Емпіризм і психологізм другої хвилі позитивізму (Е.Мах, Р.Авенаріус).

АВЕНАРІУС РІХАРД (1843-1896) —Основна робота - " Критика чистого досвіду" (1888-90).

МАХ ЕРНСТ (1838-1916) —Основні праці: " Аналіз відчуттів і відношення фізичного до психічного" (1886), " Пізнання і омана".

ФЕНОМЕНАЛІЗМ — вчення про пізнання, що виходить з тезису: безпосереднім об'єктом пізнання є тільки відчуття.

" Другим позитивізмом" називається філософське вчення, що сприйняло ряд основних ідей Конта, Мілля і Спенсера, але створило на їхній основі інший варіант позитивістської філософії. Основні положення другого позитивізму розроблені майже одночасно і незалежно один від одного Ернестом Махом і Авенаріусом. Другий позитивізм інакше називають махізмом або емпіріокритицизмом.

Другий позитивізм зберіг установку першого позитивізму — тезу про те, що дійсним знанням є зміст позитивних наук. Більш того, 2-й позитивізм поставив задачу відпрацювання методів відбору того матеріалу позитивних наук, що повинен по праву відноситися до їхнього змісту, критеріїв, здатних відсіяти те, що включено до складу дослідного знання за недоглядом.

Найважливішим складовим елементом філософії емпіріокритицизму є програма " очищення досвіду ", у якій знайшла специфічне вираження загальна антиметафізична спрямованість позитивізму.

Аналізуючи досвід, емпіріокритики вводять поняття " елементів досвіду ", тобто його складових частин. " Елементи досвіду" можна характеризувати і як об'єктивне, і як суб'єктивне в залежності від того, у якому відношенні їх розглядати. Цей принцип " нейтральності елементів досвіду" складає важливий компонент емпіріокритицизму. Мах підсилює цей принцип, проголосивши " елементи досвіду" " елементами світу".

Згідно з Махом, всі " елементи світу" однорідні, а все різноманіття зв'язків між ними вичерпується взаємною залежністю елементів, тобто функціональними відношеннями між ними. При цьому існування відношень сутності-явища, причини-наслідку заперечуються.

Важливою перешкодою на шляху " очищення досвіду" Авенаріус вважає " вкладання" чого завгодно сприйнятного у свідомість індивіда.

Основними принципами емпіріокритицизму, котрі він вважав найголовнішими у своїй концепції, є принцип найменшої витрати сил, закон життєвого ряду, природне поняття про світ та емпіріокритична принципова координація.

1) Принцип найменшої витрати сил: засоби мають бути такими, щоб досягнути мети, і із всіх засобів найкращим буде той, за допомогою якого мета досягається із найменшою витратою сил. Згідно цього принципу, діяльність — це доцільна діяльність. Цьому принципові підпорядковується і наше мислення. Цей принцип деякі послідовники Авенаріуса називають основним законом розуму. Сама природа обирає для здійснення своїх дій найпростіші засоби.

2) Закон життєвого ряду. " Я", поряд з тим, що воно позначало як " істинне", " знайоме", " зрозуміле", " звичне", знаходить дещо " неочікуване", " нове", " незвичайне", " порушує звичайну течію життя". Це -перша сходинка залежного життєвого ряду. Спроба зрозуміти нове, незвичне - 2-а сходинка в психологічно-життєвому ряді.

3) Природне поняття про світ. " Я" із своїми думками та відчуттями знаходиться у навколишньому середовищі, яке склалося з різних частин. Це " природне поняття про світ" складається з 2 відмінних моментів: з деякого досвіду і деякої гіпотези.

4) Принципова координація суб'єкта й об'єкта — не існує об'єкта без суб'єкта і не існує суб'єкта без об'єкта. По Авенаріусу, світ даний нам тільки в " принциповій координації", дійсній чи тільки можливий, тобто як досвід: " Я" і " середовище" обоє первинно знаходяться не тільки в тому самому сенсі, але і завжди — обоє первинно знаходяться разом". При цьому " досвід" емпіріокритицизм трактує, виходячи з цього нерозривного зв'язку суб'єкта з об'єктом.

Авенаріусівський " принцип найменшої витрати сили" Мах розвинув у принцип, що ліг в основу 2 позитивізму — принцип економії мислення. Узагальнення фактів, заміна великої таблиці однією формулою, пояснення нового факту за допомогою вже відомого - все це - підтвердження " економності нашого мислення". Економію мислення як принцип пізнання Мах вбачає у всіх законах природи.

Вивчаючи ідеї Ламарка і Дарвіна, Мах поширює їх на процес пізнання і доходить висновку, що " боротьба наукових ідей є життєвою боротьбою з виживанням найбільш пристосованих з них". Таким чином, виникає біологічно-економний принцип теорії пізнання, а завданням пізнання вважається пристосування: причому під пристосуванням думок до фактів розуміється спостереження фактів, а під пристосуванням думок одна до одної — побудова системи, або теорії, і в цілому процесу пізнання.

Дескриптивізм.

При цьому всі пізнавальні функції науки Мах зводить до опису (дескрипції), що полягає у встановленні функціональних відношень. Поняття, загальні закони і теорії виявляються різновидами опису. Мах розрізняє прямий і непрямий опис. Прямий проводиться за допомогою абстрактних понять, чисто логічними засобами. За неможливості прямого опису проводиться непрямий. У ньому ми посилаємось на інший опис, уже де-небудь даний. Проте прямий опис є більш бажаним.

За Махом, пояснення і передбачення в межах наукової теорії також є описом. " В фактах, які здаються нам далекими і дивними, відшукуються частини і сторони, які нам звичні і знайомі. Перед нами не тільки процес ЛОГІЧНИЙ — зведення одного якого-небудь положення до іншого чи декількох інших, — а й процес ПСИХОЛОГІЧНИЙ — заміна далеких нам образів сприйняття і зображення звичними і знайомими нам.".

Отже, для Маха наука у всіх її фрагментах і функціях є не більш ніж емпірична процедура, а саме — феноменологічний опис. Розглядаючи економне мислення як " чистий опис", Мах виступив з позицій радикального філософського емпіризму, не визнаючи за теоретичними поняттями ніякої іншої ролі, крім ролі знака для сукупності почуттєвих даних. Тим самим " наївний" емпіризм першого позитивізму трансформувався в " методологічний", " радикальний" емпіризм другого позитивізму, став " філософією чистого досвіду".