Історична географія ЄврОпи

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Семінарсько-практичне заняття 1. Антична географія та внесок античних авторів у розвиток історичної географії

1. Елементи історичної географії у дослідженнях античних авторів (Геродот, Страбон, Полібій, Тацит та ін.)

Легенди. Відома розповідь Платона про Атлантиду – не єдина такого типу. У міфології мешканців островів Тихого океану є згадки про велику країну, яка затонула у прадавні часи: на Гаваях – це континент Сонячної сітки бога Кане; у полінезійців – Велика земля; у жителів Пасхи – острів Моту Маріо-Хіва. У середині минулого століття французький місіонер Ж.-А.Моренхут на підставі вивчення полінезійських міфів і легенд зробив висновки про те, що острів’яни були свідками якоїсь грандіозної катастрофи, яка затопила величезний материк – Пацифіду.

До прадавніх часів належать також перекази народів Індії про континент Лемурія, колиску людської культури, який пішов на дно Індійського океану. Про землю, яка існувала на південь від сучасної Індії, пишут і численні тамільські автори, які вважали, що Тамалах, - родина тамілів, народу без історії, який виник раптово з багатої і самобутньої культури на крайньому півдні Індостану, - у віддаленому минулому знаходився у південних районах острову Навалам, що тягнеться на 7000 км. Про великий острів у Індійському океані, розташований південніше екватору, згадує також Пліній. Про рештки суші у південній частині Індійського океану писали і середньовічні арабські історики. Сучасники Кука були впевнені у існуванні невідомої Південної Землі, яка займає величезний простір і населена 50 млн людей та знаходиться в південних широтах Індійського, Тихого і Атлантичного океанів.

Цікаво, що у всіх древніх цивілізацій існували легенди про просвітників, які принесли стародавнім народам науку і культуру. Згідно Геродота, у Єгипті такі хранителі знань з’явилися близько 10 тис. до н.е. Приблизно у той же час прийшов з-за моря великий Оаннесс, який навчив шумерів розуміти писемність і показав їм мистецтво будівництва. Герої американського епосу - перший інка Манго Капак і мексиканський Кетцалькоатль - також з’явилися з-за моря, але зі сходу. З заходу, з затонулого острову МотуМаріо-Хіва приплив великий бог-просвітник острову Пасхи Маке-Маке.

Факти. Від легенд, казок і переказів, свідоцтв ненадійних і не надто об’єктивних, перейдемо до більш достовірних речових доказів. Археологи та етнографи стверджують, що стародавні цивілізації Старого Світу – Єгипет, Месопотамія, Кріт і Греція, Індія і Китай – мають єдину основу, що й пояснює єдність форм їх міфологічної і ритуальної структур.

Наочно унікальну подібність стародавніх цивілізацій демонструє порівняння календарів. Так, на Ближньому Сході, у Стародавньому Єгипті, Індії та Південній Америці рік поділявся на 12 місяців по 30 днів у кожному, а решту 5 днів вважади зайвими і незаконними. Далі, вихідна точка індійського лунно-сонячного календаря – 11652 р. до н.е. Кінець одного з циклів календаря майя припадає практично на туж дату – 11653 р до н.е. Близьким є й початок одного з єгипетських календарів сонячних циклів і асірійського лунного циклу – 11542 р. до н.н.

Перенесемося у доісторичну Америку. Аналогії з стародавніми цивілізаціями Старого Світу очевидні: по-перше, приблизно однаковий час виникнення – на південній окраїні Мехіко, наприклад, недавно були віднайдені рештки піраміди, яка датується 8-10 тисячоліттям до н.е.: по-друге, незважаючи на численні археологічні дослідження, туманна і загадкова історія народження цивілізацій Центральної та Південної Америки. Вони з’явилися наче відразу і нізвідки.

