Зміст лекції. Визначення поняття “фольклор”

Визначення поняття “фольклор”. Значення українського фольклору у виховному процесі загальноосвітньої школи.

Пісенний фольклор народів постійно розвивається по мірі того, як змінюються життєві умови. Ще в ХІХ столітті поруч зі старовинними селянськими піснями стали повсюдно входити в життя пісні людські-робочі, солдатські, студентські. Внаслідок цього з’являються пісні про мирну працю, героїчну боротьбу. Докорінно змінюється не тільки сюжет пісень, але й їх музична природа: на перший план виступають образи героїчні, вольові.

Природно, що свої пісні народ удосконалює протягом століть, передаючи їх із покоління в покоління. Це відноситься і до українських дум, і до російських підголосних пісень, і до молдавських дойн, і до негритянських спірічуелсів, і до багатьох інших творінь народного генію. Подібно шедеврам художньої класики такі колективні творіння зберігають на віки свою красу і свіжість, є свого роду еталонами для послідуючих поколінь. В них передано всю могутність і волю народу, який піднявся на боротьбу з гнобителями, із завойовниками; всю силу духу, котру підтримує всеосяжна любов до своєї Вітчизни, краю, в якому вони народились. На прикладах героїчних подвигів, про які розповідають ці пісні, у школярів виховуються почуття патріотизму, громадянської активності, любові до свого народу, до Батьківщини.

Український фольклор у музично-творчому розвитку учнів.

Найважливіший засіб активізації розумової діяльності учнів, незалежно від індивідуальних можливостей полягає в створенні творчої атмосфери на уроці. Усе, що творчо засвоєно дитиною, стає стійким надбанням та підвищує зацікавленість. Крім цього, творче середовище надає процесу пізнання та виховання розвиваючого характеру, тому що вимагає від учнів вмінь самостійно створювати, комбінувати, фантазувати, висловлювати свої думки.

Для ефективного засвоєння школярами багатства української фольклорної спадщини у навчальній діяльності доцільно застосовувати комплекс педагогічних напрямків, а саме:

- Мотиваційний напрямок – передбачає стимулювання індивідуальної творчої активності учнів середніх класів за допомогою:

1) актуалізації потреби до розширення меж музично-естетичного кругозору у школярів;

2) спрямування інтересу школярів на вивчення української народнопісенної спадщини та народної літературної творчості.

- Комунікативний напрямок – відображає цілеспрямоване міжособистісне спілкування школярів та художньо-осмислений, емоційно-насичений процес комунікативної взаємодії з музичним мистецтвом. Це відбувається через:

1) спонукання школярів до дискусійного обговорення цікавої мистецької інформації;

2) розвиток у школярів культури мовлення в процесі обміну пізнавальним матеріалом з питань фольклорного музично-сценічного мистецтва.

- Накопичувально-змістовний напрямок – спрямовується на збагачення інтонаційно-слухацького досвіду школярів, розширення обсягу знань про українське фольклорне мистецтво:

- слухове проникнення учнів до інтонаційного багатства української народнопісенної творчості;

- використання при вивченні українського фольклору різних видів мистецтв фольклорного спрямування, поєднаних за тематичною єдністю.

- Діяльнісно-творчий напрямок - має на меті активне включення школярів до самостійної фольклорно-пошукової та музично-творчої діяльності:

- відшукування та запис прикладів українського фольклорного мистецтва;

- підготовка лекцій-концертів за матеріалами фольклорно-історичних пошуків з використанням не тільки пісенно-літературного фольклору, а й виставок народного декоративно-прикладного мистецтва.

Анкета

“Визначення ставлення школярів до українського фольклору”

Чи цікавитесь ви фольклором?

а) так;

б) ні;

в) іноді;

г) ніколи.

Як склався ваш інтерес до фольклору?

а) через особисте бажання,

б) під впливом друзів,

в) під впливом батьків;

г) своя відповідь.

Які ваші улюблені народні пісні? (1-4 приклади)

а)

б)

в)

г)

Що вам найбільш подобається в українських народних піснях:

а) зміст;

б) емоційний настрій;

в) мелодія;

г) своя відповідь.

