Видання для дітей: поняття, функції, види

На сьогоднішній день, коли в Україні так гостро постають проблеми мови і культури, коли ми боремося за виховання національної свідомості, коли прагнемо виховати покоління успішних людей, яким до снаги розбудова нового суспільства, досліджувана тема є надзвичайно актуальною. Адже без книжки не може бути повноцінної особистості. А залежно від того, які книжки читаємо в дитинстві, якими цінностями наповнюємо свою свідомість, таке майбутнє ми й обираємо.

Головним чинником, що досить вигідно вирізняє книжкову продукцію для дітей з-поміж великої кількості цікавих технічних приладів, здатних знаходити і зберігати інформацію, є те, що книжку можна тримати в руках, власноруч перегортати сторінки, відчувати на дотик об’єм і розмір, якість паперу відповідно і гратись нею. Для дитини, котра лише починає розвивати свої творчі здібності, таке живе спілкування дуже корисне й незамінне.

У наш час книзі, якій доводиться конкурувати з комп’ютером, нелегко виборювати прихильність молодого покоління: потрібен не лише цікавий зміст, яскравий сюжет, здатний захопити уяву сучасного малюка, а й креативне оформлення, якісна поліграфія і, звичайно ж, неабиякий дизайнерський смак, що привертав би увагу з першого погляду.

Дитяча література – це сукупність творів художнього і нехудожнього характеру, призначених для дітей різних вікових категорій і створених з врахуванням специфіки дитячого сприйняття[8].

Видання для дітей - це підґрунтя для розвитку особистості, а отже, й розбудови нації та держави. Бо, як сказав свого часу дитячий письменник Всеволод Нестайко в інтерв'ю газеті " День": " Невже не розуміють наші владні структури, що незалежність України, як не дивно, залежить від української дитячої літератури. Якщо діти не читатимуть книжок українською мовою – вони не знатимуть рідної мови, не стануть українцями, і їм та незалежність буде до ґудзика" [17]. І це – так. Без літератури для дітей нація не має майбутнього.

Дитяче видання – це видання виготовлене поліграфічним або іншим способом видання твору дитячої літератури на паперових або ненапаперових матеріальних носіях[10].

Метою дитячої літератури є донести до дитячої читацької аудиторії зафіксовані у словесно – художних образах і наукових поняттях комплексні знання та суспільні уявлення про навколишню дійсність, щоб сприяти розвитку, вихованню, навчанню та соціалізації дітей, тобто вироблення навичок у суспільному житті, а також вміння орієнтуватись у світоглядних питаннях.

Дитинство є часом закладання основ духовного, інтелектуального та естетичного розвитку людини. Здатність книги відігравати у цьому процесі важливу роль, її комунікативна цінність залежить від точно визначеної адресності, від глибокого знання автором і видавцем читацьких потреб дітей різних вікових категорій, а також від того, наскільки повно кількісно та якісно – всі вікові категорії дітей будуть забезпечені потрібною їм літературою.

Читацьке призначення літератури для дітей – особливе: для дошкільнят (3-7 років), молодших школярів (7-11 років), дітей середнього (11-14 років) та старшого шкільного віку(14-18 років) [12]. Отже, читач – особливого віку, тому і цільове призначення такої літератури теж своєрідне.

У дитячій літературі перетворюється, немов у фокусі, у відповідності з вимогами дитячого читача, цілий ряд типів літератури: масово політична, виробнича, науково – популярна, художня, довідкова. У дитячому віці особливо необхідні книги, написані спеціально для цього читача. Якщо дитина не прочитала книги, спеціально їй адресованої, то найчастіше стається так, що вона її вже ніколи не прочитає. А що це значить? По-перше, ми збіднюємо для дитини, казковий світ дитячих книг. По-друге, звужуємо її емоційну сферу, фантазію. По-третє, мимоволі підштовхуємо до читання випадкових, часто шкідливих книг. Всі дослідники відмічають дивовижне збереження в дитячій пам’яті перших книжок, їх довге життя в свідомості дитини, їх активність при зустрічах дитини з “дорослими” книгами.

Вважається, що дитина готова до контактів з книжкою вже у дворічному віці. Зрозуміло, що перші контакти з виданнями здійснюються за посередництвом батьків, до того ж, у нетрадиційній формі – через гру з книжкою як з іграшкою.

