Словник спеціальних термінів

А Абулія – хворобливе ослаблення волі, виступає як безвольність, незібраність, невміння спрямовувати зусилля на досягнення мети.

Аграматизм – порушення мовної діяльності, це неправильне використання мовних елементів і форм.

Аграфія – розлад мови, що виявляється у повній втраті здатності писати або значних дефектів на письмі (перекручення слів, пропуски складів і літер, нездатність сполучати літери і склади у словах).

Агнозія – розлад процесів впізнавання подразників, який полягає в тому, що при збереженні зорового, слухового, дотикового аналізаторів порушується пізнання видимого, чутого, відчутного на дотик тощо. Порушується пізнавання частин власного тіла, що виникає внаслідок руйнування коркових зон головного мозку.

Адаптація – це зміна чутливості внаслідок тривало діючого подразника. Це пристосування поведінки та будови живих організмів до умов існування. Адаптованість – здатність правильно і швидко реагувати на зміну цих умов.

Адитивна поведінка – негативний вид поведінки, зумовлений залежністю від різних хибних пристрастей. Спричиняється хімічними речовинами (наркотики, їжа), емоційними залежностями (комп’ютерні ігри, азартні ігри).

Ажитований – збуджений.

Акалькулія – порушення здатності лічити, яке виникає внаслідок недорозвитку або осередок ураження тіменно-потиличниій області лівої півкулі головного мозку.

Акцентуації – це крайні варіанти норми. А. характеру – стійкі характерологічні відхилення, які не виходять за межі норми.

Амбівалентність – спотворення волової сфери, коли у хворого одночасно мають місце два протилежні спонукання.

Амімія – відсутність виразних рухів мускулатури обличчя.

Ангедоні я – відсутність почуття задоволення.

Андрогенія – поєднання у людини традиційних чоловічих і жіночих якостей.

Анестезія – повна втрата чутливості до подразників при відсутності органічних змін у рецепторах, провідних шляхах і кірковому центрі аналізаторів.

Анорексія – повна відсутність відчуття голоду з відмовою від їжі.

Анослія – втрата нюху, чутливості до запахів, що виникає на базі ураження нюхового аналізатора (хвороби носа, горла, вуха, алергія, нервові розлади тощо).

Антиципація – здатність передбачати результати дій, наслідки поведінки, вчинків до того як вони здійсненні. А. ґрунтується на здатності моделювати характер і результат на основі інтелектуальної діяльності, інтуїції, знань та практичного досвіду.

Апраксія – нездібність здійснення складної цілеспрямованої дії (одягтись, застебнути ґудзики тощо) при відсутності парезу або паралічу. Хворий втрачає здатність користатися предметами за призначенням, наприклад одягнутися, запалити сірник.

Арифмомания – считать окна, двери, ступеньки.

Артикуляція – робота органів мови, при проголошенні того чи іншого звука.

Асертивна людина – самодостатня людина, з якостями впевненості, відповідальності, гідності. Асертивна поведінка – система вчинків, які визначаються контролем над ситуацією і правильним прийняттям рішень на вчинок.

Асертивність – соц-психологічна якість, риса характеру, життєва позиція людини. Це своєчасна організація волі, інтелекту, емоцій.

Астенія – нервово-психічна слабкість, яка виникла внаслідок інфекційного соматичного захворювання або травматичного ураження мозку і виявляється у втомлюваності, роздратованості і зниженої працездатності.

Астереогноз – порушення узнавання предметів при обмацуванні їх із закритими очима (тактильна агнозія).

Атаксія – порушення координації рухів: рівновага при стоянні, дрижання кінцівок.

Атонія – втрата тонусу м’язів.

Аудіологія – вчення про слух.

Аутоагресія – вид саморуйнівної поведінки. Агресивність спрямована на себе.

Афект – нервово-психічне збудження, виникає при травмуючих обставинах.

Афонія – відсутність голосу при збереженні мови (шепіт), при захворюванні гортані, при істерії.

