Феномен нелінійної прози Мілорада Павича і становлення романістики нового типу.

Милорад Павич – відомий сербський прозаїк, один з творців так званої нелінійної прози третього тисячоліття.Творам нелінійної прози нелінійна спрямованість оповідання і багатозначність, вільне і легке поводження з часом і простором. Вонивикликають ряд асоціацій, роздумів, що не можуть закінчитисявиразнимфіналом. Читачнастількивчувається з текстом, щосамостійно раз у раз дописує, переробляє і завершуєесе, вплавляючиненародженіабзаци у власнийдосвід.Павичвипробовує і демонструєновіможливостімислення, світовідчуття. Вінсміливоміняємісцями причину і наслідок, минуле і майбутнє, верх і низ. З’являєтьсявідчуттявільногопольоту, простору, щонесподівановідкрився.Таким чином, Павич доходить до самих витоківсприйняття, де предметивтрачаютьжорсткімежі, придбаваютьбагатозначність і плинність, і крізьоднеявищепросвічуєінше. Але він не просто експлуатуєготовіобрази, вінстворюєсвої.Іпрадавніймеханізммисленнявикористовується ним для того, щобздолатизвичнікатегоріїмислення, по-новому поглянути на світ і навколишнюреальність.Феноменнелінійноїпрозимає на увазіпоявунелінійного способу читання.

24. Гіпертекстуальний роман: генеза, художні властивості, читацьке сприйняття.

ХарактеризуючироманиМ.Павича як гіпертекстуальні, дослідникивикористовують два різнітрактуванняпоняття “гіпертекст” та “гіпертекст(уальність).“ Гіпертекст – текст, який не обмеженийлінійнимрозвитком, тобто одним хронологічно-логічним порядком, а розгалужується на багатонапрямів/рівнів/фіналів; гіпертекст як мова/медійпередбачаєкомунікацію у двох (і більше) напрямах – читачі тексту стаютьспівавторами. Гіпертекствласнереалізуєтьсяувіртуальномупросторікомп’ютернихкомунікацій, у глобальніймережіІнтернет, тобто WWW (World-Wide-Web). Гіпертекст(уальність) – як один з видівтранстекстуальності (поняття – мережі, яка означаєздатність тексту протиставлятисяіншим текстам, повторюватисячивиявлятивідмінність у порівнянні з ними) або ж архітексту.Отже, гіпертекстуальністьрозуміється як наслідування, суттюякого є збереженняпевноїмоделі, яка таким чином стаєродовою, жанровою чистильовою, абопародіюваннятакоїмоделі. Подібнетрактуваннягіпертекстуробитьцейтермінсинонімом до терміна “інтертекст”.

25. Мілеред Павич писав багато і лінійної, і нелінійної прози.Він також писав романи-енциклопедії, гіпертекстуальні романи, які можна читати з будь-якого місця, в яких немає послідовних зв’язків. У Павича зазвичай завершена сюжетна схема, читач – діючий персонаж роману, він обирає шлях та втягається у створення тексту. Але роман Павича «Друге тіло» - саме ЛІНІЙНИЙ роман. Павич був переконаний, що через 6 місяців помре від раку і пише роман у 2006 році. Це найпопулярніший його роман – роман про душу. Павич прожив довше, ніж 6 місяців і вважав, що це завдяки цьому роману. Чому саме тепер, наприкінці життя, лінійний роман? Бо автор хотів щось показати читачам, донести думку, не дав їм можливість прочитати роман і не натрапити на неї, але це лише думка, а не мораль, бо в цьому романі немає дидактики. Все одно в романі багато вставок, аж три сюжетні лінії, є наскрізні легенди, лейтмотиви, включена ф-ія книги у сучасному с-ві. Цей роман був надзвичайно важливим для самого Павича і тому він займає одне з провідних місць у творчості письменника.

26. З появою Інтернету все можна дізнатися швидко і є багато видів розваг та джерел інформації, тому люди перестали читати довгі романи – РОМАН ЗМЕНШИВСЯ ЗА ОБСЯГОМ. Зявилися види роману, викликані до життя технологією та комп’ютером. Зявилися такі поняття як гіпер\архі\інтер\мета\пара- текстуальність. Став популярним гіпертекстуальний роман, де така організація тексту, що є не послідовною, а є зв’язки і переходи, текст можна читати з будь-якої точки і в будь-якому напрямку, багато реальностей, симуляція, тощо.якщо текст читається в інтернеті – є інструкція, як його читати. Читач, діючий персонаж, він, як у комп грі, обирає шлях і визначає кінцівку цим, він втягається у створення тексту. Також зявл інтермедіальні романи, де залучені інші види мистецтва у словесному переданні. Зявл романи з музичним супроводом, супроводжені образотворчим мис-ом тощо.

27 Ф-ка меніппея включає різні жанри і мовлення, і м-ва. І картинки, і комікси, і пісні, і романи тощо. Це критика існуючих соціальних установ для їхнього покращення. Це засіб соц.. корекції. І у нас, і на заході. Меніппея – на порозі нової світової картини, вона породжена дисфункцією старого, вона не заідеологізована, зявл – кін 20 – поч. 21 сусп. Це жанр останніх питань суспільства. Меніппея – жанр, який існував і раніше, але часто люди в історії не мали змоги будь-яким чином висловити невдоволення – протест, тому саме з кін 20 ст жанр так розвився, коли свобода слова і тп, хоча був раніше на заході і тп

28. Філософська меніпея МішеляУельбека «Світ як супермаркет»

Філософська меніппея була спрямована на два напрямки: критику сучасності (як меніпова сатира) та позааристотилівскький варіант жанру, що досяг філософського рівня. «Світ як супермаркет» складається з незалежних уривків, що є характерним для жанру меніппеї. Меніппея дозволяє говорити все, що душа забажає, можна висловити скільки завгодно точок зору і, до того ж, меніппея не обмежується розміром. Збірник коротких есе «Світ як супермаркет» пояснює і структурує романи М. Уельбека. `Філософія життя` стривоженого європейця 1990-х вибудувана в жорстку, ясну, по-письменницьки просту схему. `Світ як воля і уявлення`, за Уельбеком, більш неможливий. Воля, яка переслідує якусь особисту мету і тим визначає сенс життя, ослаблена і розпорошена: `Логіка супермаркету передбачає розпорошення бажань; людина супермаркету органічно не може бути людиною єдиної волі, єдиного бажання`. Адже ми купуємо те, що нам нав’язують. Що також дозволяє судити про жанр цього твору на користь меніппеї так це те, що в ній присутні елементи соціальної утопії (завжди є раціональне вікно у майбутнє, щось добре, що дозволяє повірити у можливість змін на краще). Мішель Уельбек ніколи не ставить кінцеву крапку. У фіналі кожного з його романів є деяка недосказанність, що лишає іскру надії.