Ваші улюблені прислів’я та приказки. (1-4 приклади)

а)

б)

в)

г)

Назвіть свої улюблені загадки і казки. (1-4 приклади)

а)

б)

в)

г)

Що подобається вам у народних іграх та танцях?

а) їх різноманітність;

б) цікавість змісту та жартівливість;

в) нічого;

г) своя відповідь.

Чи співаєте ви дома або з друзями народні пісні?

а) так;

б) ні;

в) іноді;

г) ніколи.

Чи граєте ви вдома або з друзями у народні ігри?

а) просто так

б) на святах,

в) ніколи;

г) своя відповідь.

Чи часто ви слухаєте українську народну музику у сучасній інструментальній обробці?

а) так;

б) ні;

в) іноді;

г) ніколи.

Як впливає на вас фольклор?

а) виховує та вчить чомусь;

б) розважає;

в) ніяк;

г) своя відповідь.

Яке відношення ваших батьків до фольклору?

а) гарне;

б) нейтральне;

в) негативне;

г) не знаю.

Яке відношення ваших друзів до фольклору?

а) цікавляться ним;

в) знайомі по шкільним святам;

в) негативне;

г) не знаю.

Педагогічне керівництво творчою діяльністю школярів у позаурочній діяльності

Серед багатьох ознак національного характеру дослідники минулого й сучасні неодноразово наголошували на таких рисах української вдачі, як особлива емоційність, сердечність, чутливість. З цими почуттями у фольклорі накреслено образ духовної нації, пов’язаний з питанням про поняття держави. Саме віддзеркалення таких почуттів можна зустріти у всіх народного художнього мистецтва й усної народної творчості (байках, легендах, загадках, прислів’ях, приказках та казках – фантастичних, побутових або про тварин).

Особливе місце займають народні пісні, які відрізняються багатою палітрою жанрів. Це календарно-обрядові пісні (веснянки та гаївки, русальні або троїцькі, купальські); жниварські (зажинкові, жнивні, обжинкові); весільні (ліричні, лірико-епічні, лірико-драматичні, величально-урочисті та жартівливо-танцювальні), плачі та голосіння; соціально-побутові (козацькі, чумацькі, бурлацькі, кріпацькі, рекрутські та солдатські, наймитські та заробітчанські, емігрантські); родинно-побутові (колискові, ліричні, жартівливі, гумористичні, сатиричні, танцювальні); епічні (билини, думи, історичні (козацькі, гайдамацькі, опришківські, стрілецькі) тощо.

Кожний з цих жанрів пов’язаний з відповідною сферою життєдіяльності людини. Так, календарно-обрядові пісні мають неабияке значення у вихованні духовної культури підлітків, тому що в них відбито кращі риси українського народу-трудівника, зокрема, працьовитість, оптимізм, шанобливе ставлення людей одне до одного. Вони супроводжували людей протягом року і всього життя. Свої мрії про багатий урожай, добробут, про щасливе життя люди засвідчували у колядках та щедрівках.

Не перерахувати різноманітність пісень, що прикрашали скромний селянський побут: хороводні, ігрові, весільні, колискові. У простих і ласкавих колискових піснях виражена бережна любов матері до дитини. В багатьох колискових піснях є епізоди, пов’язані з тваринами, знайомими дітям: котиком, мишкою, бджілкою (напр., “Котику сіренький”). Вони мають неабияке педагогічне значення. Під впливом материнського голосу в дитини розвиваються естетичні почуття, емоційність: адже вона не тільки слухає голос матері, а й бачить її обличчя, усмішку. На цій основі можна виховати любов до тварин, птахів, комах, естетичне ставлення до природи, що може вплинути на виховання моральних рис, як доброта, чуйність.

Виховне значення мають також жартівливі пісні. Вони допомагають дитині засвоювати моральні правила доброї поведінки, бути терплячою, відучитися вередувати. Більшість жартівливих пісень – це пісні-забавлянки, цікаві за змістом, різноманітні за художнім задумом. Події в них відбуваються динамічно, що відповідає психофізіологічним особливостям дітей.

