Поняття менеджменту та маркетингу.

План.

1. Зміст, мета та завдання навчальної дисципліни.

2. Поняття економіки та бізнесу.

3. Поняття менеджменту та маркетингу.

4. Організаційні форми ведення бізнесу.

1. Зміст, мета та завдання навчальної дисципліни.

В межах дисципліни «Економіка і бізнес» розглядаються наступні питання:

· показники, що характеризують економічну ефективність підприємств;

· основні функції менеджменту та методи управління;

· принципи організації маркетингу на підприємстві, методи дослідження ринків та маркетингове планування;

· стратегії, технології та моделі стратегічного планування;

· стратегії, методи та підходи до управління змінами;

· базові принципи фінансового менеджменту та бізнес-планування;

· принципи організації бухгалтерського та управлінського обліку та аналізу фінансово-господарської діяльності;

· стандарти MRPII в системі ІТ підприємства.

Мета вивчення дисципліни - формування у студентів теоретичних і практичних знань та умінь, необхідних для вирішення проблем і задач в галузі економіки підприємств та організації високоефективного бізнесу.

2. Поняття економіки та бізнесу.

Еконо́ міка (від дав.-гр. ο ἶ κ ο ς, oí kos - «дім» та дав.-гр. ν ό μ ο ς - «закон») — комплекс суспільних наукових дисциплін про господарство, а саме — про організацію та управління матеріальним виробництвом, ефективне використання ресурсів, розподіл, обмін, збут і споживання товарів та послуг.

Бізнес (англ. – справа, комерційна діяльність) – будь який вид економічної діяльності з метою отримання прибутку.

Підприємництво – ініціативна, самостійна діяльність громадян і їх об'єднань, спрямована на одержання прибутку.

Поняття менеджменту та маркетингу.

Менеджмент – це вміння добиватися поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотив поведінки інших людей, а також функція, вид діяльності з керівництва людьми в різних організаціях.

Маркетинг - комплексна система організації виробництва та збуту, орієнтована на найбільш повне задоволення різноманітних та таких, що швидко змінюються потреб покупців, а також одержання на цій основі стійкого прибутку та конкурентних переваг.

4. Організаційні форми ведення бізнесу.

Підприє́ мство — самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.

Класифікація підприємств.

Основні цілі підприємства.

• одержання прибутку;
• забезпечення споживачів продукцією (послугами) згідно з ринковим попитом;
• своєчасна виплата заробітної плати;
• створення робочих місць;
• охорона довкілля;
• створення для працівників належних і безпечних умов праці;
• створення можливостей для професійного зростання.

Напрями діяльності підприємств.

• маркетинговий;
• виробничий;
• післяпродажний сервіс;
• інноваційний;
• економічний;
• соціальний.

Лекція 2. ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

План.

1. Основні ресурси підприємства.

2. Поточні витрати (собівартість продукції) підприємства.

3. Ціна товару, прибуток підприємства.

4. Рентабельність підприємства.

1. Основні ресурси підприємства.

Діяльність підприємств у ринковій економіці складається з двох етапів:

безпосередньо процес виробництва продукції, робіт, послуг;

продаж продукту діяльності та закупівля необхідних компонентів в цілях забезпечення безперервності процесу.

Безпосередньо процес виробництва матеріального продукту являє собою перетворення " входів" (ресурсів, факторів виробництва) у " виходи" (готову продукцію). На вхід виробничої системи надходять ресурси (праця, земля або сировина, капітал).

Виробнича система підприємства може існувати тільки в разі системного поєднання основних факторів виробництва, якими є:

· труд;

· земля (сировина);

· капітал.

Труд – це всі види людських ресурсів, як фізичних, так і розумових, обмежених за рівнем майстерності і кількістю, що використовуються в процесі виробництва.

Земля, сировина – це ресурси виробництва, що надаються природою (необроблена земля, запаси мінеральної сировини в покладах і т. п).

Капітал – це всі види ресурсів, які раніше зазнали обробку (основні фонди, оборотні кошти - сировина, матеріали тощо).

Їх сумісне використання, поєднане підприємницькою ідеєю та кероване професійним менеджментом призводить до функціонування виробничої системи, основним результатом якого є готова продукція або послуги.

Капітал підприємства.

Капітал – сукупність засобів виробництва, які перетворюються на знаряддя отримання доданої вартості.

Вперше поняття «капітал» вжив Аристотель, визначаючи такий вид людської діяльності як «хремастика» – мистецтво забезпечення достатку або діяльність, спрямовану на примноження багатства, отримання прибутку, вкладення і накопичення капіталу.

