Моделі стратегії росту й розвитку підприємства

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Перехід на роботу в ринкових умовах вимагає нового технічного вдосконалювання економіки України, переведення її на інтенсивні форми розвитку. Для реалізації такого завдання необхідно, аби підприємства розвивалися на основі використання передової техніки, прогресивної технології, раціональної організації виробництва і праці, економічних методів управління. Усе це забезпечить відновлення виробничого потенціалу підприємств, який характеризують ресурси виробництва, кількісні й якісні їхні параметри, що визначають максимальні можливості підприємства з виробництва продукції. Тому на основі оцінки організаційно-технічного рівня виробництва, номенклатури й собівартості продукції слід розробляти моделі стратегії росту і розвитку кожного підприємства. Розрізняють такі моделі: інтенсивного, інтеграційного та диверсифікаційного зростання.

Інтенсивне зростання передбачає використання можливості вдосконалювання виробів без збільшення масштабів їхнього виробництва, але більш широкого використання діючого ринку та його розширення шляхом збільшення збуту продукції.

Інтеграційне зростання передбачає об'єднання підприємства з іншими елементами маркетингової системи галузі. При цьому інтеграція може бути регресивною, прогресивною чи горизонтальною.

За регресивної — підприємство поєднується з постачальниками матеріалів, комплектуючих, напівфабрикатів та інших ресурсів.

За прогресивної інтеграції встановлюється більш тверда система реалізації продукції у певному регіоні.

За горизонтальної інтеграції підприємство мусить прагнути досягти згоди з під- приємствами-конкурентами.

Диверсифікаційне зростання припускає розширення номенклатури виробів, впровадження нових видів продукції чи організацію інших видів діяльності. Диверси- фікованість може бути концентричною, горизонтальною чи конгломератною.

За концентричної розширюється номенклатура іншими схожими виробами, іцо залучатимуть нових споживачів продукції.

Горизонтальна — це розширення номенклатури за рахунок нових різновидів виробів, що вже випускалися.

Конгломеративна диверсифікованість передбачає розширення номенклатури за рахунок освоєння виробів, які істотно відрізняються технологією їхнього виробництва; це не стосується виробів, що раніше випускалися, та діючих ринків збуту.

Використання таких моделей на практиці надає підприємству змогу знаходити шляхи оптимальної діяльності й забезпечувати прибутковість та економічну стабільність.

В умовах нестабільної економіки для більшості підприємств України фінансові ресурси є обмеженими. Це не дає їм змоги придбати необхідні матеріали, устаткування, залучати нових робітників тощо. _u

Тому підприємство завжди повинне вирішувати: по-перше, як найефективніше використовувати наявні кошти, і, по-друге, як одержати від своєї діяльності максимальний прибуток, аби збільшити власний капітал та оборотні кошти для їхнього використання у виробництві.

Математичну модель розв'язання такої задачі представляють як цільову функцію, що характеризує сумарну величину чистого прибутку, який можна отримати за наявності певних фінансових ресурсів.

де П - максимальний розмір прибутку підприємства; П_Рі - величина чистого прибутку від одиниці і-го виду діяльності; Ф - наявна сума фінансових коштів; п - кількість видів діяльності підприємства; X, - обсяг і-го виду діяльності; Р_і, - рентабельність (прибутковість) і-го виду діяльності; Кі - потреба в оборотних коштах для забезпеченості виробництва одиниці продукції (робіт, послуг) при г-му виді діяльності; d_i - верхня межа обсяіу г-го виду діяльності (максимальний обсяг продукції, що підлягає реалізації).,

Нерівності (2) і (3) пов'язані з наявними коштами й економічно доцільними обсягами виробництва.

Величина чистої прибутковості г-го виду діяльності визначається за формулою:

де Hg_i — податок з одиниці прибутку, отриманий у результаті г-го виду діяльності.

Ця модель належить до задач лінійного програмування і легко може розв'язуватися на електронно-обчислювальній техніці, персональному комп'ютері.

Модель відновлення випуску видів продукції

Відновлення й поліпшення виготовленої продукції — це одна з найважливіших цілей підприємства з його виходу на світовий ринок.