Б Брайлевська система навчання – система навчання грамоти сліпих, яка заснована на рельєфно-крапковому шрифті.

Брока центр – руховий центр мовлення. При його порушенні людина розуміє мову, але втрачає здатність вимовляти слова.

В Векслера тест (шкала Векслера для вимірювання інтелекту, тест інтелекту Векслера) – група психодіагностичних методик для визначення рівня розумового розвитку (130 і більше – досить рівень інтелекту, 120-129 – високий, 110-119 – “хороша” норма, 90-109 – середній рівень, 80-89 – знижена норма, 70-79 – граничний рівень розвитку, 69 і менше – розумовий дефект.

Верніке центр – слухомовна зона кори головного мозку. При порушеннях цього центру людина не втрачає здатності вимовляти слова, але не розуміє мови інших людей.

Вестибулярний апарат – периферична ділянка органа чуття, положення й руху тіла в просторі. Міститься у внутрішньому вусі.

Г Габітуація – це звикання, коли певні подразники стають настільки звичними, що перестають впливати на активність вищих відділів мозку.

Гальмівний тип – слабкий тип нервової системи, сильно розвинений пасивно-оборонний рефлекс і слабкість нервових процесів.

Галюцинації – чуттєво-суб’єктивне переживання, сприймання образів, предметів і явищ, яких у реальному житті не існує.

Генезис – поняття, пов’язане з моментом виникнення і розвитку Це першопочаток, базується на аналізі сукупності усіх чинників виникнення і розвитку.

Геронтофілія – статевий потяг до людей похилого віку.

Гідроцефалія – водянка головного мозку, збільшення кількості спинномозкової рідини в черепній порожнині. Є вроджена і набута гідроцефалія. Призводить до розумової відсталості.

Гіпербулія – порушення поведінки у вигляді рухового розгальмування.

Гіпермнезія – посилення пам’яті.

Гіперстезія – підвищення чутливості до подразників звичайної сили, що діють на органи відчуття.

Гіпобулія – рухова загальмованість (ступор).

Гіпоксія – киснева недостатність організму.

Гіпомнезія – послаблення пам’яті.

Гіпостезія – зниження чутливості подразників.

Гіпотимія – депресивний афект, для якого характерна зневіра, туга з невизначеним почуттям нещастя, що загрожує; ніщо не приносить радості, задоволення. Психічна загальмованість.

Гіпотиреоз – недостатність функції щитовидної залози. Тяжки форми гіпотиреозу – мікседема, кретинізм.

Гіпофорія – стан постійної незадоволеності, відсутності позитивного самопочуття.

Гіпохондрія – форма психічного розладу у дитини, що характеризується численними скаргами внаслідок страху занедужати на хвороби.

Глаукома – захворювання очей, при якому підвищується внурішньоочний тиск (27 мм рт. ст.).

Гомосексуалізм – статевий потяг до осіб своєї статі, у жінок (лейсбіське кохання, трибадія);

Гомоцидні дії – вбивство незнайомих, знайомих, родичів, близьких.

Госпіталізм – глибока психічна і фізична відсталість, яка виникає внаслідок дефіциту спілкування; виявляється у запізненому розвитку рухів дитини, відставанні в оволодінні мовленням, емоційній збіднілості, низьких антропометричних показниках.

Д Дактилогія – ручна азбука, форма зносин глухих.

Девіантна поведінка – окремі вчинки або їх система, які відрізняються від існуючих соціальних поглядів на норму. Д.п. може визначатись як позитивна (обдарованість, активне сповідування здорового способу життя), так і негативна (раннє вживання тютюну, алкоголю, наркотиків, аморальна поведінка тощо).

Девінтна поведінка батьків – система вчинків батьків, що порушує норми моралі або підпадає під статті Кримінального Кодексу і переслідується нормами права.

Дедукція – форма умовиводу від загального знання до одиничного (окремого).

