Ситуація 6

Дітей треба вчити поздоровляти, вчити дарувати, але слова вихователя доходять до дитячого серця лише тоді, коли дитина вчиться почувати. Ужиті бувають обставини, події, явища, коли перед дітьми відкриваються грань людських відносин, що сповнює кожне слово вихователя, батька, матері глибокого змісту, звичайне слово раптом відкривається перед ним незнаним, чудесним відтінком, що зачіпає потаємний світ.

Урок у другому класі Учитель бачить: Галя, життєрадісна, душевно щедра, співчутлива дівчинка, підносить руку.

— Що ти хочеш сказати, Галю? – питає вчитель.

— У Марійки братик народився, – говорить Галя і щасливо посміхається, ніби братик народився в неї. Марійка – її подруга. Вони сидять поруч на передній парті біля вікна. Тринадцять пар очей з цікавістю подивилися на Марійку…

— У Марійки братик… У Марійки братик… – пошепки рознеслось по класу. Посміхався вчитель, посміхалися діти.

— Як це добре! – сказав учитель, підійшов до Марійки і поцілував її. – Поздоровляємо Марійчину маму і Марійчиного батька із сином, а тебе Марійко, поздоровляємо з братиком.

Галя теж обняла і поцілувала Марійку…

— А що значить п о з д о р о в л я є м о? – спитав Микола. В його очах прозвучала задума.

У класі стало тихо. Всі чекали, що смажить вчитель.

— Це значить, що в мами і тата Марійчиних велике щастя.

Народилась людина. Вона принесе щастя багатьом людям:

− у Марійчиної мами народився син;

− у Марійчиного тата народився син;

− у Марійки народися брат

− у Марійчиного дідуся народився онук…

− у нас народився новий друг.

Ось скільки людей стало щасливими. Ось чому ми поздоровляємо.

З продовженням людини народжується майбутнє. Він, Марійчин брат, наймолодший серед нас. Ви, хлопчики станете воїнами, захисниками Вітчизни, а він ще тільки прийде в школу і навчиться писати слово мама… ми ще не знаємо, ким стане брат Марійки; у нього ще не має імені… Ким би він не став – хліборобом на землі своїх предків чи космонавтом, муляром чи пастухом, садівником чи токарем, – мама вкладе в нього всі найкращі сили свого духу й доб’ється того, що він стане вірним сином своєї Вітчизни. Ось чому ми поздоровляємо.

Так треба вчити дітей відчувати. У цьому щирому зверненні вчителя до дитячого розуму й почуття кожне слово відкрило свою найтоншу грань, тому що вчитель і діти, образно кажучи, з однієї точки побачили світ, пережили однакове здивування і захоплення величчю, неповторністю миті.

1. Які якості дітей намагається формувати учитель таким чином?

2. Які методи виховання використовує педагог?

3. Чи варто витрачати час уроку на такі справи?