Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






  • Сервис онлайн-записи на собственном Telegram-боте
    Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое расписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
    Для новых пользователей первый месяц бесплатно.
    Чат-бот для мастеров и специалистов, который упрощает ведение записей:
    Сам записывает клиентов и напоминает им о визите;
    Персонализирует скидки, чаевые, кэшбэк и предоплаты;
    Увеличивает доходимость и помогает больше зарабатывать;
    Начать пользоваться сервисом
  • Моделі стратегії росту й розвитку підприємства






    Перехід на роботу в ринкових умовах вимагає нового технічного вдосконалюван­ня економіки України, переведення її на інтенсивні форми розвитку. Для реалізації такого завдання необхідно, аби підприємства розвивалися на основі використання передової техніки, прогресивної технології, раціональної організації виробництва і праці, економічних методів управління. Усе це забезпечить відновлення виробничого потенціалу підприємств, який характеризують ресурси виробництва, кількісні й якіс­ні їхні параметри, що визначають максимальні можливості підприємства з вироб­ництва продукції. Тому на основі оцінки організаційно-технічного рівня виробництва, номенклатури й собівартості продукції слід розробляти моделі стратегії росту і розвит­ку кожного підприємства. Розрізняють такі моделі: інтенсивного, інтеграційного та диверсифікаційного зростання.

    Інтенсивне зростання передбачає використання можливості вдосконалювання виробів без збільшення масштабів їхнього виробництва, але більш широкого викорис­тання діючого ринку та його розширення шляхом збільшення збуту продукції.

    Інтеграційне зростання передбачає об'єднання підприємства з іншими елемен­тами маркетингової системи галузі. При цьому інтеграція може бути регресивною, прогресивною чи горизонтальною.

    За регресивної — підприємство поєднується з постачальниками матеріалів, комплектуючих, напівфабрикатів та інших ресурсів.

    За прогресивної інтеграції встановлюється більш тверда система реалізації про­дукції у певному регіоні.

    За горизонтальної інтеграції підприємство мусить прагнути досягти згоди з під- приємствами-конкурентами.

    Диверсифікаційне зростання припускає розширення номенклатури виробів, впровадження нових видів продукції чи організацію інших видів діяльності. Диверси- фікованість може бути концентричною, горизонтальною чи конгломератною.

    За концентричної розширюється номенклатура іншими схожими виробами, іцо залучатимуть нових споживачів продукції.

    Горизонтальна — це розширення номенклатури за рахунок нових різновидів ви­робів, що вже випускалися.

    Конгломеративна диверсифікованість передбачає розширення номенклатури за рахунок освоєння виробів, які істотно відрізняються технологією їхнього вироб­ництва; це не стосується виробів, що раніше випускалися, та діючих ринків збуту.

    Використання таких моделей на практиці надає підприємству змогу знаходити шля­хи оптимальної діяльності й забезпечувати прибутковість та економічну стабільність.

    В умовах нестабільної економіки для більшості підприємств України фінансові ресурси є обмеженими. Це не дає їм змоги придбати необхідні матеріали, устаткуван­ня, залучати нових робітників тощо. u

    Тому підприємство завжди повинне вирішувати: по-перше, як найефективніше використовувати наявні кошти, і, по-друге, як одержати від своєї діяльності макси­мальний прибуток, аби збільшити власний капітал та оборотні кошти для їхнього ви­користання у виробництві.

    Математичну модель розв'язання такої задачі представляють як цільову функ­цію, що характеризує сумарну величину чистого прибутку, який можна отримати за наявності певних фінансових ресурсів.

    Обмеження:

     

    де П - максимальний розмір прибутку підприємства; ПРі - величина чистого прибут­ку від одиниці і-го виду діяльності; Ф - наявна сума фінансових коштів; п - кількість видів діяльності підприємства; X, - обсяг і-го виду діяльності; Рі, - рентабельність (прибутковість) і-го виду діяльності; Кі - потреба в оборотних коштах для забез­печеності виробництва одиниці продукції (робіт, послуг) при г-му виді діяльності; di - верхня межа обсяіу г-го виду діяльності (максимальний обсяг продукції, що під­лягає реалізації).,

    Нерівності (2) і (3) пов'язані з наявними коштами й економічно доцільними об­сягами виробництва.

    Величина чистої прибутковості г-го виду діяльності визначається за формулою:

    де Hgi — податок з одиниці прибутку, отриманий у результаті г-го виду діяльності.

    Ця модель належить до задач лінійного програмування і легко може розв'язува­тися на електронно-обчислювальній техніці, персональному комп'ютері.

