Реактивні стани

Шкільна неуспішність, негативні зміни в поведінці можуть бути пов’язані з тяжкими психічними переживаннями. Тяжки переживання можуть стати причиною порушення ходу нормального психічного розвитку.

Якщо несприятливі ситуації, які переживає дитина, викликає у неї тимчасові нервово-психічні розлади, що не пов’язані з органічними або функціональними порушеннями ЦНС, то такі розлади визначаються як реактивністани. Ці стани виникають як невротичні реакції на надсильні для психіки подразники та виявляються:

- у вигляді загальноїдепресії – пригніченого стану;

- у психомоторномузбудженні, коли дитина стає розгальмованою, метушливою, робить безцільні рухи, невмотивовані вчинки; в інших дітей – з’являється реакція гальмування, вони ціпеніють, застигають на місці. У молодшому віці відмічається тимчасове випадіння окремих функцій, наприклад, тимчасова глухота, мутизм (відмова від мовлення),

- у розладахсвідомості.

Реактивні стани можуть бути спричинені різними обставинами, що травмують психіку дитини: енурез, дефекти фізичні (косоокість, кульгавість, горбатість) та нервові (заїкання, тики).

Всі ці причини негативно відбиваються на характері і поведінці дитини: діти бояться спілкуватися, не бажають ходити до школи, вони стають роздратованими, упертими, що призводить до зниження успішності, дорікань, які підсилюють невротичні прояви у характері і поведінці.Поряд з терміном “реактивні стани” в літературі зустрічаються терміни “психогенні реакції”, “психогенні психози”, “ситуативні реакції”, “екзистенціальні реакції”, “реактивні психози” тощо.

Психоз – це психічний стан, який характеризується тяжкими порушеннями психічної функції, контакту з реальною дійсністю, дезорганізацієй діяльності звичайно до асоціальної поведінки і грубим порушенням критики.

Будь-яке порушення психічного здоров’я пов’язане, з одного боку, з вродженими особливостями психіки, з іншого – з діючими у процесі життя факторами – надмірними психічними навантаженнями і психотравмами. Ці два боки можуть обумовлювати низький рівень психічної енергії, низьку працездатність, дисгармонію, неадекватність поведінки.

Вроджені особливості психіки. Під ними розуміємо:

1. Перший фактор – особливості психічного коду людини. По Юнгу, вроджений психічний код людини, який визначає його майбутні поведінкові тенденції, в якості елементів має архетипи. Це універсальні для всіх часів і народів поняття, стандарти сприйняття, мислення і поведінки, такі як любов, відданість, потреба в служінні, владі, багатстві, агресії, потреба в спілкуванні, милосерді, щедрості, або потреба змін, ініціативність, відповідальність тощо. Психічний код кожної людини має свій набір архетипів.

2. Другий фактор вродженого генезу, який впливає на психічну діяльність, – це особливості внутриутробного періоду і процесу народження як фактора ризику у формуванні перших психокомплексів – “перинатальних матриць” по Грофу (1992). Роботи Грофа (середина ХХ ст.) показали, що дитина починає отримувати психічний досвід ще в утробі матері. У його підсвідомості фіксуються всі стани комфорту і дискомфорту, які формуються на рівні відчуттів. Знаходячись у емоційному та енергетичному зв’язку з матір’ю, плід відчуває її психічний стан, любов до себе. Якщо внутрышньоутробний період протікає благополучно, то в майбутньому людина не хвилюється за своє фізичне існування, комфортно себе почуває в світі, бо впевнений у його доброзичливості. Якщо мати не бажала появи на світ дитини, були спроби її зниження, то у подальшому може з’явитися комплекс своєї непотрібності і спроби самогубства (І перинатальна матриця по Грофу). ІІ матриця пов’язана з періодом переймів, який є першим тренінгом терпіння в житті дитини. Якщо має місце патологічної фіксації у підсвідомості цього психічного досвіду, то можуть сформуватися комплекси “жертви і деспотизму”, у хлопчаків – “зрада з боку жінки”, може з’явитися клаустрофобія (боязнь замкнутого пространства). ІІІ перинатальна матриця пов’язана з періодом потуг, під час якого дитина активно утягується в процес народження, отримує перший тренінг боротьби за існування. Патологічна фіксація цього психічного досвіду призводить до появи вічних борців, революціонерів, руйнівників, для яких “життя – це боротьба”. ІУ перинатальна матриця, по Грофу, відображає вихід у нове середовище. Утруднення в момент народження (асфіксія, накладання щипців або вакуум-екстрактора тощо) можуть породити страх зустрічі з новим, який у майбутньому буде заважати творчій реалізації людини. Психічні комплекси можуть виникати і у постнатальному періоді. Комплекси супроводжують людину все життя (якщо не приймати спеціальні міри), порушуючи його соціальну адаптацію.

3. Третій фактор вродженої детермінації психічних проявів – це особливості темпераменту – це сукупність психодинамічних властивостей індивіда (сила, рухливість і врівноваженість мозкових процесів, за Павловим), які отримуються по спадковості і є фізіологічною основою характеру. Темперамент має два прояви – емоційність і активність.