💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Прокурор

1. Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцево­го самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізич­ні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

2. Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення до­судового розслідування у формі процесуального керівництва досудовимрозслідуванням, уповноважений:

1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Ко­дексом;

2) мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що сто­суються досудового розслідування;

3) доручати органу досудового розслідування проведення досудового розсліду­вання;

4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;

5) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшуко­вих) дій відповідним оперативним підрозділам;

6) призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом;

7) скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих;

8) ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про від­сторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;

9) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудо- вого розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;

10) погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно по­давати слідчому судді такі клопотання;

11) повідомляти особі про підозру;

12) пред 'являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фі­зичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, не­дієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом;

13) затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопо­тань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вно­сити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання;

14) звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

15) підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом;

16) погоджувати запит органу досудового розслідування про міжнародну право­ву допомогу, передання кримінального провадження або самостійно звертатися з таким клопотанням в порядку, встановленому цим Кодексом;

17) доручати органу досудового розслідування виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу або перейняття кримінального провадження, перевіряти повноту і законність проведен­ня процесуальних дій, а також повноту, всебічність та об 'єктивність розслідування у перейнятому кримінальному провадженні;

18) перевіряти перед направленням прокуророві вищого рівня документи органу досудового розслідування про видачу особи (екстрадицію), повертати їх відповідному органу з письмовими вказівками, якщо такі документи необгрунтовані або не відпо­відають вимогам міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верхо­вною Радою України, чи законам України;

19) доручати органам досудового розслідування проведення розшуку і затриман­ня осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компе­тентного органу іноземної держави;

20) оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом;

21) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

3. Участь прокурора в суді є обов'язковою, крім випадків, передбачених цим Ко­дексом.

4. Право на подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України чи за нововиявленими обставинами мають також незалежно від їх участі в судовому провадженні службові особи органів прокуратури вищого рівня: Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники.

Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники мають право доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної чи касаційної скарги, за­яви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, внесених ними або прокурорами нижчого рівня.

У судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному чи касаційно­му порядку, Верховним Судом України або за нововиявленими обставинами можуть брати участь службові особи органів прокуратури вищого рівня.

5. Генеральний прокурор України, його заступники, прокурори Автономної Респу­бліки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування.

6. Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального про­курора України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізова­ні прокурори, їх перші заступники і заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати неза­конні та необгрунтовані постанови слідчих та підпорядкованих прокурорів у межах строків досудового розслідування, передбачених статтею 219 цього Кодексу. Про скасування таких постанов повідомляється прокурор, який здійснює нагляд за додер­жанням законів під час проведення відповідного досудового розслідування.

1. Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК та ст. 56 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор - Генеральний прокурор України, перший заступник, заступник Генерального проку­рора України, їх старші помічники, помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники, заступники прокурорів, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур всіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Процесуальна діяльність прокурора регулюється кримінальним процесуальним законодавством України (див. коментар до ст. 1 КПК).

У частині 1 цієї статті містяться принципи самостійності і заборони втручання у процесуальну діяльність прокурора осіб, що не мають на те законних повноважень.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про прокуратуру» втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових осіб, засобів масової інформації, гро­мадсько-політичних організацій (рухів) та їх представників у діяльність прокуратури із нагляду за додержанням законів або з розслідування діянь, що містять ознаки зло­чину, забороняється.

Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити вико­нанню ним службових обов' язків або добитися прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Звернення представників влади, інших посадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що перебувають у провадженні прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення.

Коментована стаття встановлює обов'язок для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та інших фізичних осіб виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора. У статті 8 ЗУ «Про прокуратуру» закріплено, що вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов' язковими для всіх органів, підприємств, установ, ор­ганізацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.

Щодо визначення поняття «процесуальні рішення» див. коментар до ст. 110 КПК.

