Загальні положення щодо організації проблемного навчання

Проблемне навчання якнайповніше відповідає основним завданням розвитку творчого мислення людини, а його сутність полягає в активізації навчально-пізнавальної діяльності тих, хто навчається шляхом створення проблемних ситуацій через постановку проблемних питань, проблемних пізнавальних та дослідницьких завдань, наочну демонстрацію несподіваних, незрозумілих явищ чи процесів, розв’язання виробничих ситуацій пошукового характеру.. Це словосполучення об’єднує терміни „ проблема ” (від грецьк. problema – завдання) який у широкому сенсі означає складне теоретичне чи практичне питання, що потребує вивчення, вирішення, а в науці - суперечливу ситуацію, що виступає у вигляді протилежних позицій в поясненні яких-небудь явищ, об’єктів, процесів і потребує адекватної теорії для її вирішення, і „ ситуація ” (від середньов. лат. situatio - положення) - сукупність умов, обставин, які створюють певну обстановку, положення речей.

Звідси проблемна ситуація – не що інше, як ситуація, для оволодіння якою окремий суб’єкт чи їх група має знайти й застосувати нові для себе знання чи способи дій. У проблемній ситуації слід розрізняти її об’єктивний бік (суперечністьміж складністю, яку треба подолати, і недостатністю наявних засобів для досягнення цієї мети) та її суб’єктивний бік (усвідомлення суб’єктом цієї суперечності й прийняття або постановка ним відповідного проблемного завдання.

Найбільш типовими випадками виникнення проблемних ситуацій у процесі навчання є такі:

§ студенти не знають способу розв’язування поставленого завдання, не можуть відповісти на проблемне питання, дати пояснення новому факту у навчальній або життєвій ситуації, тобто має місце усвідомлення студентами недостатності попередніх знань для пояснення нового факту;

§ студенти стикаються з необхідністю використовувати раніше засвоєні знання у нових практичний умовах (усвідомлення цього факту збуджує пізнавальний інтерес і стимулює пошук нових знань);

§ наявне протиріччя між теоретично можливим шляхом розв’язання завдання і практичною нездійсненністю обраного способу його вирішення;

§ існує протиріччя між практично досягнутим результатом виконання навчального завдання і відсутністю у студентів знань для його теоретичного обґрунтування.

З точки зору педагогічної практики розрізняють сім типів проблемних ситуацій:

§ ситуація несподіваності - створюється при ознайомленні студентів з фактами або ідеями, що викликають подив, здаються парадоксальними, вражають своєю несподіваністю;

§ ситуація конфлікту - нові факти, висновки, досвід вступають у протиріччя з усталеними науковими теоріями, уявленнями;

§ ситуація передбачення – студентам пропонується передбачити розвиток перебігу подій;

§ ситуація спростування - студентам пропонується довести неспроможність якоїсь ідеї, розв’язку, спростувати антинауковий підхід тощо;

§ ситуація невідповідності - виникає, коли життєвий досвід, поняття, що раніше склалися у студентів, вступають у протиріччя з науковими даними;

§ ситуація невизначеності - проблемне завдання містить недостатню кількість даних для одержання своєчасного його розв’язку;

§ ситуація вибору - створюється у тих випадках, коли студентам пропонується обрати правильний розв’язок з ряду можливих і відомих їм та обґрунтувати свій вибір.

Залежно від характеру взаємодії викладача і студента у процесі розв’язування проблемних ситуацій розрізняють такі форми проблемного навчання: проблемний виклад (лекція), частково-пошукова діяльність (семінари, спецсемінари, колоквіуми), самостійна дослідницька діяльність (виконання курсових і дипломнихробіт, підготовка доповідей, рефератів).