Протягом наступних трьох років – від 3 до 6 років – ставлення дитини до книжки помітно змінюється. Саме на цьому етапі розвитку читацької активності малюкам потрібні видання про навколишній світ з поясненням зв’язків між окремими його предметами та явищами, видання, які б розважали та задовольняли дитячу гіперболізовану допитливість.

Від 6 до 8 років діти, як стверджують фахівці, вже готові до повноцінного систематичного навчання і відповідно розумової та фізичної напруженої роботи. Саме на цьому етапі перед ними постає завдання опанувати техніку самостійного читання. Дитина змушена переосмислювати своє ставлення до книжки, яка з предмета гри поступово перетворюється на предмет активного розумового опрацювання.

Дитяча книга, орієнтована на читачів цієї вікової категорії, повинна розв’язувати цілий комплекс завдань пізнавально-навчально-розважального характеру, сприяти накопиченню “первісного капіталу знань”, задовольняти естетичні потреби дітей, збагачувати словник, формувати основи культури рідної мови і мовлення.

Період від 9 до 11 років позначається розвитком пізнавальної, а надто суспільної активності дітей, виявленням особливого зацікавлення історією, художніми творами реалістичного характеру, де герої – люди, що насправді існують і живуть поруч.

У період активної соціалізації дитина потребує літературу, яка б давала їй знання та навички, необхідні в майбутньому для участі в суспільному житті.

Наступні три роки – від 11 до 14 – підліток, на думку психологів, проходить три стадії – перехідну від молодшого шкільного до підліткового віку (10-11 років), власне підліткову (12-13 років), перехідну від підліткового до юнацького віку (14-15 років). І протягом цього часу його ставлення до читання і книжки може змінюватись щонайменше двічі. Із спостерігача дитина перетворюється на активного учасника навколишнього життя.

Щодо вікової категорії читачів 16-17 років, представленої старшокласниками, коректніше було б відокремити її в самостійну - юнацьку групу або взагалі ідентифікувати як наймолодшу серед “дорослих” категорій читачів.

Отже, до дитячої читацької аудиторії слід відносити дітей віком від 2-15 років, а при редакційно – видавничій підготовці майбутніх видань та формуванні репертуару – орієнтуватися щонайменше на 6 груп потенційних читачів.

У кожної з виокремлених груп спостерігається свій характер взаємостосунків з книгою, свої особливості її сприйняття, для кожної існує своє коло читання – і з огляду на тематику, і на соціально-функціональні призначення видань, з якою воно формується.

Дитяча література з метою забезпечення розвитку, виховання та соціалізації дитини в умовах навколишнього середовища виконує ряд насткупних функцій: пізнавальна, виховна, розвиваюча, інформативна, емоційна, естетична, гедоністична та риторична.

Забезпеченню розвитку мислення, уяви про навколишні предмети та мови дитини сприяють функції дитячої книги інформаційна та пізнавальна, які є основними. Виховна функція формує переконання, систему уявлень, готовність до налагодження дружніх стосунків у дитячому колективі. Забезпечення ігрового процесу, а також сенсомоторики дитини під час читання книги забезпечує така функція, як розвиваюча. Основна мета естетичної функції сприяти розвитку прекрасного в уяві дитини, задоволенню естетичних смаків і почуттів дитини.

Посилює кожну з вище зазначених функцій гедоністична (функція насолодження, задоволення). Виділення її як самостійної дозволяє фіксувати в художньому творі “складові”, що дозволяють досягти евристичного ефекту. Без урахування цієї функції дитина з часом втратить інтерес до читання.

Ще одна функція дитячої літератури – риторична. Дитина під час читання насолоджується твором і мимохіть стає співавтором письменника. Історія літератури має багато прикладів, як враження від читання, отримані в дитинстві, ставали поштовхом до власної творчості.

З література урахуванням цільового призначення дитяча література поділяється на види: пізнавальна, художня та навчальна.

Цільове призначення пізнавальної літератури полягає в тому, щоб зрозумілою мовою для дітей різного віку розповісти про системність навколишнього світу, його будову, про причинно-наслідкові зв’язки між окремими предметами і явищами. В межах пізнавальної дитячої літератури розрізняють: науково – художню, простівницьку, довідкову та ужитково – розвивальну літературу.