Відомий німецький дослідник А.Гумбольдт писав: «Мені видається зрозумілим, що пам’ятки, методи підрахунку часу, системи космогонії та міфи Америки, які представляють собою пронизливі аналогії з ідеями, які існують у Східній Азії, вказують на давні зв’язки, а не є результатом спільних зусиль, в яких знаходяться всі нації на світанку цивілізації». Припущення Гумбольдта про наявність зв’язків – лише одна з можливих гіпотез. Така кількість неочікуваних співпадінь так само логічно пояснюється вихідною протоцивілізацією, з якої виникли американські, африканські і євразійські цивілізації. То можливо, вони є скалками легендарної Атлантиди Платона?

Атлантида – міф? Попри численні різночитання, єдине, що цементує ряди атлантологів – ідея про те, що Атлантида справді існувала. Однак чимало є й таких, хто заявляє: Атлантида – це міф! Їх основним аргументами є наступні. По-перше, окрім діалогів Платона, відсутні інші достовірні згадки про Атлантиду. По-друге, острів повинен був бути надто великим, і його непросто прив’язати з точки зору географії. По-третє, сучасні геологічні та океанографічні дослідження не підтверджують опускання на дно океану величезного шматка суші. По-четверте, 10 тис. років не існувало розвиненої людської цивілізації. Однак на будь-який з цих аргументів при бажанні (а воно є у багатьох!) легко відшукати не менш логічні контрдоводи. Найбезпристрасніші вчені все ж визнають, що діалоги Платона містять раціональне зерно та в них описані реальні стихійні лиха, які бушували у Середземномор’ї – той же Кріт. Єдине, що може підвести риску під багаторічними дискусіями, беззаперечно довівши правдивість легенди – це знахідка решток Атлантиди на морському чи океанічному дні. Але чи це можливо?

Рештки колишнього розкошу. Вчені багатьох країн постійно досліджують моря та океани, роблячи час від часу цінні археологічні відкриття. Правда, поки не було знайдено нічого, що доводилоб існування материка чи величезного острова, що затонув. Враховуючи постійне вдосконалення технічного оснащення подібних експедицій, епохальні відкриття, можливо, не за горами. Інше питання – а що можуть знайти вчені на дні? Основними будівельними матеріалами давнини були мармур, граніт, базальт і піщаник. За тисячі років у морській воді більшість будівель повністю розчинилася, окрім частини мармурових споруд. Окрім того, для затонулих будівель руйнівними могли стати деякі види молюсків і сильні підводні течії. У соленій морській воді метали піддаються пришвидшеній корозії. Залізо окислюється через 200 років перебування у морі, мідь і мідні сплави щепають через 400. Правда, якщо мідні вироби великих розмірів (дзвони, гармати, якорі), на їх поверхні утворюється шар карбонатів, що можуть захистити предмет. А ось високопробне золото може лежати у воді дуже дового. Дерев’яні предмети гинуть за декілька століть, а високоякісна кераміка валяється на дні ттисячоліттями. При цьому багато предметів, якщо вони швидко обростають коралами, також можуть зберігатися тривалий час, хоча знайти тоді їх складно. Загалом, дещо зі спадку атлантів може зберегтися донині. Можливо, чудо все таки відбудеться і людство по-новому погляне на свою історію? Над Шліманом колись також насміхалися, а він, незважаючи ні на що, виявив легендарну Трою…

Опрацювати поняття: етап натурфілософії, етап дослідного пізнання, країнознавчий напрям, землезнавчий напрям, перипли, периегези, астролябія, широтно-довготна сітка, компілятивна праця.

1) Роль античних географів у відкритті узбережжя регіонів африканського материка;

3) Географічні результати походів Олександра Македонського.

Античная география / Сост. М.С.Боднарский. ― М., 1953.

Гаспаров М.П. Занримательная Греция. ― М., 1995

Исаченко А.Г. Развитие географических идей. ― М., 1971

Лосев А.Ф., Тахо-Годи А.А. Платон. Аристотель. ― М., 1993

Магидович И.П., Магидович В.И. Очерки по истории географических открытий. – М.: Просвещение, 1982

Мукитанов Н.К. От Страбона до наших дней. – М.: Мысль, 1985