Проблемний виклад матеріалу полягає у створенні викладачем проблемних ситуацій, виявленні при цьому суперечливості у даних науки, показі логіки розумового пошуку у розв’язуванні ситуації. В умовах навчального процесу в аграрних вищих навчальних закладах проблемний виклад реалізується через читання проблемних лекцій. Проблемний виклад передбачає врахування особливостей і структури продуктивного мислення в пізнавальній діяльності студентів: створення проблемних ситуацій, їх аналіз і виявлення протиріч, формування проблемних запитань, пошук способів розв’язання проблеми шляхом висування гіпотез, вибір і доведення найбільш правильних з них. Врахування цих особливостей і активізація за допомогою евристичних прийомів розумової діяльності студентів і забезпечує проблемний підхід до викладу лекційного матеріалу.

Основними дидактичними цілями, що досягаються шляхом створення проблемних ситуацій на лекції є:

§ привернення уваги студентів до навчальної теми, пробудження в них пізнавального інтересу;

§ постановка студентів перед таким посильним, пізнавальним ускладненням, подолання якого активізувало б їх розумову діяльність;

§ оголення перед студентами протиріччя між виниклою у них пізнавальною потребою і неможливістю її задоволення за допомогою наявного запасу знань (створення мотиву - стимулу);

§ допомога студентам з’ясувати основну проблему і накреслити напрямок шляхів виходу із ускладненої ситуації, що виникла.

Прикладом створення проблемної ситуації для збудження пізнавального інтересу студентів до теми лекції „Організація управління в галузі охорони і раціонального використання об’єктів природно-заповідного фонду” може бути звертання лектора до аудиторії: „Як ви вважаєте, у випадку порушення вимог природоохоронного законодавства на території лісових насаджень в межах природно-заповідного фонду розмір відшкодування збитків буде більшим чи меншим за таке ж порушення, здійснене у звичайному лісі на землях лісового господарства”? Студенти потрапляють у проблемну ситуацію: здається, що запитання досить просте і чітке - цілком природно, що території і об’єкти природно-заповідного фонду є більш цінними, а отже підлягають підвищеному контролю на рівні держави порівняно зі звичайними лісами й розміри відшкодування збитків, завданих їм, мають бути більшими. Однак на практиці це не так, оскільки постановою Кабінету Міністрів України № 521 від 21. 04. 1998 року, якою затверджено такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної природним комплексам територій та об’єктів природно-заповідного фонду юридичними і фізичними особами, не передбачений чіткий порядок проведення індексації такс, що має місце у постанові Кабінету Міністрів України № 665 від 23. 07. 2008 року, якою затверджено такси для обчислення розміру збитків, заподіяних лісовому господарству. Додаткова активізація розумової діяльності студентів відбувається після того, як лектор висунув передбачення, що розміри відшкодування збитків будуть більшими при заподіянні шкоди лісовому господарству.

Слід підкреслити, що проблемний виклад передбачає реалізацію студентами і репродуктивної, і продуктивної активності. Він є проміжним, бо в однаковій мірі передбачає як засвоєння готової інформації, так і елементи творчої діяльності.

В аграрному секторі економіки країни існує цілий ряд проблем, що потребують вирішення і на що повинні зосереджувати увагу студентів викладачі при читанні лекцій. Це перш за все проблема збереження ґрунтового покриву і відтворення його родючості. Адже втрати від погіршення якості і зменшення кількості земель є незворотними. Існує також група екологічних проблем, пов’язана із впливом сільського господарства на природне середовище: велика кількість відходів і зміни в структурі та функціях ґрунтового покриву. Слід при можливості акцентувати увагу студентів, що грунт є одночасно природним ресурсом, засобом розвитку продуктивних сил і потужним біологічним фактором природного середовища, вагомішим за воду, оскільки якість останньої визначається станом грунту.

Слід також звертати увагу студентів на проблему енергозбереження. Адже, сільське господарство – це єдине виробництво, що доставляє людству безумовно необхідну йому і також нічим не заміниму енергію, а тому по образному висловлюванню В.Р. Вільямса [] „...здатність організовано накопичувати і розумно-використовувати енергію є якісною ознакою людського суспільства”