Заявник

1. Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідо­мленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваже­ного розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

2. Заявник має право:

1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;

2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;

3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

1. Заявник як суб'єкт кримінального провадження є новелою нового КПК. У КПК 1960 року не було передбачено такого суб'єкта кримінально-процесуальних право­відносин.

1. Фізична особа-заявник - людина, яка є дієздатною особою, досягла 16 років, тобто віку, з якого настає кримінальна відповідальність згідно зі ст. 383 КК за завідо- мо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, і не є потерпілим.

Різниця між потерпілим і заявником згідно з положеннями статей 55 та 60 КПК полягає в тому, що потерпілим є особа, яка подала заяву про вчинення щодо неї кри­мінального правопорушення, або залучена до провадження як потерпіла, або подала заяву про визнання її потерпілою після початку кримінального провадження.

Заявник - це особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення, але це кримінальне правопорушення скоєно не стосовно неї, а іншої особи.

Основним критерієм розмежування заявника від потерпілого є фактор заподіяння моральної, фізичної або майнової шкоди. Така шкода заподіюється виключно потер­пілій стороні.

Заяви та повідомлення про кримінальне правопорушення подаються до прокура­тури, органів досудового розслідування, оперативних підрозділів як в усній, так і в письмовій формі (наприклад, заява про зловживання посадовими особами контролю­ючих органів під час перевірки юридичної особи, заява про факт вчинення ДТП, про пожежу, про виявлення трупа людини, про факт розбійного нападу або грабежу тощо).

Такі заяви можуть подавати як представник юридичної особи, так і фізична особа, але вони повинні стосуватися вчинення кримінального правопорушення не стосовно їх, а інших юридичних або фізичних осіб.

Заявник може звернутися із заявою або повідомленням про кримінальне право­порушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслі­дування, про будь-які факти кримінального правопорушення, крім викладених у гл. 36 КПК (Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення).

Заявником виступає не лише фізична, а й юридична особа. Юридична особа також може бути потерпілим у кримінальному провадженні, якщо кримінальним правопо­рушенням їй завдано майнової шкоди. Заявнику - юридичній особі такої шкоди кри­мінальним правопорушенням не завдається.

КПК (ст. 3) не містить визначення терміна «юридична особа» як учасника кримі­нального провадження, тому слід звернутися до інших галузей права з метою визна­чення даного поняття.

Відповідно до ст. 80 ЦК юридичною особою є організація, створена і зареєстро­вана у встановленому законом порядку. Загальні положення про юридичну особу за­значені в главі 7 ЦК і можуть бути використані у КПК.

2. Частина друга закріплює права заявника, до яких, зокрема, віднесено: право отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; отримати ін­формацію про закінчення досудового розслідування.

Відповідно до норм КПК документом, який би підтверджував прийняття і реєстра­цію від заявника заяви або повідомлення про кримінальне правопорушення, слід розуміти копію витягу з ЄРДР у порядку, передбаченому ст. 214 КПК.

Ця стаття КПК не містить визначення строків, у які заявник повинен отримати від органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію. Тому слід керуватися ст. 28 КПК, яка перед­бачає проведення процесуальних слідчих дій у розумні строки.

Речі і документи, що підтверджують заяву або повідомлення заявника про кримі­нальне правопорушення, він може подавати разом з письмовою заявою про кримі­нальне правопорушення або безпосередньо службовій особі органу державної влади, уповноваженому розпочати досудове розслідування. (Поняття «речі» див. ст. 98 КПК, «документи» - ст. 99 КПК.)

Інформація про надання речей та документів повинні заноситися до ЄРДР, про що повідомляється заявник у відповідному документі, який би підтверджував прийняття і реєстрацію від заявника заяви (ст. 214 КПК).

Інформація про закінчення досудового розслідування заявнику повинна направ­лятись з дотриманням вимог глави 6 КПК.