Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Оцінка економічної ефективності виробничих та фінансових інвестицій
|
|
У практиці господарювання вітчизняних підприємств пострадянського періоду тривалий час використовувалася офіційна методика оцінки економічної ефективності капіталовкладень, яка була затверджена у 1988 р. В основі даної методики лежать поняття “ефект”, “ефективність”.
Ефект – це корисний результат реалізації проекту капітальних вкладень.
Розрізняють п’ять видів ефектів:
– економічний (збільшення обсягу випуску продукції, покращення її якості, економія матеріальних ресурсів, збільшення прибутку та ріст продуктивності праці);
– соціальний (покращення умов праці, ліквідація важкої фізичної праці, усунення причин виникнення професійних захворювань, збільшення вільного часу, підвищення освітньо-культурного рівня працівників);
– екологічний (усунення шкідливого впливу на довкілля);
– науково-технічний (прискорення науково-технічного розвитку фірми);
– ресурсний (збільшення обсягу обмежених ресурсів за рахунок використання альтернативних ресурсів, створених штучним шляхом).
Ефективність капіталовкладень – це співвідношення ефекту (результату) від реалізації інвестицій та суми капітальних витрат, що зумовили цей ефект.
Розрізняють абсолютну і порівняльну ефективність капітальних вкладень.
Абсолютна ефективність капіталовкладень показує загальну величину їхньої віддачі (їхню результативність) і обчислюється шляхом зіставлення величини економічного ефекту з величиною затрат. Для оцінки абсолютної ефективності інвестицій використовують такі показники:
1. Коефіцієнт економічної ефективності капітальних затрат (Ер):
Ер = ∆ П / К, Ер = П / К,
де ∆ П – приріст чистого прибутку у випадку вкладення коштів у реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення;
П – загальна сума прибутку для новостворених об’єктів;
К – загальна сума виробничих інвестицій (капіталовкладень).
Для оцінки і порівняння отриманих результатів для окремих галузей та економіки в цілому встановлюється нормативний коефіцієнт капітальних вкладень (Ен), який показує мінімальний розмір прибутку, що повинен бути одержаний з кожної гривні капітальних вкладень. Якщо Ер ≥ Ен, то капітальні вкладення вважаються ефективними.
2. Термін окупності капітальних вкладень – показник, обернений до абсолютної економічної ефективності (Ток), який показує, протягом якого часу окуповуються вкладені кошти.
Ток = 1 / Ер
Якщо порівнюють два чи більше інвестиційних проектів за терміном окупності капіталовкладень, то кращим вважається проект із меншим терміном окупності.
Недоліком показника абсолютної економічної ефективності є те, що він не враховує зміну вартості грошей у часі, а також не дає змоги порівнювати різні варіанти капіталовкладень один з одним.
Розрахунок порівняльної ефективності капіталовкладень дає змогу обрати найкращий варіант капіталовкладень із низки альтернативних. Показником порівняльної ефективності капіталовкладень є мінімум приведених витрат.
Вприв = Сі + Ен*Кі → min
де Сi – собівартість річного випуску продукції і-го варіанта капіталовкладень;
Кі – капіталовкладення по і-му варіанту.
Найкращим є той інвестиційний проект, по якому сума приведених витрат є мінімальною. Недоліком показника порівняльної ефективності є те, що він не враховує фактор часу та інфляцію.
Розрахунок порівняльної ефективності капітальних вкладень базується на припущенні, що капіталовкладення здійснюються одноразово в повному обсязі. Насправді ж порівнювані проекти часто відрізняються один від одного саме розподілом інвестицій за термінами їхнього здійснення або тривалістю створення виробничих об’єктів. Тому економічну ефективність капіталовкладень визначають з урахуванням чинника часу, що передбачає приведення різночасових капітальних вкладень до одного періоду (як правило, до першого року інвестування).
З цією метою використовують коефіцієнт приведення капітальних вкладень (ά):
ά = (1+R)t
де R – норматив приведення капітальних вкладень (ставка дисконту);
t – кількість років, що відділяють затрати і результати даного року від початкового (розрахункового).
Якщо капіталовкладення здійснюються в розрахунковому році, то вони приводяться до нього множенням на ά:
Кприв = ∑ Кt * ά
де Кt – капітальні витрати у t-му році їх освоєння.
Якщо капіталовкладення здійснюються після розрахункового року, то вони приводяться до нього діленням на ά:
Кприв = ∑ Кt / ά
Приведена вартість капіталовкладень визначається для кожного варіанту капіталовкладень. Найкращим вважається варіант, у якого Кприв є найменшими.