2. Частиною 2 ст. 36 КПК визначаються повноваження прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

Згідно зі ст. 3 КПК досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про засто­сування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Прокурор уповноважений:

- починати досудове розслідування за наявності підстав (див. коментар до ст. 214 КПК);

- мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосу­ються досудового розслідування (про матеріали, документи та інші відомості, що стосуються досудового розслідування, див. коментар до статей 84, 99 КПК);

- доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідуван­ня. Органи досудового розслідування визначені в ст. 38 КПК; статус керівника таких органів - у ст. 39 КПК; повноваження слідчого органу досудового розслідування - у ст. 40 КПК. Підслідність органів досудового розслідування встановлено ст. 216 КПК (див. коментар до статей 38-40, 216 КПК);

- доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуаль­ні дії в порядку, визначеному цим Кодексом (див. коментар до глав 20-21 КПК).

Письмове доручення прокурора - це процесуальний акт, який скеровує хід роз­слідування і його результати. До доручень прокурора повинні пред' являтися ті самі вимоги, що і до постанови прокурора. Кожне доручення прокурора, хоч яких би питань воно стосувалася, має бути законним, обґрунтованим та мотивованим. Крім цього, доручення прокурора у кримінальному провадженні повинно відповідати вимогам доцільності, тобто виходити зі слідчої ситуації, що склалася у справі, і реальності - мати можливість бути виконаним. За загальним правилом доручення прокурора ор­ганам досудового розслідування, надані у порядку, передбаченому законом, є для цих органів обов' язковими. Перелік слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (роз- шукових) дій та підстави їх проведення й застосування містяться в главах 20 і 21 чинного КПК (див. коментар до відповідних статей глав 20, 21 КПК);

- доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшуко- вих) дій відповідним оперативним підрозділам. Розшукові та негласні слідчі дії в силу їх характеру проводяться спеціальними оперативними підрозділами (див. коментар до ст. 41 цього Кодексу). При виборі підрозділу слід також керуватись положеннями ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність»;

- призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом. При цьому про­курор може залучати спеціалістів (див. ст. 20 ЗУ «Про прокуратуру» та коментар до ст. 71 КПК);

- скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих (див. коментар до ст. 305 КПК). Прокурор може самостійно скасувати рішення, що передбачене п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК і оскаржується в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 284 цього Кодексу, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.

Пунктом 5 ст. 284 КПК передбачено, що копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Про­курор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв'язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з мо­менту отримання заявником, потерпілим копії постанови.

У частині 2 ст. 305 КПК зазначено, що слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пп. 1, 2, 5 і 6 ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою;

- ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про від­сторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншо­го слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування.

Керівник органу досудового розслідування визначений в п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК. Статус керівника органу досудового розслідування - у ст. 39 КПК. При цьому він зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які подаються у письмовій формі. Не­виконання керівником органу досудового розслідування законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому КПК, тягне за собою передбачену за­коном відповідальність;

- приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового роз­слідування за наявності підстав, передбачених КПК (див. коментар до статей 219, 284, 294 КПК);

- погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених КПК, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання (див. коментар до глав 20-21 КПК);

- повідомляти особі про підозру (див. коментар до статей 276, 277, 278, 279 КПК). Так, відповідно до ст. 278 КПК прокурор або слідчий зобов'язані вручити підозрюва­ній особі письмове повідомлення про підозру у день його складення.

Крім того, відповідно до ст. 481 КПК в окремих випадках, а саме щодо осіб, до яких застосовується окремий порядок кримінального провадження (ст. 480 КПК), письмове повідомлення про підозру здійснюється виключно прокурором (див. комен­тар до ст. 481 КПК);

- пред'являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізич­ний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздат­ність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому КПК та законом (див. коментар до ст. 128 цього Кодексу);

- затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, само­стійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання (див. коментар до статей 291-292 КПК);

- звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування при­мусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Перед складанням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру за умови, що слідчий визнає зібрані під час досудового розслідування докази достатніми, прокурор або слідчий за його до­рученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному пред­ставнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Крім того, до складання обвинувального акта сторона захисту за запитом прокурора зобов'язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони перебувають у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як до­кази у суді.

