Оперативні підрозділи

1. Оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Держав­ної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та не­гласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора.

2. Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного під­розділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підроз­ділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

3. Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов 'язковими для виконання оперативним під­розділом.

1. Перелічені у ч. 1 коментованої статті оперативні підрозділи є складовими структурами відповідних правоохоронних органів. Але їх особливість полягає в тому, що вони наділені законом повноваженнями з проведення оперативно-розшу- кових заходів. До таких підрозділів відповідно до ст. 5 ЗУ «Про оперативно-роз- шукову діяльність» належать: в органах внутрішніх справ - кримінальна, транспорт­на та спеціальна міліція, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою зло­чинністю, підрозділи внутрішньої безпеки, судова міліція; в органах безпеки - опе­ративні підрозділи контррозвідки, військова контррозвідка, захисту національної державності, спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою зло­чинністю, оперативно-технічні, внутрішньої безпеки, оперативного документуван­ня, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та пра­цівників правоохоронних органів; в органах, що здійснюють контроль за додержан­ням податкового законодавства, - оперативні підрозділи податкової міліції; в органах Державної пенітенціарної служби України - оперативні органи і установи виконан­ня покарань та слідчих ізоляторів; в органах Державної прикордонної служби Укра­їни - розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу ви­конавчої влади у справах охорони державного кордону (агентурної розвідки, опера­тивно-технічний, власної безпеки), оперативно-розшукові підрозділи відповідного спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охо­рони державного кордону та його територіальних органів, підрозділи з охорони державного кордону органів охорони державного кордону та Морської охорони, забезпечення внутрішньої безпеки, забезпечення власної безпеки, оперативного документування та оперативно-технічний; в органах Державної митної служби України - оперативні підрозділи, які ведуть боротьбу із контрабандою. Перелічені органи здійснюють слідчі (розшукові) дії і негласні слідчі (розшукові) дії за пись­мовими дорученнями слідчого, прокурора у конкретному кримінальному прова­дженні (про вимоги до письмового доручення слідчого див. коментар до п. 3 ст. 40 КПК).

2. Посилання у ч. 2 коментованої статті на те, що під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повнова­женнями слідчого, означає, що він, по-перше, повинен виконувати будь-яку слідчу дію відповідно до процесуальної форми, встановленої кримінальним процесуальним законом, і, по-друге, може, користуючись повноваженнями слідчого, застосувати примус при виконанні певної слідчої дії, якщо застосування його передбачено від­повідною нормою КПК (див., наприклад, коментар до ч. 3 ст. 241 КПК). Криміналь­ний процесуальний закон цілком слушно вказує, що співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному прова­дженні за власною ініціативою або звертатися з клопотанням до слідчого судді чи прокурора, оскільки в кримінальному процесуальному законі діє правило одноосо­бового досудового розслідування слідчим, відповідно до якого ніхто, крім прокуро­ра, не може здійснювати у кримінальному провадженні, яке веде слідчий, процесу­альні дії або приймати процесуальні рішення без відома слідчого (див. коментар до ч. 2 ст. 38 КПК).

3. Посилання у ч. 3 коментованої статті на те, що доручення слідчого, проку­рора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов'язковими для виконання оперативними підрозділами, відображено і в ч. 4 ст. 7 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність», де більш детально прописа­но, що «письмові доручення щодо проведення слідчих (розшукових) дій та не­гласних слідчих (розшукових) дій, надані слідчим, прокурором у межах компетен­ції та в установленому порядку, є обов' язковими до виконання оперативним під­розділом».

§ 4. Потерпілий і його представник