Поряд із цим широке застосування методики приведених витрат істотно ускладнює або й унеможливлює об’єктивну оцінку доцільності капіталовкладень за умов розвинутих ринкових відносин. Це зумовлюється тим, що вона: 1) ґрунтується на показнику приведених витрат, який є штучно побудованим і реально не використовується в практиці господарювання; 2) лише частково враховує чинник часу (зміну вартості грошей з часом), а прибуток та обсяги інвестованих коштів не приводяться до теперішньої вартості; 3) ігноруються амортизаційні відрахування як джерело коштів і тим самим обмежує грошові потоки; 4) не враховує існуючі в ринковій економіці господарський ризик та інфляцію.
З огляду на ці недоліки, виникає потреба в застосуванні адаптованої до реальних ринкових відносин методики оцінювання економічної ефективності капіталовкладень. Ключовими показниками даної методики є:
1. Чиста теперішня вартість (NPV) являє собою різницю між поточними дисконтованими грошовими потоками і поточними дисконтованими витратами за весь термін служби інвестиційного проекту.
де CFi – очікувані грошові потоки (сума доходів і амортизаційних відрахувань) в і-му періоді реалізації проекту;
R – відсоткова (дисконтна) ставка (норма прибутку, яку очікує отримати інвестор (як правило, це середня кредитна або депозитна ставка));
t– очікуваний термін реалізації проекту;
ІК – сума інвестиційних коштів за проектом, що реалізується.
Цей показник свідчить про дохідність реалізації того чи іншого інвестиційного проекту, а також дає можливість порівнювати варіанти інвестиційних проектів (обирається той, для якого значення NPV є найбільшим). Якщо NPV > 0, проект ефективний, і навпаки, якщо NPV < 0, то проект неефективний.
2. Індекс дохідності інвестицій (ІД) характеризує співвідношення дисконтованого грошового потоку (ГП) та інвестиційних коштів (ІК):
3. Внутрішня норма рентабельності (IRR) – це така дисконтна ставка, при якій суми початкових інвестицій і теперішньої вартості грошових потоків є однаковими, при цьому NPV = 0.
4. Термін окупності (Ток) – це період часу, протягом якого початкові вкладення, пов’язані із реалізацією інвестиційного проекту, покриваються сумарними результатами від його здійснення:
Основними факторами, які впливають на підвищення ефективності виробничих інвестицій, є:
– вдосконалення технологічної і відтворювальної структури капіталовкладень;
– вдосконалення механізму підготовки проектної документації та кошторисів будівельно-монтажних робіт;
– скорочення тривалості інвестиційного циклу;
– впровадження економічних методів управління інвестиційними процесами на підприємстві.
У процесі оцінки ефективності застосування цінних паперів у вітчизняній системі господарювання зазвичай треба враховувати: поточні витрати, пов’язані з організацією випуску, розміщення та обігу цінних паперів; номінальну і ринкові вартість одиниці певного виду цінних паперів; загальний обсяг емісії цінних паперів та їхню частку в загальній величині фінансових ресурсів підприємства.
Загальноприйнятою є наступна система основних показників ефективності випуску та використання акцій:
1) Капіталізована вартість акцій (Ква), яка визначає ринкову вартість акцій акціонерного товариства:
Ква = Q * Ар,
де Q – кількість емітованих акцій;
Ар – ринкова вартість однієї акції.
2) Балансова вартість однієї акції (Аб), яка відображає забезпеченість кожної емітованої акції капіталом акціонерного товариства:
Аб = (Ка + Р) / Q,
де Ка – балансова вартість акціонерного капіталу;
Р – розмір страхового (резервного) фонду.
3) Співвідношення ринкової і балансової вартості акцій (Са):
Са = Ар/Аб
4) Прибуток на акцію (Па):
Па = (Пч – Впк) / Q,
де Пч – сума чистого прибутку;
Впк – абсолютна сума відсотків за користування позиковими коштами.
5) Дивідендна віддача акції (Да) характеризує розмір доходу (дивідендів) у розрахунку на одну акцію за ринковою вартістю:
Да = d / Ар,
де d – розмір нарахованого дивіденду в національній валюті.
6) Коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій (Кз) дає змогу оцінити забезпеченість привілейованих акцій чистими активами емітента:
Кз = Чак / Q пр,
де Чак – вартість чистих активів емітента (акціонерного товариства);
Q пр – кількість емітованих привілейованих акцій.