Отже, естетико-педагогічне значення дитячого фольклору багатопланове: воно сприяє розвитку мислення, уяви, вихованню моральних чеснот, емоційної чуйності й почуття гумору.

Велике значення в житті народу відігравали й обрядові пісні, наприклад весільні. Жага волі, ненависть до гнобителів знайшли своє відображення в піснях: стрілецьких, рекрутських, чумацьких, бурлацьких і т.д. Крім цього, складалися в народі мужні пісні праці, що відображали всі види трудової діяльності селян. Ще з дохристиянських часів народні пісні стали поетичним супроводом виснажливої землеробської праці, окрилювали, надихали на переборення труднощів, підносили настрій, множили сили. Народна пісня полонила серця дітей, пробуджувала в них зерна любові до праці, поваги до хліборобського заняття. У свідомості молодої людини формувалось уявлення про ідеал людського щастя, доброї долі: міцна працьовита родина, незрадливе здоров’я, тепла та затишна оселя, достаток у господарстві, можливість працювати і споживати плоди своєї праці.

Пісня вводила членів родини, дітей в тому числі, у коло традиційних трудових обов’язків. Початок роботи пов’язувався з дією вищих, чарівних сил, що допомагають селянинові, але на допомогу приходить природа рідного краю і, нарешті, завершують справу вмілі руки хлібороба та його родини. Уявлення про щасливий шлюб народна мудрість пов’язує також з трудовими заняттями подружжя.

Глибокою любов’ю до рідної землі пройняті жниварські та косовицькі пісні. В них – тепло літнього сонця, свіжість вранішніх світанків, прохолода довгих вечорів, спокій зоряних ночей, аромат достиглого жита та пшениці. Літо – це апогей хліборобського року, пора найбільшого напруження сил, праці майже без перепочинку. У народнопісенній творчості тонко відображені психологічні стани людини, включеної до тривалого трудового процесу. Тому зажинкові пісні часто звучать як стимул до праці, особливо для молоді. У жнивних піснях думка про втому переплітається з жартом, легкою іронією, звернення до природних сил за підтримкою (женці просять сонечка, дощику, щоб вони дали їм відпочинок).

З текстів календарно-обрядових пісень чітко постачає одвічна тріада “Бог-природа-людина”. Бог–Отець уособлює для хлібороба благословення, прихильність вищих сил. Мати-природа дає наснагу, натхнення в праці, допомагає людям. Людина посідає у тріаді останнє місце, але саме для неї звучать найвеличніші слова. Навіть пісня про невправних трудівників звучить як легка іронія, а не дошкульний жарт. Таким чином, обрядові пісні хліборобського року не лише вводили дитину у світ дорослого трудового життя, а й допомагали їй осягнути філософську картину світу, зокрема, усвідомити роль праці як основи людського буття.

Організація фольклорних клубів.

У нинішній час окрім названих форм позаурочної роботи особливої популярності набули клуби за інтересами, які організовуються як в школі так і у різних дитячих організаціях та об’єднаннях. Тут діти задовольняють власні інтереси, потреби, запити, розвивають індивідуально-творчі здібності.

Цікавим, на наш погляд, є практичний приклад організації позанавчальної діяльності школярів, який відображено в структурі фольклорного клубу “До народних джерел”

	Клуб “До народних джерел”

Контрольні питання

1. Визначальні риси фольклору.

2. Комунікативний напрям ефективного засвоєння школярами багатства української фольклорної спадщини.

3. Мотиваційний напрям ефективного засвоєння школярами багатства української фольклорної спадщини.

4. Накопичувально-змістовний напрям ефективного засвоєння школярами багатства української фольклорної спадщини.

Питання для самостійної роботи

1. Комплекс педагогічних напрямків ефективного засвоєння школярами багатства української фольклорної спадщини для музично-творчого розвитку учнів.

2. Можливості застосування календарно-обрядових пісень в організації музично-просвітницьких заходів.

3. Розробити розгорнутий план сценарію музично-просвітницького заходу на фольклорну тематику для учнів старших класів.

4. Запропонувати власний варіант (спрощений або фактурно-змінений) обробки української народної пісні.