Основне місце в масиві літературі для дітей займає художня література. Цільове призначення художньої літератури для дітей полягає, по-перше, в тому, щоб показати їм внутрішній світ особистості, познайомити з людиною і його життям. По-друге, в тому, щоб розвивати не тільки інтелектуальну, але й емоційну сферу особистості дитини, сприяти накопиченню не тільки знань, але й емоцій, показати не тільки уявлення, а й відчуття.

Навчальна дитяча література несе за мету розвивати навички, які допоможуть дитині підготуватись до школи, це такі як, розрізняння кольорів та форм, вміння лічити, запам’ятовування літер алфавіту та засвоювання техніки читання дитиною та інше.

За специфікою матеріальної будови дитячу літературу поділяють на: книги, аркушеве видання, карткове видання, комплектне видання та книжка – іграшка.

За періодичністю виходу дитячу літературу поділяють на: неперіодичні, періодичні та продовжувальні видання.

За знаковою природою інформації видання для дітей поділяють на: текстові, образотворчі та текстово – образотворчі.

За складом основного тексту видання дитячої літератури поділяють на: моновидання та збірник.

За носієм інформації та матеріалом, на якому її відтворюють дитяча література поділяється на: паперові та електронні[2; с.86].

Як бачимо, асортимент дитячої літератури є надзвичайно великий, завдяки специфіці будови книги, за знаковою природою інформації та цільовим призначенням видання та функцій, які покладено в кожну із них.

Одним із різновидом книг - іграшок є книги - фігури, які користуються великою популярністю у дітей.

Книга - фігура − це різновид дитячої книжки - іграшки, що має конкретно визначену фігуру (тварина, машина, фігура).

Форма книжки здатна активно впливати на сприйняття змісту, створювати додаткові емоційно-значеннєві відтінки. Незвичайна форма книжки викликає в дитини інтерес, будить його цікавість. Така книжка запечатується, фальцюється й зшивається звичайним способом, але обріз роблять не як звичайно, із трьох сторін, а фігурним ножем.

Книжки - іграшки, зокрема книги - фігури, з’явились наприкінці ХVII - початку XVIII століття. Вони мають найрізноманітнішу форму. Виникнення і розвиток таких книжок були можливі тільки на основі досягнень видавничої справи, певного рівня видавничої справи, певного рівня поліграфічного виробництва й самого головного - потреби суспільства в цьому виді виданні.

Основні риси різних форм книжок - фігур й основу, на якій вони виникли:

1. Розмаїтість форматів і контурів книжок - фігур засновано на розмаїтості головних персонажів книги. Для створення книжок-фігур використовується все різноманіття фігурних обрізів книжкових, некнижкових і листових видань. Книжка-фігура, будучи виданням особливого роду, у той же час виконується із традиційних книжкових матеріалів, використовуваних у поліграфії. Основним матеріалом є папір, незважаючи на спроби впровадити її замінники й інші матеріали.

2.Для виготовлення книжок - фігур широко застосовується картон різних сортів і марок. Нерідко він використовується як основа для наклеювання запечатаного паперу з наступним фігурним обрізанням. Склеювання картону папером збільшує міцність книжки - іграшки, що важливо для збільшення строку користування нею.

3. В книжці - фігурці можуть застосовуватися різні традиційні види скріплення аркушів й палітурні матеріали. Найпоширенішим видом скріплення є склеювання.

4. Більшість книжок - фігур має такий характерний для книжкового видання елемент, як блок. У книжки-фігури до складу блоку останнім часом включають комплектуючі деталі, що представляють собою продукт не тільки поліграфії, але й різних галузей легкої промисловості. Деякі деталі книжок-фігур виготовляються із пластмаси, металу, тканини й інших матеріалів. Іноді виробництво деталей вимагає кооперації декількох підприємств. Проте провідною галуззю, що випускає книжки - іграшки, була й залишається поліграфія.

5. Основні операції по виготовленню книжки - фігури виробляються на поліграфічних підприємствах. Печатка, фальцювання, фігурна висічка й склейка виконуються на поліграфічному устаткуванні [5; с. 124-127].