Обвинувальний акт, складений слідчим, затверджується прокурором. Якщо про­курор не згоден з актом, який було складено слідчим, він складає новий обвинуваль­ний акт. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. Обвинувальний акт, клопо­тання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру мають відповідати вимогам ст. 290 КПК.

Разом з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусо­вих заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор повинен під роз­писку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрю­ваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру (детальніше див. коментар до статей 290-293 КПК);

- підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому КПК.

Основною функцією діяльності прокурора є підтримання державного обвинува­чення у суді, яка полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечен­ня кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 337 КПК під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.

З метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фак­тичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Дійшовши переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після ви­конання вимог ст. 341 КПК складає обвинувальний акт, у якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувально­го акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам. Обвинувальний акт долучається до матеріалів криміналь­ного провадження.

Якщо в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає від­повідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення чи про зменшення обсягу обвинувачення, головуючий зобов'язаний роз'яснити потерпілому його право під­тримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі.

Суд роз' яснює обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд не менше ніж на сім днів для надання обвинуваченому, його захиснику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням сторони захисту цей строк може бути скоро­чений або продовжений. Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжу­ється (детальніше див. коментар до статей 337-341 КПК).

Якщо отримано відомості про можливе вчинення обвинуваченим іншого криміналь­ного правопорушення, щодо якого обвинувачення не висувалось і яке тісно пов' язане з первісним та їх окремий розгляд неможливий, то прокурор після виконання вимог ст. 341 КПК має право звернутися до суду з вмотивованим клопотанням про розгляд до­даткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням.

У разі задоволення такого клопотання прокурора суд зобов'язаний відкласти су­довий розгляд на строк, необхідний для підготовки до захисту від додаткового обви­нувачення та виконання прокурором вимог, передбачених статтями 276-278, 290-293 КПК, але не більше ніж на чотирнадцять днів. Строк відкладення судового розгляду може бути продовжений судом за клопотанням сторони захисту у випадку, якщо обсяг або складність нового обвинувачення вимагають більше часу для підготовки до за­хисту.

Після закінчення встановленого судом строку судове провадження повинно бути розпочате з підготовчого судового засідання. Нове дослідження доказів, які вже були досліджені судом до висунення додаткового обвинувачення, здійснюється тільки у разі визнання судом такої необхідності (детальніше див. коментар до ст. 339 КПК);

- погоджувати запит органу досудового розслідування про міжнародну правову допомогу, передання кримінального провадження або самостійно звертатися з таким клопотанням в порядку, встановленому КПК.

Успішна боротьба зі злочинністю з урахуванням масштабів її сучасного розвитку неможлива без об'єднання зусиль різних держав. Нормативно-правова об'єктивація такої єдності передусім забезпечується підписанням двосторонніх та багатосторонніх міжнародних угод щодо правової допомоги у кримінальному провадженні.

Положення таких угод у багатьох випадках є досить загальними, а отже, потребу­ють деталізації на рівні національного законодавства.

Порядок видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, встановлюється ст. 573 КПК.

Запит компетентного органу іноземної держави про видачу особи може розгляда­тись лише за умови, якщо за українським законодавством хоча б за один із злочинів, у зв'язку з якими запитується видача, передбачене покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і відбутий строк становить не менше чотирьох місяців;

- доручати органу досудового розслідування виконання запиту (доручення) ком­петентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу або пере­йняття кримінального провадження, перевіряти повноту і законність проведення процесуальних дій, а також повноту, всебічність та об'єктивність розслідування у перейнятому кримінальному провадженні.

Клопотання про видачу особи в Україну готує слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, з дотриманням вимог, передбачених КПК та відповідними міжнародними договорами України. Форма, зміст клопотання та додатки до нього передбачені ст. 575 КПК;

- перевіряти перед направленням прокуророві вищого рівня документи органу досудового розслідування про видачу особи (екстрадицію), повертати їх відповідному органу з письмовими вказівками, якщо такі документи необгрунтовані або не відпо­відають вимогам міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана ВР України, чи законам України;

- доручати органам досудового розслідування проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України, виконання окре­мих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави.