Делінквент – делікт (лат. delictum)) – провина, правопорушення; делинквент (лат. delinquens) – особа з поведінкою, що має соціальні відхилення (злочинці, порушники dстановлених правил

Деменція – слабоумство, із зниженням пізнавальної діяльності та емоційно-вольової сфери. Деменції передує період нормального розвитку.

Депривація емоційна – брак можливостей встановити інтимні, емоційні взаємини з певною особою або розрив емоційного зв’язку, якщо він уже відбувся. Д.е. небезпечна, оскільки у дитини можливі психічна й емоційна затримка розвитку, що може позначитися на її інтелекті, характері, сприятиме формуванню інших негативних якостей.

Депривація психічна – психічний стан, який виникає в умовах, коли суб’єкту не дається можливості для задоволення його основних психічних потреб в достатній мірі і на протязі достатньо довгого часу. (Недостатнє задоволення психічних потреб на протязі довгого часу.)

Дзеркальне письмо – вид порушення письма, коли дитина пише букви так, як вони відображені у дзеркалі.

Дидактогенія – негативний психологічний стан учня, який викликано порушеннням педагогічного такту з боку педагога (акцент уваги на дефект).

Дипсоманія – потяг дозапечи.

Дисимуляція – це приховування хвороби та її ознак.

Дисмнезія – різні види послаблення пам’яті, зниження здатності запам’ятовування, збереження і відтворення.

Дисморфобія – хворобливе переживання своєї фізичної недосконалості, недоліків зовнішності.

Дистрофія – понурий, буркотливо-дратівний, злісний і похмурий настрій з підвищеною чутливістю до будь якого зовнішнього подразника, із розлюченістю і вибуховістю.

Дисфорія – злісно-гнівливий настрій.

Дромоманія – психічний розлад, що виявляється у непереборній, невмотивованій потребі у втечі з сім’ї, навчально-виховного закладу і у потягу до бродяжництва.

Е Емансипація – звільнення від залежності, покори, всього застарілого, відмова від обмежень, зрівняння в правах.

Ендогенний – стан, породжений причинами, що лежать у внутрішньому середовищі організму (на відміну від екзогенного).

Еротизм – підвищений статевий потяг; важкі форми мають місце при олігофренії, епідермічному енцефаліті та інших захворюваннях.

Етіологія – вчення про причини хвороби (чому вона виеикає).

Ехолалія – патологічне порушення мовної діяльності, яке виражається в автоматичному повторюванні слів співрозмовника (при розумової відсталості).

Ехопраксія – повторення хворим рухів, зроблених кимось.

І Інверсія – переставляння, перевертання. У мовознавстві – зміна звичайного порядку слів у реченні. У музиці – мотив або теми у зворотному русі.

Інволюція – зворотний зв’язок, згасання організму.

Іннервація – зв’язок органів і тканин з НС за допомогою нервів.

Інтоксикація – самоотруєння.

Інфантилізм – затримка фізичного та психічного розвитку

К Катагенез – відомості про хворого.

Каталепсія – «симптом воскової гнучкості», застигання хворого в одній позі, сохранение пози на протязі тривалого часу.

Катамнез – дані спостереження за хворим після того, як його виписали із стаціонару.

Кататонія – нерухомість, застигання хворого в одній позі (симптом шизофренії).

Клаустрофобія – боязнь замкнутого простору, форма нав’язливого стану.

Коммоція – струс головного мозку.

Конвергенція – зближення осей очних яблук при погляді на близький предмет.

Конфабуляція – розлад пам’яті, при якому замість реальних подій в пам’яті виникають вигадані.

Копролалія – потяг до вживання нецензурних виразів.

Криптомнезії – розлади пам’яті, при яких хворий привласнює чужі думки, дії собі.

Л Лабильность – рухливість, нестійкість психіки, фізіологічного стану, температури тіла тощо.

Логопатія – вади мови у людей з нормальним слухом. Усуненням таких порушень займається логопедія.

