Тема 9. Вправи із танцювально - рухової терапії.

Теоретичні пояснення. Метафора: «Життя – це танець» У рухах тіла людина виражає, у значній мірі, свої психологічні характеристики: темперамент, характер та інші не тільки стильові характеристики. Коректуючи рухи, розширяючи їх репертуар, можна розширити, вдосконалити психологічні можливості людини. Танцювально-рухова терапія є дієвою для тих категорій клієнтів, які мають проблеми із вираженням емоцій, проблеми із спілкуванням, розумово відсталими, які можуть в, у певній мірі, проявити, виразити себе, приєднатись до інших у такий спосіб комунікації.

Вправа1. Завдвння. Уся група рухається вільно, уявляючи, що танцюють спочатку з землею, потім з водою, у воді, у повітрі, з вогнем, перетворюючись у ці стихії, взаємодіючи з ними.

Вправа 2. Завдання. Стати в коло. Рух (танець) очима, головою, окремими частинами тіла.

Вправа 3.Кінетика велика і мала. Завдання1. Поділитись на дві групи, зайняти місце в просторі кімнати. 1- група, - це ті, хто любить робити великі розмашисті рухи в танці, 2- це ті, хто любить робити вузькі, маленькі рухи в танці. Почали танцювати рухатись.

Завдання2. Спробувати поміняти свій стиль рухів і танцю на протилежний, перейшовши у простір іншої групи.

Висновок. Виявляється, це може бути легким, навіть цікавим, змінити щось у собі, - стиль руху. Власне, рух – це таке природне для людини, і глибокі психологічні зміни можна починати з простого і легкодоступного – руху.

Вправа 4. Завдання. Стати в пари. Спочатку рухи (танець) задає один з партнерів, а другий намагається точно повторити (віддзеркалити) його рухи. Потім партнери міняються ролями.

Мета. Такого роду вправи сприяють розкутості, розвитку творчості, більшій інтеграції, із своїм тілом, гармонізації, а також - досвіду виходу за межі звичних психічних станів, у певному сенсі, за межі власної психіки, власного Я, розвивається здатність стати іншим, відчути інше, іншого, проникнути у внутрішній світ інших, стати ними. (людьми, речами, стихіямитощо).

Вправа5. Завдання1. В парах «психолог-клієнт», «психолог» уважно, з материнською турботою і співчуттям слідкує за рухом «клієнта» до його мети. Мета – це символічний предмет, що ставиться у протилежному кінці кімнати, до якої клієнт прямує, заглиблений у себе, усвідомлюючи і відтворюючи певні психічні перешкоди, зупинки тощо.

Завдання2 Після того, як «клієнт» дійшов до мети, він повертається до свого «психолога», і той дає йому пряму пораду стосовно того, як «клієнту» змінити свою ходу, щоб його шлях до мети був ефективнішим, швидшим чи повільнішим, виходячи із власних міркувань психолога і того, що він спостерігав у клієнта під час першої частини вправи.

Мета. Отримати досвід впливу у психологічній роботі. Виявляється, що зі сторони може бути видно поле змін, що піддаватися впливу, порадам може бути приємним і легким, оскільки, виконавши пораду свого «психолога», «клієнти» діляться враженнями про певні позитивні зміни. Також отримується досвід, що поради можуть бути і не слушними, а досвід клієнта може бути негативним, який виконав ці поради.