7) Коефіцієнт ліквідності акцій (Кл) характеризує реальну можливість продажу акцій того чи того емітента. Розраховується як співвідношення загального обсягу пропозиції акцій (V проп) і реального обсягу продажу акцій (V прод), тобто:
Кл = V проп / V прод
8) Коефіцієнт “пропозиції-попиту” (Кп.п) – це співвідношення цін пропозиції і попиту стосовно акцій:
Кп.п. = Цпроп / Цпоп,
де Цпроп, Цпоп – відповідно ціна пропозиції акцій і попиту на акції.
8) Коефіцієнт обігу акцій (Коб) дає змогу визначити обсяг обігу акцій конкретного емітента і є різновидом показника ліквідності:
К об = V прод / К ва
Показники ефективності випуску і придбання облігацій:
1) Прямий дохід на облігацію (До) визначає залежність відносної величини доходу на облігацію від норми відсотка та ринкової вартості облігації:
,
де Нпр – норма відсотка прямого доходу на облігацію;
Он, Ор – відповідно номінальна й ринкова вартість облігації.
2) Конверсійна премія (Пк) характеризує величину вигоди чи збитків інвестора від конвертації облігацій в акції і обчислюється за формулою:
Пк = Арк – Ок
де Арк – ринкова вартість акції на момент випуску конвертованих облігацій;
Ок – ціна конверсії, тобто ціна, за яку облігація може бути конвертованою в акцію.
3) Коефіцієнт конверсії (Ккон) показує кількість акцій, які можна одержати в обмін на конвертовану облігацію. Для обчислення використовується формула:
Ккон = Онк / Ок,
де Онк – номінальна вартість конвертованої облігації.
За визначення ефективності випуску (реалізації) і використання у системі господарювання інших видів цінних паперів (казначейських зобов’язань, ощадних сертифікатів, векселів, приватизаційних майнових сертифікатів) застосовуються подібні методичні засади, тобто зіставляються операційні витрати (ціни) та результати (економічні наслідки) для емітентів і власників. Основним показником рівня ефективності таких цінних паперів служить фінансовий дохід їхніх власників у вигляді певного річного відсотка від загальної суми внесених (депонованих) власних грошових коштів або матеріальних цінностей згідно з чинним законодавством України.
На ефективність використання капіталовкладень, їхню результативність впливає велика кількість різноманітних організаційно-економічних чинників.
1. Прогресивність елементно-технологічної та відтворювальної структури капіталовкладень; чим більшою є частка витрат на створення чи оновлення активної частини основних фондів підприємств, тим більшою є віддача капітальних вкладень.
2. Рівень організації сучасної проектно-кошторисної справи і забезпечення завдяки цьому високої економічної ефективності проектних рішень. Саме у процесі розробки проектів розширення та реконструкції діючих і спорудження нових виробничих об’єктів повинні бути використані найновітніші досягнення в галузі техніко-технологічних і організаційних рішень, будівельних матеріалів і конструкцій, просторового розміщення будівель (споруд); обґрунтовано і прийнято для розрахунків зменшені порівняно з минулими періодами та іншими аналогічними об’єктами питомі капітальні вкладення; визначено реальну кошторисна вартість усього обсягу робіт за відповідною формою відтворення основних фондів.
3. Істотне скорочення тривалості всіх стадій інвестиційного циклу – від проектування до освоєння введених в дію виробничих і невиробничих об’єктів.
4. Застосування дієвих економічних методів управління інвестиційними процесами, зокрема методів визначення необхідного обсягу та оцінки економічної доцільності капітальних вкладень, прогнозування реальної тривалості інвестиційного процесу для функціонально однакових виробничих об’єктів, системи мотивації інтенсивного інвестування виробництва.
До організаційно-економічних методів ефективнішого формування та використання фінансових інвестицій (цінних паперів) належать:
– розвиток фондового ринку в Україні до необхідних масштабів із дотриманням головних принципів функціонування такого ринку, серед якихправова впорядкованість, прозорість, контрольованість, соціальна справедливість, ефективність;
– вдосконалення організації державного регулювання фондового ринку;
– в досконалення системи обгрунтування емісії різних видів та обсягів цінних паперів;
– ширше залучення стратегічних інвесторів до процесу придбання цінних паперів високодохідних і високоліквідних підприємств;
– максимально можливе розширення посередницької діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів;
– посилення контролю за виконанням інвестиційних зобов’язань, зокрема умов конкурсів з продажу державного майна;
– постійна підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, які професійно займаються формуванням і реалізацією необхідних обсягів фінансових інвестицій;
– оптимізація обсягів купівлі пакетів різних видів цінних паперів вітчизняними й зарубіжними інвесторами.
Лише комплексне використання названих організаційно-економічних важелів спроможне забезпечити максимально можливу ефективність формування й реалізації виробничих та фінансових інвестицій усіх суб’єктів підприємницької діяльності в Україні.
|
|