Розглядаючи книжку - фігуру як специфічну книжкову форму, ми свідомо абстрагувалися від багатьох факторів й явищ, що не мають принципового значення для розкриття суті явища, що цікавить нас, - історичного розвитку книжкового організму в цілому.

Інтерес до конструкції книжки - фігури − це вираження традиційного пошуку конструктивної мови книги. Поява спеціальних видань, що містять ігровий момент і призначених для дітей дошкільного віку удосконалюються разом з розвитком суспільства, виконуючи функцію всебічного розвитку дітей.

На противагу строгості й простоті стандартного книжкового блоку виникає блок книжки - фігури, що відрізняється оригінальністю, несподіванкою форм, додатковою об'ємністю. Така форма видання викликає в дитини значно більший інтерес, ніж традиційна форма книги. Висічені по контурі фігури й деталі книги, що рухаються зацікавлюють будь – яку дитину.

Таким чином, можна виділити два основних фактори, що сприяють виникненню й розвитку книжок - фігур:

1. Запотребованість книг - фігур на дитячому книжковому ринку України.

2. Наявність матеріальної й виробничої бази для виготовлення якісної дитячої літератури.

На основі аналізу різних видів видань із ігровим моментом Огар Є.І дозволив виділити шість основних груп:

Перша група. Видання пізнавального типу, що розширюють коло знань і понять про навколишню дійсність, предмети, явища, новинки техніки.

Ціль таких видань - розширювати пізнання, тренувати пам'ять, розвивати здібності. Ці функції реалізуються ефективніше в таких конструктивних формах, як книжки - картинки, книжка - фігура, розкладачки.

Друга група. Видання, що навчають конкретним трудовим (предметно-практичним) навичкам. До них відносяться видання, основне завдання яких зводиться до того, щоб у грі прищеплювати дитині певні трудові навички конструювання, склеювання, вирізання й інших видів діяльності, що розвивають просторові подання, увагу, терпіння й т.д. Звичайно це видання з додатком, книжки - саморобки, книжки - витівки й інші види.

Третя група. Видання навчального характеру, що розширюють коло конкретних знань, які навчають певним видам діяльності (читання, лист, рахунок). Сюди варто віднести книжки, розраховані на підготовку дитини до школи, частково навчанню її читати, писати й рахувати. До такої групи належать книги - фігури.

Четверта група. Видання ціннісно - орієнтаційного характеру. Видання цієї групи несуть в собі моральні норми, які прищеплюють та виховують у дітей почуття патріотизму, любові до Батьківщини, інтернаціоналізму й інші моральні якості. Це можуть бути книжки - фігури, книги - картинки, об'ємні видання, що містять спеціально підібраний для цієї мети матеріал, сприйманий дитиною завдяки ігровому дійству емоційно й однозначно.

П'ята група. Видання, що розвивають художницькі здатності, які навчають малюванню, роботі з фарбами, що формують естетичне почуття, творчі навички, образне мислення. У першу чергу сюди відносяться книжки - розфарбування. Знайомлячи малят з малюванням, ускладнюючи завдання й активізуючи ігровий момент, можна домогтися гарних результатів у художньому вихованні дитини.

Шоста група. Видання, що розвивають почуття колективізму, розраховані на колективну гру, що припускають колективні ігрові дії. Вони активізують взаємодію дитини з іншими людьми, уміння здійснювати спільні заходи.

У більшості випадків у цю групу входять об'ємні видання, сконструйовані таким чином, що дозволяють одночасно бачити багато розворотів видання. Це й книжки - розкладачки, і видання зі скульптурним ефектом, і книжки - іграшки з деталями, що рухаються, і книжки - фігури [18; с.123-124].

Дані групи можна деталізувати, увівши усередині кожного типу підтипи або види. Такий підхід повинен значно підвищити роботу художника - конструктора, направити його увагу на аналіз процесу використання книжки - іграшки.

Отже, книги - іграшки, зокрема і книги - фігури, несуть в собі не тільки ігрову функцію, а й сприяють розвитку дитини з раннього дитинства про навколишню дійсність, набування певних трудових навичок, розпізнавання добра і зла, а також частково підготовлюють дитину до школи.