М Макропсія – збільшення.

Макроцефалія – збільшення розмірів голови.

Маразм – фізичний і психічний розпад організму.

Маргінальність – приналежність людини до певних цінностей та форм поведінки, що не вписуються у норми суспільства.

Мікропсія – розлад сприйняття у вигляді зменшения размірів оточуючих предметів.

Мікроцефалія – аномально малі розміри черепа при нормальних розмірах інших частин тіла; відповідно мала вага мозку. Мікроцефалія пов’язана із зниженням розумового розвитку – від імбецильності до ідіотії.

Морія – стан безпричинних, безглуздих веселощів, немотивований сміх..

Муковісцидоз – проблеми з диханням; дитина часто давиться.

Мутизм – відсутність мовного спілкування з оточуючими в результаті будь-якої психічної травми.

Н Нав’язливі стани (обсесії) – хворобливий стан людини, що супроводжується думками, сумнівами, страхами тощо. Це бажання все підраховувати, страх простору, самотності.

Нарцисизм – самозакоханість, статевий потяг до власного тіла (при огляді, у дзеркалі).

Негативізм дитячий – безглузда протидія дитини будь-якому втручанню інших, протидія заради самої протидії.

Нейротизм – особливість людини, що виражається в її схильності до невротичних реакцій, нервових зривів, стану тривоги тощо.

Нозофобія – страх захворіти.

О Онтогенез – індивідуальний розвиток організму (фізичний і психічний), (від народження до смерті).

П Панфобія – інколи у одного хворого спостерігаються майже всі відомі страхи.

Патогенез – як розвивається хвороба, у чому її суть.

Парестезія – відчуття оніміння, повзання мурашок, електричного струму тощо.

Педофілія – потяг до дітей.

ичного струму тощо.

Перверзна форма психопатії – статеві збочення.

Перверсія – статеві збочення.

Персеверація – повторення психічно хворим одного й того самого слова або жесту, руху, образів, думок.

Персеверація мислення – одноманітне повторення одних і тих самих думок та їх сповільнення. Її спостерігають про органічних ураженнях мозку, шизофренії, хвороби Піка.

Праксис – порушення маніпулювати предметами: зачесатися, застебнути гудзик, зав’язати шнурки, показати як пиляють дрова, чистять зуби, розмішують цукор у чашці.

Превентивне виховання – запобігання Рсоціальної поведінки.

Превенція вторинна – зусилля, спрямоваЭі на дітей, що відносяться до групи ризику. Виявити і надати допомогу: соціально-педагогічну, медико-психологічну.

Превенція п ервинна – соціаЫьні дії, спрямовані на забезпечення умов позитивного виховання в суспільстві, зокрема в сім’ї.

Преморбід особистості – якою вона була перед хворобою.

Преморбідний – дохворобний.

Пресенільний – передстаречий.

Психогенні – породжені психічною травмою (неврози, реактивні стани).

Психопатія – патологічно змінний характер.

Психопатологія – симптоматика психічних хвороб.

Р Ремісія – тимчасове поліпшення в перерізі хвороби.

Ретардація – незавершенность отдельных этапов развития, при которой происходит смена болем ранних форм развития болем прогрессивными.

Ригідність – непластичність, нездібність коректувати програму діяльності у відповідності з вимогами ситуації.

С Сенсибілізація – це різко підвищена чутливість до певного подразника.

Сенільний – старечий (старческий).

Соматичний – тілесний, фізичний (протилежний психічному).

Соматоагнозия – расстройство узнавания частей собственного тела.

Сопор – глибоке виключення свідомості.

Спазмофілія – судомні напади в дітей, хворих на рахіт.

Спонтанний – мимовільний (произвольний).

Ступор – остовпіння, загальмованість.

Сугестологія – наук.досл., яке вивчає навіювання та

Соматичний – тілесний

Т Танатофобія – страх померти від будь-якої хвороби або інструментального обстеження.

Транквілізатори – заспокійливі.