Главная страница Случайная страница Разделы сайта АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?
Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже.
Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал.
Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее. ✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать». Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами! Обов'язки потерпілого
1. Потерпілий зобов 'язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття; 2) не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення; 3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв 'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоро- нювану законом таємницю. 1. Поряд з наділенням потерпілого широким колом прав закон покладає на нього і деякі обов'язки, які можна розглядати як міру належної поведінки потерпілого у кримінальному провадженні, недодержання якої має наслідком його відповідальність, встановлену законом. Виклик потерпілого здійснюється на підставах та в порядку, передбачених гл. 11 КПК. Слідчий, прокурор, слідчий суддя під час досудового розслідування мають право викликати потерпілого для допиту чи участі в іншій процесуальній дії, якщо є достатні підстави вважати, що він може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або його участь у процесуальній дії є обов'язковою (про виклик слідчим, прокурором див. коментар до ст. 133 КПК). Суд здійснює судовий виклик потерпілого, участь якого у судовому провадженні є обов'язковою (про судовий виклик див. коментар до ст. 134 КПК). Потерпілий викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Потерпілий має отримати повістку про виклик або бути повідомленим про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли він зобов'язаний прибути за викликом. У випадку встановлення КПК строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, потерпілий має отримати повістку про виклик або бути повідомленим про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням йому необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом (про порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні див. коментар до ст. 135 КПК). У разі коли потерпілий не може своєчасно прибути на виклик, він зобов'язаний завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття. Поважними причинами неприбуття потерпілого на виклик вважаються: 1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання; 2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; 3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; 5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 6) смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 7) несвоєчасне одержання повістки про виклик; 8) інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик (про поважні причини неприбуття особи на виклик див. коментар до ст. 138 КПК). У разі якщо потерпілий, який був у встановленому КПК порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі: - від 0, 25 до 0, 5 розміру мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора; - від 0, 5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду (про наслідки неприбуття на виклик див. коментар до ст. 139 КПК). За злісне ухилення від явки потерпілий несе відповідальність, встановлену КУпАП. Так, злісне ухилення потерпілого від явки до органів досудового слідства або дізнання тягне за собою накладення штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 1854 КУпАП). Злісне ухилення потерпілого від явки в суд тягне за собою адміністративну відповідальність за прояв неповаги до суду і накладення штрафу від шести до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб (ст. 1853 КУпАП). На потерпілого покладається обов' язок не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення. Це положення покликане унеможливити зловживання потерпілого своїми правами, а також вчинення ним інших дій, що можуть в тій чи іншій формі перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. Перешкоджання з боку потерпілого у встановленні обставин вчинення кримінального правопорушення може проявлятися, зокрема, у: - неправдивому повідомленні про вчинення злочину; - наданні неправдивих показань, поданні неналежних чи недопустимих доказів; - перешкоджанні з'явленню свідка, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку. У встановлених законом випадках вчинення потерпілим вказаних дій тягнуть за собою юридичну відповідальність. Так, завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину становить склад злочину, передбаченого ст. 383 КК; завідомо неправдиве показання - склад злочину, передбаченого ст. 384 КК; перешкоджання з'явленню свідка, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку - склад злочину, передбаченого ст. 386 КК. На потерпілого покладається обов'язок зберігати від розголошення відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю. Це положення закріплене на виконання таких засад кримінального провадження, як таємниця спілкування (див. коментар до ст. 14 КПК), невтручання у приватне життя (див. коментар до ст. 15 КПК), гласність (див. коментар до ст. 27 КПК). Охоронювана законом таємниця може міститися в речах і документах, бути повідомлена потерпілому усно, письмово або за допомогою засобів зв'язку. До охоро- нюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать: 1) інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації; 2) відомості, які можуть становити лікарську таємницю; 3) відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій; 4) конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю; 5) відомості, які можуть становити банківську таємницю; 6) особисте листування особи та інші записи особистого характеру; 7) інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо; 8) персональні дані особи, що знаходяться в її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних; 9) державна таємниця (про речі і документи, які містять охоронювану законом таємницю див. коментар до ст. 162 КПК). Особливості участі потерпілого у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, визначаються гл. 40 КПК. Крім того, потерпілий зобов'язаний не розголошувати й інші відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і розголошення яких може перешкодити здійсненню кримінального провадження. Так, на потерпілого поширюються правила щодо недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування. Такі відомості потерпілий може розголошувати з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають за можливе. У необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає потерпілого, якому стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Також потерпілий зобов'язаний не розголошувати відомості щодо заходів забезпечення безпеки учасників кримінального провадження, які здійснюються щодо нього чи інших осіб, тощо. Розголошення потерпілим відомостей, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю, допускається лише з дозволу слідчого, прокурора, суду. Також необхідно враховувати спеціальні правила щодо розголошення відомостей, які становлять той чи інший різновид охоронюваних законом таємниць. Незаконне розголошення потерпілим відомостей, які стали йому відомі у зв'язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Так, розголошення потерпілим відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, може вважатися адміністративним правопорушенням відповідно до ст. 18511 КУпАП, або, за наявності кваліфікуючих ознак - злочином, передбаченим ст. 381 КК. Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання потерпілим, попередженим в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані, тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 387 КК.
|