Модель зниження ресурсомісткості виробництва продукції

Прибуток — узагальнюючий кінцевий вартісний показник виробничо-комер- ційної діяльності підприємства, що характеризує ефективність його роботи у пев­ний період часу.

Балансовий прибуток — це загальна сума прибутку підприємства від реалізації основної продукції й інших видів діяльності за певний період. Вона фіксується в бух­галтерському балансі.

Чистий прибуток підприємства — це частина балансового прибутку, що являє собою різницю між виторгом від реалізації виробленої продукції за оптовими цінами та її фактичною собівартістю. Чистий прибуток використовується підприємством для організаційно-технічного розвитку виробництва, соціального розвитку потреб колективу, матеріальної зацікавленості та стимулювання виробництва і праці праців­ників. Тому зростання прибутку — важлива умова стійкого фінансового становища підприємства, одна з передумов інтенсифікації його економіки. На збільшення при­бутку впливає ряд техніко-економічних факторів: зростання обсягу виробництва й реалізації продукції; зниження її собівартості; додатковий прибуток за рахунок економічного ефекту у споживача в результаті застосування прогресивних виробів; валютні надходження від експорту продукції та продажу ліцензій.

Установчий прибуток — це доход, отриманий засновниками акціонерного під­приємства за відкритої підписки на акції. Вона являє собою різницю між сумою, отри­маною від їх реалізації, і статутним капіталом товариства, що виник за рахунок різниці між ціною продажу акцій та їхньою вартістю.

Розмір прибутку підприємства залежить від обсягу виробництва продукції, ціни реалізації одиниці продукції, витрат на виробництво.

Збільшення прибутку внаслідок зростання обсягу виробництва й реалізації про­дукції розраховується за формулою:

де Δ П_т — приріст прибутку за рік; О_рп і О_рф — обсяги реалізації в планованому й мину­лому році, грн.; Пф — фактичний прибуток минулого року, грн.

Зростання прибутку за рахунок зниження собівартості продукції Δ П_С визначаєть­ся за формулою:

де С_бі і Спі — собівартість і-го виробу в базовому і планованому році, шт.; О_пі — обсяг випуску виробів у планованому році, шт.

Отже, прибуток — це об'єктивна економічна категорія, і зміна її відбувається під впливом багатьох факторів.

Для управління прибутком на підприємстві необхідно:

1. для збільшення прибутку за рахунок росту обсягу продажу продукції за незмін­ної ціни виробу слід використовувати не лише внутрішні, а й зовнішні фактори;

2. змінюючи ціну виробу чи обсяг продажу, необхідно зберігати обсяг капіталу й визначати критичний обсяг продажу, що забезпечить беззбитковість;

3. якщо нрмає необхідності зберігати постійний оборот капіталу, необхідно визна­чити точку рівноваги, у якій збільшення ціни виробу компенсує зниження обсягу продажу продукції.