Поняття витрат та собівартості продукції

Для досягнення своєї мети – максимізації прибутку – підприємство повинно понести певну суму витрат.

Усі загальні витрати підприємства поділяються на інвестиційні та операційні.

Операційні (поточні) витрати – це витрати операційної діяльності підприємства, пов’язані з безпосереднім виконанням ним своєї основної функції – виробництва та реалізації продукції, яка забезпечує основну частку його доходу.

Операційні (поточні) витрати бувають циклічними (повторюються з кожним циклом виготовлення продукції: витрати на матеріали, заробітну плату робітників, інструмент) та безперервними ( існують постійно і незалежно від виробництва (утримання приміщень, споруд, устаткування, управлінського персоналу тощо).

Розрізняють витрати загальні (сукупні), витрати на одиницю продукції та граничні витрати. Загальні витрати – це витрати на весь обсяг продукції за певний період, їх сума залежить від тривалості періоду та кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. Граничні витрати використовується за аналізу доцільності зміни обсягу виробництва і характеризують їхній приріст на одиницю приросту обсягу виробництва, тобто:

де – граничні витрати; ∆ С – приріст загальних витрат;

∆ N – приріст обсягу продукції на одиницю його натурального виміру.

Витрати мають натуральну та грошову форми. Планування та облік витрат факторів виробництва в натуральній формі (кількість, маса, об’єм, довжина тощо) має важливе значення для організації діяльності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість продукції та послуг.

Вартісною формою витрат на підготовку виробництва, виготовлення продукції та її збут є собівартість продукції, яка відображає рівень витрат на виробництво, комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, є одним із важливих показників ефективності виробництва.

При розрахунку собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають. Усі витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості й прибутку, у зв’язку з цим виникає питання, які саме витрати включаються в собівартість, а які відшкодовуються за рахунок прибутку. Загальний принцип розподілу витрат полягає в тому, що через собівартість мають відшкодовуватися ті витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів. Отже в собівартість продукції включають витрати:

– на дослідження ринку та виявлення потреби в продукції;

– на підготовку й освоєння нової продукції;

– на виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, оплату праці персоналу;

– на обслуговування виробничого процесу та управління ним;

– на збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати);

– на розвідку, використання й охорону природних ресурсів;

– на набір і підготовку кадрів;

– на поточну раціоналізацію виробництва (вдосконалення технології, праці, і організації виробництва, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

За рахунок прибутку відшкодовуються втрати від порушення вимог договорів з іншими підприємствами та організаціями (штрафні санкції).