Капітал існує і функціонує в різних формах:

· фінансовий (грошовий) капітал – призначений для створення умов для поєднання робочої сили із засобами виробництва;

· виробничий капітал – призначений для виробництва доданої вартості;

· торговий капітал – призначений для реалізації вартості, що зросла.

Для організації власного бізнесу необхідний початковий (стартовий) капітал.

Початковий (стартовий) капітал – сума грошей, цінних паперів або матеріально-речових цінностей, необхідних підприємцю для відкриття власної справи, створення підприємства з виробництва товарів, послуг.

2. Поточні витрати (собівартість продукції) підприємства.

Собівартість продукції – це виражена в грошовій формі частина вартості продукції, що відбиває витрати на її виробництво та реалізацію.

Класифікація витрат в собівартості продукції.

По ступіню залежності від обсягів виробництва витрати поділяються на:

• Умовно-постійні;

• Умовно-змінні.

Умовно-постійні – це витрати, які не залежать від обсягів випуску продукції, тобто розмір таких витрат в цілому по підприємству не змінюється із зміною обсягів виробництва продукції.

Умовно-змінні – змінюються пропорційно із зміною обсягів виробництва.

Загальні витрати підприємства є сумою постійних і змінних витрат.

3. Ціна товару, прибуток підприємства.

Поняття ціни.

Ціна – це грошове вираження вартості, відображаюче мінові відносини товарів один з одним.

Ціна – кількість грошей, в обмін на які продавець готовий передати (продати) одиницю товару.

Згідно сучасної неокласичної теорії формування і рух цін відбувається під впливом безліччю факторів. До числа визначальних ціноутворюючих факторів відносяться:

· витрати виробництва;

· співвідношення попиту і пропозиції;

· стан грошової системи;

· ступінь державного регулювання цін;

· якість товару;

· взаємовідносини між продавцем і покупцем;

· обсяг поставок;

· умови платежу та інші.

Розрізняють наступні види цін.

В залежності від призначення і характеру продукції, що випускається:

· на продукцію промислового виробництва;

· на продукцію сільськогосподарського виробництва;

· на продукцію будівництва;

· ціни на послуги (транспортні, комунальні та ін.)

Залежно від сфери обслуговуючого обороту.

Звичайний масовий товар проходить три стадії товароруху:

· підприємство – оптова торгівля;

· оптова торгівля – роздрібна торгівля;

· роздрібна торгівля – споживачі.

Відповідно цим стадіям товароруху виділяють три основних види цін:

· оптові ціни підприємства;

· оптові ціни торгівлі (промисловості);

· роздрібні ціни.

Світовий ринок – це система економічних відносин між господарюючими суб'єктами, розділеними державними кордонами, але пов'язаних між собою міжнародним поділом праці і задовольняють свої потреби шляхом купівлі – продажу товарів. Ціни у світовій торгівлі встановлюються на базі середньосвітових витрат. Середньосвітові витрати складаються, як правило, на базі витрат тих суб'єктів господарювання, які є основними постачальниками даного товару на світовий ринок. Відмінності в цінах проявляються на всіх стадіях руху товару:

· від виробника до ринку;

· обігу на ринку;

· від ринку до покупця.

На кожній стадії обігу товару діє специфічний набір ціноутворюючих факторів. У світовій торгівлі використовуються наступні види цін:

· довідкові;

· ціни прейскурантів, каталогів, проспектів;

· ціни пропозиції;

· ціни торгів;

· біржові ціни;

· ціни фактичних угод.

Довідкові ціни являють собою ціновий орієнтир для угод і, як правило, завжди завищені. Ціни прейскурантів, каталогів і проспектів - це ціни можливої реалізації на базисні види товарів масового і серійного виробництва. Ціни пропозиції встановлюються виробниками без узгодження зі споживачами. Ціни торгів передбачають конкурентну боротьбу з боку фірм-продавців з метою забезпечення найбільш вигідних умов угод для покупця. Біржові ціни - це ціни спеціально організованого постійно діючого ринку масових, якісно однорідних взаємозамінних товарів. Ціни фактичних угод найбільш наближені до реальних світовими цінами і є предметом комерційної таємниці.

Прибуток - вартість додаткового продукту, вираженого в грошовій формі.

Прибуток це:

· база економічного розвитку держави в цілому;

· мета і спонукальний мотив підприємництва;

· критерій ефективності діяльності підприємства;

· джерело власних фінансових ресурсів;

· джерело зростання ринкової вартості підприємства за допомогою приросту активів;

· соціальні програми і благодійність;

· перелив капіталу та формування конкурентного середовища;

· джерело формування і поповнення бюджету.