💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Поняття про лекцію проблемного характеру та її структуру

Серед лекцій, що виокремлюються на основі провідного методу їх проведення (лекція - інформаційне повідомлення, лекція –пояснення, лекція - розповідь, лекція-консультація, лекція – диспут і ін), особливе місце в навчальному процесі вищих навчальних закладів аграрного спрямування займає проблемна (евристична) лекція – лекція, на якій знання вводяться через проблемність питань, завдання чи ситуації, а процес пізнання студентів у співдружності і діалозі з викладачем наближається до пошукової дослідницької діяльності. Зустрічаються різні тлумаченнясутності проблемної лекції: одні вважають, що лекція проблемна, якщо у ній розкривається зміст якої-небудь наукової проблеми, наведені наукові гіпотези, що лежать в основі її розв’язання, аналізуються підходи різних наукових шкіл, учених до вирішення проблеми, інші стверджують, що лише у результаті реалізації проблемного викладу матеріалу лекція може бути проблемною.

Важливість читання проблемних лекцій, насамперед, виходить із того, що у наш час знання з цілого ряду галузей науки внаслідок стрімкого розвитку інформаційних технологій обновлюються за досить короткий проміжок часу, в силу чого з одного боку студент не завжди здатний слідувати за новинками, а з іншого – багаж знань, накопичений за роки навчання у вузі, старіє. Подальша плідна діяльність спеціаліста залежить від набутої здатності до самоосвіти, яка забезпечує формування грамотних, допитливих, і думаючих людей. Все зазначене досягається на базі проблемного навчання, покликаногостимулювати і розвивати у студентів потребу до самостійного наукового пошуку.

Проблемна лекція забезпечує систематичне викладення курсу на основі теорії, більш глибоко висвітлює основні ключові проблеми розвитку даної наукової дисципліни чи галузі знань. У ній відображається все те цінне і нове, що наявне у тій чи іншій галузі науки на сьогоднішній день і, що не знайшло свого відображення у підручниках і у навчальних посібниках. В проблемних лекціях також визначається місце і значення певної дисципліни, що викладається студентам, в практиці сільськогосподарського виробництва, а також виявляються зв’язки і взаємовідносини даної дисципліни з іншими спорідненими науками (схематичний приклад у ґрунтознавстві чи в геології). І, нарешті, у проблемних лекціях дається висвітлення спірних і дискусійних питань, що мають місце в певній галузі, і особисте відношення лектора як вченого до цих спорів і дискусій.

Класичним зразком лекції проблемного характеру є праця В.І. Вернадського „Задачі науки у зв’язку з державною політикою в Росії” (1917).

У ній учений піднімає проблему організації необхідних пошуків і наукової роботи у зв’язку з поточним моментом і основними завданнями державного будівництва в Росії. Ним вказується, що дуже часто відношення державних людей до науки визначається їх особистим смаком, а переважна більшість населення взагалі не вважає турботу про наукові пошуки і про наукову роботу справою держави. У ній міститься також ряд методичних порад і рекомендацій, які мають принципове значення при читанні лекцій проблемного характеру з будь-якої галузі науки. Насамперед, В.І. Вернадський формулює сутність проблеми, не приховуючи від слухачів труднощів, з якими вони можуть зустрітися в ході її вирішення. В стислій формі він вказує, на що слід насамперед звернути увагу. Цим автор без сумніву викликає інтерес слухачів до поглибленого самостійного вивчення поставленої проблеми та пошуку шляхів її вирішення. Він попереджує, що досліджуваній проблемі потрібно не дати загубитися у масі дрібниць чи величезномурізноманітті думок, що завжди борються одна з іншою. Вважаємо за доцільне навести декілька важливих на наш погляд цитат, зміст яких не втратив актуальності і донині. „… завданням державної підтримки повинна бути не прикладна наукова техніка, а вільне наукове творіння”; „…держава повинна дати засоби, викликати до життя наукові організації, поставити перед ними завдання. Проте, ми повинні завжди пам’ятати і знати, що далі цього її втручанняу наукову творчу роботу йти не може. Наука, подібно до релігії, філософії чи мистецтва являє собою духовну область людського творіння, за своєю основою більш могутню і більш глибоку, більш вічну, ніж всілякі соціальні форми людського життя. Вона домінує сама по собі. Вона вільна і ніяких рамок не терпить”; „... організація наукової роботи повинна бути надана вільній науковій творчостівчених, яка не може і не повинна регулюватися державою. Бюрократичним рамкам вона не піддається”. Проаналізувавши викладене, можна дійти логічного висновку про те, що вчений ставив проблему і в той же час вказував на можливі шляхи її вирішення.

