💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Методика підготовки та побудови лекції проблемного характеру

Побудова лекції проблемного характеру повинна ґрунтуватися на основі загальних принципів сучасної педагогіки і дидактики [ ].

Відомо [ ], щ з точки зору педагогіки проблемна ситуація, яка моделюється на лекції, має відповідати двом умовам:

§ за змістом бути зрозумілою студенту, якого навчають, а також викликати у нього зацікавленість;

§ студент повинен зрозуміти, що її вирішення йому під силу, він володіє частиною знань для її вирішення, і йому необхідно отримати лише додаткову інформацію.

Таким чином, в утворюваній проблемній ситуації лектору завжди потрібно виділити дві сторони - змістовну і мотивуючу. Велике значення для побудови проблемної лекції має методично правильний вибір теми лекції, що дозволяє створити проблемну ситуацію. З цією метою рекомендується в робочій навчальній програмі тієї чи іншої дисципліни виділити теми (із зазначенням питань), які можуть бути сформульовані і як учбові проблеми.

Проблемні ситуації на лекції можуть створюватись різними методами, а саме:

§ постановка студента перед альтернативою вибору єдиногоправильного рішення;

§ створення нових умов використання наявних знань;

§ протиріччя між теоретичним шляхом вирішення задачі і практичною доцільністю чи навіть можливістю даного способу вирішення;

§ відсутність теоретичного обґрунтування практичного результату експерименту;

§ постановка задачі, яка потребує додаткових знань у студента, які є об’єктом подальшого викладення учбового матеріалу.

При цьому не менш важливим, з точки зору педагогіки, є визначення необхідного рівня знань студентів для постановки проблеми. Лектор, перш ніж прочитати проблемну лекцію, повинен дати студентам такий рівень знань на даному етапі навчання, які б дозволили формування і вирішення проблемної ситуації.

Структура лекцій проблемного характеру обов’язково повинна містити в собі такі елементи [ ]:

§ підготовка вихідного рівня знань у студентів, який зможе допускати створення проблемної ситуації, зв’язок з попереднім навчальним матеріалом (історичний огляд, повідомлення необхідної інформації і т. ін).;

§ створення проблемної ситуації (демонстрація досліду, повідомлення фактично отриманих даних чи прикладу і т. ін., які приводять студентів до протиріччя з наявними знаннями);

§ формування проблеми (педагогічно надто важливий етап);

§ вирішення проблемної ситуації (повідомлення нової навчальної чи наукової інформації, понять, що вирішують дану проблему). При цьому допускається залучення аудиторії за допомогою лектора в активну мотивуючу діяльність;

§ аналіз результатів вирішення проблеми (рекомендації для подальшої наукової чи практичної діяльності слухачів, визначення логічного зв’язку і місця даної навчальної чи наукової проблеми у загальному курсі дисципліни чи галузі науки, виведення розрахункової формули, методу вирішення практичної задачі і т. д.);

§ завдання репродуктивного характеру (для закріплення отриманої інформації) чи пошукового, частково-пошукового (контрольні питання, вирішення аналогічних задач і ситуацій, завдання для лабораторних, дослідних робіт і т.д.);

§ виділення учбової інформації, необхідної лектору для подальшого викладення матеріалу в процесі навчання чи створення проблемної ситуації в майбутньому.

Лекція проблемного характеру може викладатися як звичайним пояснювально - ілюстративним способом, так і методом проблемного навчання. В більшості випадків така лекція реалізується в поєднанні цих методів, так як, наприклад, для створення проблемної ситуації у студентів обов’язково повинен буди відповідний вихідний рівень знань, який необхідний для постановки і вирішення цієї проблеми. Створювати його потрібно звичайним методом читання лекції.

Слід зазначити, що проблемний характер може мати не лише лекція в цілому, але і її частина чи навіть певний розділ. Проблемна ситуація може також вирішуватися не на одній лекції, а на декількох, в комплексі з іншими видами навчальних занять (макропроблема). Такі „наскрізні” проблеми, що захоплюють весь лекційний час, час практичних занять, наукової і самостійної роботи студентів, якраз і будуть формувати потрібні якості спеціаліста творчого характеру. Це, безумовно, вимагатиме відповідного покращення навчально-методичної документації, починаючи з типової програми навчальної дисципліни і закінчуючи планами самостійної роботи студентів.

При побудові проблемної лекції слід враховувати також, що монологічне викладення матеріалу знижує активність слухачів, тому слід знаходити всі можливі шляхи залучення студентів до процесу вирішення проблеми, прагнучи підвищити рівень проблемного навчання.

У сучасній педагогіці прийнято чотири рівня проблемності в навчанні. Перший рівень – проблемне викладення. На цьому рівні читання матеріалу здійснюється самим лектором. Він організовує проблемну ситуацію, формулює проблему і знаходить її вирішення, виділяючи пізнавальну інформацію. Студенти при цьому залучаються в репродуктивну думаючу діяльність, супроводжуючи думкою викладача в ході його роздумів і дій, відтворюючи пошук за викладачем. Другий рівень – частково-пошукова діяльність. Проблемна ситуація створюється лектором на лекції, а її вирішення, за допомогою консультацій, здійснюється на практичних, семінарських, лабораторних заняттях чи самостійно з наступною перевіркою і формулюванням пізнавальної інформації викладачам на практичних чи інших видах навчальних занять. Третій рівень – пошукова діяльність.На цьому рівні навчання викладач організує проблемну ситуацію, а формування проблеми, її вирішення здійснюється студентами самостійно на основі одержаної раніше пізнавальної інформації та самостійного наукового пошуку. Така пошукова діяльність може бути здійснена на проблемній лекції з подальшим самостійним написанням реферату, виконанням розрахунково-графічної, курсової чи інших видів самостійної роботи студентів. Четвертий рівень – навчально - дослідна робота. Цей рівень навчання являє собою в повній мірі самостійний пошук студентом проблемної ситуації і її вирішення на основі фактів, знань, аналогічних проблемній ситуації, даних йому лектором. Реалізація цього рівня можлива у поєднанні читання проблемних лекцій з навально - дослідною роботою, проведенням експерименту, виконанням дипломної роботи.

У більшості випадків при читанні лекцій проблемного характеру відтворюється, як правило, перший рівень навчання. Проте, значний інтерес являють будь-які спроби створення лекцій проблемного характеру, які суміщають більш високі рівні навчання.

Робота над підготовкою до читання проблемних лекцій включає п’ять основних етапів: формування проблеми, підбір матеріалу, розподіл матеріалу по формах навчання, складання методичного плану лекції, корегування плану з урахуванням критеріїв оцінки якості читання лекції.

Підбір матеріалу повинен забезпечувати єдність змісту і структури лекції, відповідати типовій програмі навчальної дисципліни і сприяти побудові логічно цілісної і структурно відповідної системи наукових понять і термінів, які повинні засвоїти студенти.

Якщо викладання навчальної дисципліни здійснюють декілька викладачів, то розподіл матеріалу по формах навчання може розподілятися між ними. Він здійснюється на лекції відповідальним лектором, який повинен вказати, який матеріал викладачі повинні давати на практичних заняттях, що потрібно опанувати студентам під час самостійної роботи, навести тематику науково-дослідної чи дослідно-конструкторської роботи і т. д. Наводяться також теми кожного із видів занять, використовувані об’єктивні і навчальні проблеми, а також кількість годин, відведених на виконання того чи іншого виду роботи. І лише після цього слід приступати до розроблення методичного плану лекції Його оформлення рекомендується звести у до такого вигляду.