Дорога” Комрака Маккарті і проблема цивілізаційного переродження.

Роман «Дорога» КормакаМаккарті. На перший поглядцепостапокаліптика: світ недавно пережив катастрофу, і тепер два головних героя, батько і син, мандрують, рятуючисьвід банд мародерів і канібалів, відприроднихнегараздів, та й попросту від голоду. «Дорога» буде цікава і зрозуміла будь-якомучитачеві, незалежновідвіку, освіти і життєвогоопита.Етодужежорстокий роман. Як правило, зображуючисвітпіслякатастрофи, автори так чиінакшеграють у піддавки. Даютьнадію, нехай навітьнеочевидну для персонажів, але видиму для читача. Створюють оазис, якийможнарозглядати як такусобі «резервнукопію» сгінувшегосвіту.

З самого початку автор показує, щовідбуваєтьсятрохивідсторонено, проте все ж з точки зору батька. Для останньогосин - єдине, що у ньогозалишилося, більше того - можливо, цеєдине, щоутримує батька відсамогубства. Цялюдинарозриваєтьсяміжчіткимрозуміннямбезнадійності і бажаннямзберегти в синовідещицюнадії. Але головне - вінповиненберегтисина. Будь-якоюціною.

Маккарті створив дужеглибокі і трагічніобрази.Здавалося б, все занадто просто: батько, син, Америка післякатастрофи. Щовижмеш з такого розкладу? Маккарті з майстерністю і витонченістюмінімальнимизасобамидобиваєтьсябагаточого. Неочевидно для читачавінпоступовозмінює центр конфлікту. Спершубатько і синпротистоятьнегараздам ​ ​ зовнішньогосвіту. Батьковчитьсина, прищеплюєйомуідеали та цінності, слідуватияким в сформованихумовах - недозволенарозкіш. Але без них людинаперестає бути людиною, перетворюється на двоногогорозумногозвіра.

Драматизм ситуації в тому, що сам батькозарадивиживаннязмушений раз за разом відмовлятисявідцихідеалів і цінностей. Повинен бути безсердечним по відношенню до всіхчужинців, проявлятибоягузтво, жадібність. Не роздумуючи, вбивати.

І в якийсь момент синпочинає не схвалювативчинки батька. Цемовчазний, покірний - але все-таки бунт. Батькорозуміє, щосин по- своємуправий, проте не можесобідозволитичинити по- іншому.

Характерно, щожанровийчитач, любитель фантастики найчастішезанадто буквально трактуєобрази «Дороги». На форумах то й справа пишуть про те, що не зрозуміли, чомубатько говорив синові, що вони несуть «якийсьсвітло»; що, мовляв, за «світло» такий?.. Зрозуміло, цей «світло» - тіідеали, щозберігають у своємусерцісин і батько (тільки перший намагаєтьсяїмслідувати, а другийзмушений на ділівід них відмовлятися). Те ж і з біблійнимиалюзіями, якіпоспішають «вчитатися» у роман деякі. «Дорога» - це книга, яка не міститьніісторії «другого пришестя», ні картин біблійногоАпокаліпсису. По суті, вся катастрофа - велика розгорнута метафора, фантастичнеприпущення, потрібне автору, щобзапроситичитача на складну, безкомпроміснубесіду про вічніпитання.

Однакзовнішнійефект, якого автору вдаєтьсядомогтися шляхом використанняподібноїстилістики, є лише «вершиною айсберга». У «Дорозі» прихованийглибокийзміст: автор розмірковує про цінністьлюдськогожиття і цивілізації, сенснашогоіснування і релігії, природігуманізму і любові. Не роблячивідкритих, прямихвисновків, кожного читачавінзмушуєзадуматися і знайтивласнівідповіді на поставлені в книзіпитання.