Процесуальний порядок оформлення та подання запитів регулюється статтями 573-575 КПК, в яких, зокрема, зазначається: запит має містити назву органу, що звер­тається з проханням, предмет і причину прохання; відомості про особу та її громадян­ство (якщо це можливо); прізвище й адресу особи; інформацію про обставини вчи­нення злочину чи проступку та їх кваліфікацію; дані про причетних осіб і їх проце­суальний статус; чіткий перелік слідчих та інших процесуальних дій, які належить провести, з обґрунтуванням зв'язку між необхідною допомогою та предметом роз­слідування у кримінальному провадження.

Після того як запит оформлено відповідно до вказаних вимог, орган досудового слідства здійснює процесуальне керівництво розслідуванням, а після погодження такий запит прокурор направляє прокурору вищого рівня;

- оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом. Пункт 20 ч. 2 ст. 36 КПК передбачає кримінальне провадження оскарження прокурором судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, перегляд судових рішень, які набрали законної сили, ВСУ та перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за ново- виявленими обставинами.

В апеляційному порядку можуть бути оскарженні прокурором судові рішення, які були ухваленні судами першої інстанції і не набрали законної сили.

Апеляційне оскарження судових рішень - судове кримінальне провадження з перегляду судових рішень Апеляційним судом Автономної Республіки Крим, апеля­ційним судом області, міст Києва та Севастополя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться суд першої інстанції, що ухвалив оскаржуване судове рішення (див. коментар до ст. 3 КПК).

Приводом до початку апеляційного провадження є апеляційна скарга, подана про­курором, для оскарження судових рішень, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, та окремих судових рішень (див. коментар до статей 392, 393 КПК).

Подача апеляційної скарги прокурором є підставою порушення апеляційного про­вадження і направлення кримінального провадження до суду апеляційної інстанції.

Статтею 37 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено право прокурора на внесення апеляційної, касаційної скарги на вироки, рішення, ухвали і постанови судів, що на­дається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції. Отже, на прокурора покладений обов'язок на всіх стадіях судового провадження своєчасно вживати передбачених за­коном заходів до усунення всяких порушень закону, від кого б ці порушення не ви­ходили. Прокурор зобов' язаний подати апеляцію на судове рішення, яке було ухвале­не судом першої інстанції і не набрало законної сили.

Обов'язок подати апеляційну скаргу покладено законом на прокурора, який здій­снює повноваження від початку до завершення кримінального провадження. Якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унемож­ливлює його участь у кримінальному провадженні, повноваження прокурора покла­даються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури.

Касаційна скарга вноситься прокурором до Вищого спеціалізованого суду Украї­ни з розгляду цивільних і кримінальних справ на вироки та ухвали про застосування або відмову в застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також на судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції (див. коментар до статей 424, 425 КПК).

Право на подання касаційної скарги мають незалежно від їх участі в судовому провадженні службові особи органів прокуратури вищого рівня: Генеральний про­курор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори та їх заступники;

- здійснювати інші повноваження, передбачені КПК.

3. Кримінальним процесуальним законодавством передбачено випадки, коли про­курор не бере участі у судовому процесі як обвинувач. Чинним кримінальним про­цесуальним законодавством закріплено право потерпілого на підтримання обвинува­чення в суді у формі приватного обвинувачення (детальніше див. коментар до статей 477-479 КПК).

Окрім того, у порядку ст. 340 КПК прокурор може відмовитися від підтримання державного обвинувачення.

Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог ст. 341 КПК по­винен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. Копія постанови надається обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його пред­ставнику та законним представникам.

У разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді голо­вуючий роз'яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді.

Якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді, головую­чий надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду.

Потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачення в суді, має всі права сторони обвинувачення під час судового розгляду.