В ґрунтознавстві прикладом лекції проблемного характеру слід вважати тему „Сутність ґрунтотворного процесу”. Дана тема є однією із найбільш складних для сприйняття студентами і в той же час обов’язковою. Якраз в цій лекції повинна бути показана сукупність тих специфічних процесів, що розвиваються в материнській гірській породі, їх взаємодію і які в кінцевому рахунку призводять до формування нового тіла природи – ґрунту. Лише після того як студенти зрозуміють відмінність ґрунтотворного процесу від любого іншого процесу перетворення речовин в природі (геологічні процеси формування рихлої кори вивітрювання, біологічні процеси синтезу органічних речовин в живих організмах і ін.) для них стане ясною і специфіка ґрунту як особливого тіла природи і її особливості як засобу виробництва [ ].

Успішність досягнення цілей проблемної лекції забезпечується її змістом, способом організації спільної діяльності та засобами спілкування лектора з аудиторією. При відборі змісту навчального матеріалу проблемної лекції необхідно:

§ визначити міру поєднання індуктивної і дедуктивної побудови навчального матеріалу, групу опорних понять для самостійного засвоєння студентами нових знань і способів дій шляхом вирішення навчальних проблем;

§ визначити основні протиріччя і сформулювати проблеми;

§ дотримуватись системності в побудові змісту.

При цьому логіка навчального предмету повинна відповідати логіці наукового знання, відображати генезис формування наукового поняття: у змісті повинні бути поняття і способи дій досить високого рівня узагальненості. Поєднання прийомів і способів навчання повинно забезпечувати поєднання репродуктивного і продуктивного засвоєння матеріалу студентами, стимулювати емоційне ставлення, вольові зусилля і розумовий пошук, збудження інтересу і потреби в пізнавальній діяльності. Важливо вказати, що засоби навчання слугують не лише ілюструванням теоретичних положень, а й джерелом доведення гіпотез.

Зміст проблемних лекцій повинен відображати найновіші досягнення науки і передової практики. Таким чином, для проблемного викладу відбираються вузлові, найважливіші розділи курсу, що вивчається.

Проблемна лекція вибудовується як діалог викладача зі студентом, предметом якого є зміст навчального матеріалу. Доцільно застосовувати не живий, а внутрішній діалог: викладач створює проблемні ситуації через інформаційні та проблемні питання і сам же висвітлює найбільш оптимальні шляхи їх розв’язання. Студенти мимоволі залучаються до пошуку рішень, подумки беруть участь у висуванні гіпотез, доказах чи спростуваннях фактів, порівнюють різні підходи вирішення задач, фіксують в контексті основні концептуальні положення, важливіші напрямки розв’язку проблеми, які вимагають додаткового обговорення на семінарах.

Комунікації зі студентами будуються так, щоб підвести їх до самостійних висновків, зробити співучасниками процесу підготовки, пошуку і знаходження шляхів розв’язання суперечностей, створених самим же лектором. Цьому сприяє система питань, з якими лектор звертається до аудиторії. Добре продумані питання стимулюють самостійний пошук відповідей на них по ходу лекції, сприяють тому, що студенти розмірковують „разом” з лектором.

Розрізняють інформаційні і проблемні питання. Інформаційні питання застосовуються для актуалізації наявних знань студентів, необхідних для розуміння сутності проблеми і для початку розумової праці по її розв’язанню. Вони немов спрямовані на минулий досвід студента - до тих знань і умінь, якими студенти уже оволоділи. Проблемні питання вказують на існування дидактичної проблемної ситуації, спрямовують на пошук раніше невідомих студенту знань, умов чи способів дій. У залежності від того, які функції виконують означені питання в управлінні пізнавальною діяльністю студентів, вони можуть бути інформаційними для одних і проблемними для інших.

Залежно від методичного задуму, на проблемній лекції може бути і відкритий, „живий” діалог лектора з аудиторією на тих її етапах, де він дидактично доцільний. В діалогічному спілкуванні питання викладача сприяють розгортанню мислительної діяльності студентів, якщо:

§ у питанні відображається результат попереднього мислительного аналізу умов вирішення проблеми, наголошується на відомому і невідомому, простому і суперечливому в задачі тощо;

§ вказується на напрямки розв’язання проблеми, на невідомі способи вирішення проблемних ситуацій;

§ питання є засобом залучення студентів до роздумування, розмірковування, творчого пошуку;

§ у питанні закладені факти, що привертають увагу студентів, спонукають їх зосередитися саме на суперечливих аспектах явища, процесу і т. д.;

§ у змісті питання висвітлюються умови, аналіз яких сприяє оптимізації рішень ситуації.

Проблемні лекції найбільш придатні тоді, коли студенти вже оволоділи базовими знаннями складного розділу, теми чи навіть курсу. Їх удосконалення полягає не лише у науковому поглибленні і розширенні обсягів матеріалу, що викладається, але й передбачає використання сучасних психолого-педагогічних положень, що забезпечують більш ефективне сприйняття матеріалу студентами, стимуляцію творчого мислення.