Методи менеджменту.

Методи менеджменту - це система правил і процедур виконання різних завдань управління з метою вироблення раціональних управлінських рішень.

Методи менеджменту вносять певну упорядкованість, обґрунтованість і ефективну організацію побудови системи управління на виробництві. Сучасна наука виділяє чотири групи методів:

· організаційні;

· адміністративні;

· економічні;

· соціально-психологічні.

Організаційні методи - це сукупність засобів і прийомів прямого керуючого впливу на організаційні відносини між працівниками в процесі функціонування системи з метою управління її станом відповідно до умов, що змінюються.

Суть цих методів полягає в тому, що для здійснення будь-якої діяльності вона спочатку повинна бути оптимально організована: спроектована, націлена, регламентована, нормована, забезпечена інструкціями, що фіксують правила виконання робіт і поведінку персоналу. Організаційні методи передують самій діяльності, створюють для неї необхідні умови, а отже є пасивними, складаючи базу решти трьох груп - активних методів.

Адміністративні методи - це методи, які реалізуються у вигляді конкретних безальтернативних завдань, що допускають мінімальну самостійність виконавця, внаслідок чого вся відповідальність покладається на керівника, який віддає розпорядження. Ці методи широко застосовувались на промислових підприємствах та у сфері послуг при командно-адміністративній системі управління економікою в нашій країні. В умовах ринкової економіки адміністративні методи повинні замінятися іншими.

Економічні методи - це сукупність прийомів і засобів, що забезпечують використання об'єктивних економічних законів, закономірностей та інтересів у діяльності організації на основі товарно-грошових відносин з метою досягнення її цілей. Виконавцю встановлюються тільки цілі та загальна лінія поведінки, в межах якої він самостійно шукає найбільш прийнятні для нього шляхи їх досягнення. Ініціатива вигідна не тільки для працівника, але й для підприємства, своєчасне та якісне виконання завдань винагороджується, перш за все у вигляді грошових виплат. Таким чином в основі цих методів лежить економічна зацікавленість працівника в результатах своєї праці.

Соціально-психологічні методи - це способи впливу на колективи людей, які базуються на використанні наукових досягнень соціальної та загальної психології в управлінні виробництвом. Концептуально ці методи зводяться до двох основних напрямків: формування сприятливого морально-психологічного клімату в колективі; виявлення та розвитку індивідуальних здібностей кожного, що дозволяють забезпечити максимальну самореалізацію особистості в операційному процесі.

Лекція 4. Стратегічний менеджмент.

План.

1.1. Стратегічне управління як система, форма та його сутність.

1.2. Модель стратегічного управління (менеджменту).

1.3. Еволюція розвитку стратегічного управління.

1.4. Загальна характеристика стратегії: поняття та їх види.

1.5 Переваги та обмеження стратегічного управління.

1.1. Стратегічне управління як система, форма і його сутність

У 60-тих роках у США і більшості країн Західної Європи почався «бум стратегічного планування», що ґрунтувалося на домінуванні концепцій підприємства як відкритої системи на мікро-рівні, а також на розвитку прогнозування. Підприємства стали більш залежними від попиту споживачів. Вирішення цих проблем обумовило перехід від довгострокового до стратегічного планування (СП). Спочатку СП обмежувалося визначенням цілей і стратегій їхнього досягнення. Пізніше планування орієнтувалося на досягнення комплексу соціально-економічних показників на довгостроковий період. Саме це обумовило появу стратегічного управління. У травні 1971 р. в Пітсбурзі (США) була проведена розширена конференція з питань стратегічного управління, де були намічені основні напрямки розвитку стратегічного менеджменту. Спочатку з'ясуємо, що таке стратегія? Слово „стратегія” походить від грецького „стратегос”, що означає „мистецтво генерала”. Поняття стратегії бере початок з теорії військової справи. У „мистецтво генерала” входить визначення загального плану компанії чи битви, визначення напрямку головного удару, розподіл основних сил по фронту, розробка можливих варіантів ходу битви. Лейтант піклується про друге: як найкраще виконати наказ і забезпечити вирішення поставлених вищим керівництвом завдань та необхідну для цього взаємодію своїх підлеглих.

На даний момент існує багато визначень стратегії, але їх усіх об’єднує поняття стратегії як усвідомленої і продуманої сукупності норм і правил, що лежать в основі вироблення і прийняття стратегічних рішень, які впливають на майбутній стан підприємства, як засіб зв'язку підприємства з зовнішнім середовищем.

«Стратегія — це генеральна програма дій, що виявляє пріоритети проблем і ресурси для досягнення основної мети. Вона формулює головні цілі й основні шляхи їхнього досягнення таким чином, що підприємство одержує єдиний напрямок руху». Стратегію можна розглядати як основну сполучну ланку між тим, що організація хоче досягти – її цілями, і лінією поведінки, обраної для досягнення цих цілей. Стратегія повинна стати «ниткою часу», що зв'язує минуле і майбутнє та одночасно визначає шлях до розвитку.