     

    Модель відновлення випуску видів продукції

    Відновлення й поліпшення виготовленої продукції — це одна з найважливіших цілей підприємства з його виходу на світовий ринок.

    Уся діяльність підприємства в такому напрямі є трудомісткою й тривалою. Тому вона здійснюється послідовно, відповідно до блок-схеми, показаної на рис. 25.1.


     

    Вибір і організація випуску нових видів виробів

    Діяльність підприємства в умовах ринкової економіки має сприяти постійному підвищенню техніко-організаційного рівня виробництва, випуску продукції високої якості, її конкурентоздатності на світовому ринку. Усе це вимагає постійного оновлен­ня вироблюваної продукції.

    Нові вироби — це продукція, вперше виготовлена в Україні, або ж модернізовані вироби, що одержали нову якісну характеристику за своїми техніко-економічними показниками й відповідають вимогам світових стандартів.

    Життєвий цикл виробу включає три етапи: освоєння й початок промислового виробництва; значне збільшення обсягу виробництва, що забезпечує максимальний економічний ефект; стабільний випуск продукції. На третьому етапі відбувається зменшення економічного ефекту від вироблюваної продукції, і виникає необхідність вдосконалювати виріб. Тому для забезпечення ефективного виробництва підприєм­ство мусить систематично оновлювати продукцію.

    У світовій практиці склався певний досвід розробки нових виробів. Розробка складається з таких стадій: формування ідей, вибір оригінальної ідеї; розробка задуму та його перевірка; розробка стратегії маркетингу; аналіз можливостей виробництва і збуту продукції; випробування у ринкових умовах; розгортання комерційного випус­ку нових виробів.

    Період організації підготовки до випуску нового виробу та його освоєння необ­хідно оцінювати критерієм оптимальность Він являє собою економічний ефект (Е), що досягається підприємством від прискореного процесу підготовки, запуску вироб­ництва й випуску виробів.

    Сумарний економічний ефект (Езаг) включає:

    1) економічний ефект, що досягається на стадіях технічної підготовки виробництва (Етп) завдяки скороченню витрат;

    2) економічний ефект, одержаний завдяки освоєнню випуску нових виробів (Еосв) за рахунок зниження собівартості продукції при нарощуванні обсягів її випуску;

    3) економічний ефект, що досягається споживачами в процесі експлуатації нових виробів (Еекс).

    Отже, сумарний загальний ефект (Езаг) від переходу на випуск нових виробів за­вдяки скороченню циклу «дослідження — виробництво» визначається за формулою:

    Езаг = Етп + Еосв + Еекс

    Скорочення термінів розробки, освоєння і впровадження у виробництво нових виробів має велике економічне значення. Це зумовлюється тим, що тривалі терміни розробки й підготовки до випуску нових виробів сповільнюють темпи науково-тех- нічного прогресу і негативно позначаються на підвищенні ефективності виробництва. Усе це відбувається за рахунок, по-перше, зниження ефективності вкладених коштів, їхнього заморожування, що призводить до зменшення можливого приросту націо­нального доходу; по-друге, вироби, що випускаються, морально застарівають; по- третє, народне господарство втрачає потенційний економічний ефект, який можна одержати за умови своєчасного відновлення виробів, що випускаються.

    Загальна річна економія від зниження собівартості виконання робіт підготовки виробництва (Еш) розраховується за формулою:

    Езаг = Eзб + Eвр + Етдок+ Етд + Епл + Еправт

    де Eзб — економія від збільшення випуску продукції за рахунок скорочення циклу освоєння нових виробів; Eвр — сумарна економія витрат на всі види ресурсів; Етдок — економія від підвищення якості технічної документації; Етд — економія від підвищен­ня точності виготовлення деталей; Епл — економія від дострокового звільнення вико­ристовуваних виробничих ПЛОЩ, зайнятих виготовленням деталей; Еправт — економія від проектування за допомогою САПР.

    Економічна оцінка різноманітних рішень підготовки виробництва нових виробів може виконуватися на основі використання економіко-математичної моделі в такому вигляді:

    1)

    2)

    3)

    де Xrs — булева змінна, котра показує, чи використовується для г-го елемента виробу 5-та альтернатива його створення; Рк — імовірність безвідмовної роботи r-го елемента за 5-тої.альтернативи його створення; — капіталовкладення в r-й елемент за вико­ристання 5-тої альтернативи його створення в залежності від Рт при Кп > 0; Р — імо­вірність безвідмовної роботи виробу.

    У формулах (25.5-25.7) цільова функція характеризує вкладення, спрямовані на створення нового виробу. Вони повинні бути мінімальними. Обмеження (2) забезпе­чує надійність роботи нового виробу.

     






    © 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
    Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
    Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.