Уся діяльність підприємства в такому напрямі є трудомісткою й тривалою. Тому вона здійснюється послідовно, відповідно до блок-схеми, показаної на рис. 25.1.

Вибір і організація випуску нових видів виробів

Діяльність підприємства в умовах ринкової економіки має сприяти постійному підвищенню техніко-організаційного рівня виробництва, випуску продукції високої якості, її конкурентоздатності на світовому ринку. Усе це вимагає постійного оновлення вироблюваної продукції.

Нові вироби — це продукція, вперше виготовлена в Україні, або ж модернізовані вироби, що одержали нову якісну характеристику за своїми техніко-економічними показниками й відповідають вимогам світових стандартів.

Життєвий цикл виробу включає три етапи: освоєння й початок промислового виробництва; значне збільшення обсягу виробництва, що забезпечує максимальний економічний ефект; стабільний випуск продукції. На третьому етапі відбувається зменшення економічного ефекту від вироблюваної продукції, і виникає необхідність вдосконалювати виріб. Тому для забезпечення ефективного виробництва підприємство мусить систематично оновлювати продукцію.

У світовій практиці склався певний досвід розробки нових виробів. Розробка складається з таких стадій: формування ідей, вибір оригінальної ідеї; розробка задуму та його перевірка; розробка стратегії маркетингу; аналіз можливостей виробництва і збуту продукції; випробування у ринкових умовах; розгортання комерційного випуску нових виробів.

Період організації підготовки до випуску нового виробу та його освоєння необхідно оцінювати критерієм оптимальность Він являє собою економічний ефект (Е), що досягається підприємством від прискореного процесу підготовки, запуску виробництва й випуску виробів.

1) економічний ефект, що досягається на стадіях технічної підготовки виробництва (Е_тп) завдяки скороченню витрат;

2) економічний ефект, одержаний завдяки освоєнню випуску нових виробів (Е_осв) за рахунок зниження собівартості продукції при нарощуванні обсягів її випуску;

3) економічний ефект, що досягається споживачами в процесі експлуатації нових виробів (Е_екс).

Отже, сумарний загальний ефект (Е_заг) від переходу на випуск нових виробів завдяки скороченню циклу «дослідження — виробництво» визначається за формулою:

Скорочення термінів розробки, освоєння і впровадження у виробництво нових виробів має велике економічне значення. Це зумовлюється тим, що тривалі терміни розробки й підготовки до випуску нових виробів сповільнюють темпи науково-тех- нічного прогресу і негативно позначаються на підвищенні ефективності виробництва. Усе це відбувається за рахунок, по-перше, зниження ефективності вкладених коштів, їхнього заморожування, що призводить до зменшення можливого приросту національного доходу; по-друге, вироби, що випускаються, морально застарівають; по- третє, народне господарство втрачає потенційний економічний ефект, який можна одержати за умови своєчасного відновлення виробів, що випускаються.

Загальна річна економія від зниження собівартості виконання робіт підготовки виробництва (Е_ш) розраховується за формулою:

де E_зб — економія від збільшення випуску продукції за рахунок скорочення циклу освоєння нових виробів; E_вр — сумарна економія витрат на всі види ресурсів; Е_тдок — економія від підвищення якості технічної документації; Е_тд — економія від підвищення точності виготовлення деталей; Е_пл — економія від дострокового звільнення використовуваних виробничих ПЛОЩ, зайнятих виготовленням деталей; Е_правт — економія від проектування за допомогою САПР.

Економічна оцінка різноманітних рішень підготовки виробництва нових виробів може виконуватися на основі використання економіко-математичної моделі в такому вигляді:

де X_rs — булева змінна, котра показує, чи використовується для г-го елемента виробу 5-та альтернатива його створення; Р_к — імовірність безвідмовної роботи r-го елемента за 5-тої.альтернативи його створення; — капіталовкладення в r-й елемент за використання 5-тої альтернативи його створення в залежності від Р_т при К_п > 0; Р — імовірність безвідмовної роботи виробу.

У формулах (25.5-25.7) цільова функція характеризує вкладення, спрямовані на створення нового виробу. Вони повинні бути мінімальними. Обмеження (2) забезпечує надійність роботи нового виробу.