У випадку, передбаченому ч. 3 ст. 340 КПК, кримінальне провадження за відпо­відним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення.

Повторне неприбуття в судове засідання потерпілого, який був викликаний у вста­новленому КПК порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом в інший спосіб), без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття після настання обставин, передбачених у частинах другій і третій цієї статті, прирівнюється до його відмови від обвинувачен­ня і має наслідком закриття кримінального провадження за відповідним обвинувачен­ням (детальніше див. коментар до ст. 340 КПК).

4. Апеляційну чи касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верхо­вним Судом України чи за нововиявленими обставинами має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і прокурор, який здійсню­вав нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, а також Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники - незалежно від їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, перегляді судових рішень Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що набрали законної сили.

Службові особи органів прокуратури вищого рівня - Генеральний прокурор Укра­їни, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники, начальники головних управлінь, управ­лінь відділів прокуратур, їх перші заступники, які діють у межах повноважень, визна­чених КПК.

Відмова прокурора від апеляційної чи касаційної скарги або від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами вноситься до закінчення судового слідства судом. До початку розгляду справи прокурор, який подав апеляційну чи каса­ційну скаргу або заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, має право змінити та/або доповнити її (див. коментар до статей 403, 432, 465 КПК).

Прокурор, який оскаржує рішення суду, вправі подати додаткові доводи і мірку­вання до клопотань і висновків, які викладені в апеляційній чи касаційній скарзі або у заявах за нововиявленими обставинами, а також змінити клопотання і висновки, вказати нові підстави для скасування або зміни судового рішення.

Згідно зі ст. 40 ЗУ «Про прокуратуру» апеляція, подана прокурором, може бути доповнена або змінена прокурором, що подав її, прокурорами вищестоящого рівня, або прокурорами нижчого рівня до початку розгляду справи судом.

У судовому провадженні з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, ВСУ або за нововиявленими обставинами можуть брати участь службові особи органів прокуратури вищого рівня, зокрема Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і при­рівняні до них прокурори, їх заступники.

5. Доручення органу досудового розслідування - це письмова вимога Генерально­го прокурора України, його заступників, прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняних до них прокурорів іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування будь-якого криміналь­ного правопорушення.

Прокурор, виносячи вмотивовану постанову, направляє її безпосередньо іншому органу досудового розслідування для здійснення повного, всебічного розслідування будь-якого кримінального правопорушення.

У вмотивованій постанові прокурора наводяться обставини кримінального про­вадження в обсязі, необхідному для найбільш повного виконання досудового розслі­дування. До вмотивованої постанови додаються також документи (або їхні копії), які можуть бути потрібні слідчому під час проведення досудового розслідування.

Доручення органу досудового розслідування є обов'язковим для виконання у ви­значені процесуальні строки (див. коментар до ст. 115 КПК).

Не може бути предметом доручення виконання окремих слідчих дій органом до- судового розслідування чи отримання різного роду довідок - про судимість, про час роботи підозрюваного у тій чи іншій організації, установі, на підприємстві, розмір заробітної плати, довідки про психічний стан здоров'я, а також копій вироків тощо. Такі запити повинні направлятись до відповідних установ органом досудового роз­слідування під час здійснення досудового розслідування.

6. Виявивши порушення норм законів, Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, прокурори Автономної Рес­публіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники і заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового роз­слідування скасовують незаконні й необґрунтовані постанови слідчих та підпорядко­ваних прокурорів та інші рішення, які за дорученням не виконані. Крім того, дають письмові вказівки, доручення про усунення невиконання вимог закону; закривають кримінальні провадження та продовжують строки досудового розслідування за на­явності підстав, визначених Кримінальним процесуальним кодексом; ініціюють перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у випадку неефективного досудового розслідування, якщо ним допущено порушення закону.

Про скасування таких постанов повідомляється прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення відповідного досудового розслідування. Відповідні повноваження прокурора визначені розподілом обов'язків, який закріплює здійснення процесуального керівництва за досудовим розслідуванням.