiпотези, що фальсифiкуються. Але тодi, у випадку зiткнення гiпотетичної теорiї з так само гiпотетичним " базисним" реченням, якi є пiдстави вiдкинути саме теорiю? П. пропонує в даному випадку прийняти угоду про те, що у випадку зiткнення теорiї з " визнаним базисним реченням" слiд вiдкидати саме теорiю. За його методологiєю, в основi наук розвитку лежать угоди, причому припустимими є рiзноманiтнi види, системи цих угод. Як показали послiдовники Поппера, угода вiдкидати теорiю у випадку її зiткнення з фактами часто не приймається вченими, котрi понад усе прагнуть зберегти свої теорiї.

Фалібілізм - це концепція філософа, де він стверджує, що всі теорії помилкові в зародку. Звідси некласичний погляд на наукове дослідження: сенсом цього підриємства виявляються припущення та спростування, вчений висуває теорію з тим, щоб її спростувати. Ріст наукового знания, за П, полягає у висуненні сміливих гіпотез і здійсненні їх рішучих спростувань. Теорія, т.ч. має бути ризикованою, що викликає на себе вогонь критики. Фалібілізм втрачає сенс без підкріплення реалізмом. Фалібілізм має на увазі реалізм, котрий тримався на припущенні про існування під покровом емпір даних реальності, по відношенню до якої формуються теорії. Реальність, т.ч. виявляється в певній мірі подібною кантівській речі в собі і вона існує, але про неї не можна сказати нічого визначеного. В ф-ї науки 2-ї пол 20ст. фалібілізм представлений Поппером.

Умови росту знання.

Для того, аби зберегти емпiр характер i не перетворитись в метафiзичну догму, наука необхiдно повинна розвиватись. В нiй постiйно повиннi вiдбуватись висунення нових теорiй, їх перевiрка та спростування. Якщо ж цей процес зупиняється i деякi теорiї панують протягом тривалого часу - вони перетворюються на неспростовнi метафiзичнi системи. Якi ж вимоги повинна виконувати наукова теорiя, аби вважатись задовiльняючою?

Коли П. говорить про змiну наукових теорiй, про рiст їх iстинного змiсту, про зростання ступеню правдоподiбностi, то може скластись враження, що вiн вбачає прогрес в послiдовностi змiнюючих одна одну теорiй Т1_Т2_Т3_...з iстинним змiстом, що збiльшується, i т.ч., накопиченням iстинного знання про свiт. Однак перехiд вiд Т1 до Т2 не виражає нiякого накопичення: "...найвагомiший внесок в рiст наукового знання, котрий може зробити теорiя, полягає в нових проблемах, котрi вона породжує...". Наука, за П, починає не iз спостережень i навiть не з теорiй, а з проблем. Для вирiшення проблем ми будуємо теорiї, руйнацiя яких породжує новi проблеми... Тому схема розвитку науки має такий вигляд: _T1 P1_T2_EE_P2..._Tn... де P1 - первiсна проблема; T1, T2,... Tn - теорiї, щовисунутi для її вирiшення; EE - перевiрка, фальсифiкацiя висунутих теорiй; P2 - нова, глибша та складнiша проблема.

З схеми видно, що прогрес науки полягає не в накопиченнi знання, а лише у зростаннi глибини та складностi вирiшуваних нами проблем.

< Методологiчна концепцiя К.Поппера зіграла велику роль в розкладi та руйнацiї позитивiстської методологiї. На основi ме-тодологiчних поглядiв Поппера вирiс цiлий ряд методологiчних концепцiй його учнiв та послiдовникiв - Дж.Агасси, П.Фейєрабенда, I.Лакатоса, Т.Куна та iнших, котрi в тiй чи iншiй мiрi ровивають iдеї Поппера. Якщо тривалий час в захiднiй ф-ї панувала одна мтодологiчна концепцiя, породжена врамках неопозитивiзму, i важко було собi уявити можливiсть альтернативних концепцiй, то зараз в захiднiй фiлософськiйлiтературi ми знаходимо цiлу низку рiзних методологiчних моделей. I в цьому звiльненi ф-ї науки вiд тенет лог позитивiзму визначну роль вiдiграв К.Поппер.>