Переклад українською мовою.

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Була одна вдова і мала вона дві доньки, одна з яких була красива і працелюбна, а інша потворна і ледача. Але потворній і ледачій жилося набагато краще, тому що вона була рідною дочкою вдови, інша просто мусила виконувати всю хатню роботу, була Попелюшкою в домі. Бідна дівчина щодня сиділа на дорозі біля криниці й пряла доти, поки кров не хлинула з її пальців. Одного разу, вона залила кров’ю цілий клубок, дівчина нахилилася над колодязем, щоб вимити його, але він вислизнув із рук і впав у криницю. Дівчина закричала і побігла до мачухи та розповіла їй про нещастя. Але мачуха грубо дорікнула їй та сказав з гіркотою: «Як уміла клубок впустити, так і поверни його!» Таким чином, дівчина повернулася до колодязя, не знаючи, що робити, і, нарешті, страх перед матір'ю взяв гору, дівчина стрибнула у криницю, щоб принести моток. Вона втратила свідомість, а коли прийшла до тями зрозуміла, що лежить на красивому лузі, на якому росли тисячі квітів, яскраве сонце світило в небі.

Вона пішла цією лукою, поки не прийшла до печі, яка була наповнена хлібом, і він покликав її: «Візьми мене, дівчино, бо згорю». Так дівчина підійшла до печі та одним з іншим витягнула весь хліб. Тоді вона пішла далі поки не прийшла до яблуні, якій було досить важко від ваги стиглих яблучок, тоді яблуня крикнула дівчинці: «Обтруси мене, дівчинко, мої яблука давно вже дозріли!» Дівчина струснула яблуню, і яблука посипались на землю, немов ішов яблуневий дощ, вона трусила доти, поки жодного яблука не лишилося на яблуні. Тоді згорнула яблука на купу і пішла далі.

Нарешті вона прийшла до будинку, з якого виглядала стара добра жінка, вона мала такі великі зуби, що дівчина захотіла втекти, але стара гукнула:

«Чого ти боїшся, дитино? Залишайся зі мною. А коли будинок буде правильно доглянутий, то й тобі буде добре. Зокрема, ти повинна переконатися, що правильно вибила мою ковдру, вибивай доти, поки з неї не полетять пір'я, - тоді на світі йтиме сніг, тому що я пані Зима».

Бабуся говорила так доброзичливо, що дівчина погодилася і почала працювати у пані Зими. Дівчина у всьому догоджала старій, збивала їй подушки так сильно, що аж пір'я летіло, наче сніжинки, і тому жилося їй у старої дуже добре. Вона ніколи не чула від неї неприємних слів, їла та пила вдосталь.

Минув час та дівчині стало сумно, чогось їй бракувало, врешті-решт вона зрозуміла, що нудьгує за домівкою, хоч у пані Метелиці їй було у тисячу разів краще, проте дівчина захотіла повернутися до рідної хати.

Нарешті вона сказала до зими: «Матінка Зима, взяла мене туга за рідним краєм, і хоч мені у вас дуже добре, проте довше я тут зоставатися не можу». Пані Зима сказала: «Мені подобається, що ти хочеш повернутися додому. І за те, що ти вірно служила мені, я сама тебе виведу нагору». Вона взяла її за руку і привела до високих воріт. Ворота відкрилися перед ними, і, коли дівчина переступила їх, почався золотий дощ і осипав її золотом з голови до ніг. «Це все для тебе, за те, що весь час так старанно себе поводила»-сказала пані Зима і протягнула їй клубок, що дівчина впустила у воду. Тоді ворота замкнулись, і вона знову опинилася в своєму світі, недалеко від рідного дома. Коли вона зайшла у двір, півень сів на цямрину і закукурікав: «кукуріку, наша Златонька повернулася». Злата увійшла в будинок, мачуха й сестра, побачивши на ній золото, зраділи. Вона розповіла їм, що сталося, і, коли мачуха почула, як це величезне багатство прийшло дівчини, не хотіла більш нічого окрім того, щоб добути таке щастя й своїй рідній, потворній і лінивій дочці.

Пішла ледарка до криниці, сіла та й пряде, а щоб клубок був у крові, вколола собі пальця, всунувши руку в густий терен. А потім кинула клубок у колодязь і стрибнула за ним.

Як і її сестра, вона виявилася в красивій луці і пішла по тому ж шляху. Коли вона підійшла до печі, почула як кричить хліб: «Візьми мене! Витягніть мене звідси! В іншому випадку, я згорю, я спікся вже дуже давно!» Але ледача дівчина відповіла: «Я тільки себе забрудню», - і пішла далі. Незабаром дійшла вона до яблуні й, почувши, як та кричить: «Ох, обтруси мене, обтруси, мої яблука давно вже достигли!» - ледащо відповіла: «От не мала роботи! Ще якесь яблуко на голову впаде!» - і пішла геть. Коли вона прийшла до будинку пані Зими, вона не злякалася її зубів, бо вже чула про них, і відразу найнялася до неї.

У перший день вона була дуже слухняною та працелюбною, коли пані Зима їй щось казала, тому що вона думала про свою нагороду – золото. Але другого дня дівчина почала лінуватися, третього ще більше, навіть уставати вранці не захотіла. Вона й постелі пані Зими не постелила як треба, і подушок не позбивала, щоб пір'я літало.

Пані Зима була незадоволена, і тому повідомила дівчині, що її служба закінчилася. Дівчина була щаслива, тому що думала, що тепер і на її грудях піде золотий дощ. Пані Зима привела її до воріт, але коли дівчина переступила їх, замість золота на неї виливаються всі «нещастя котла». «Це нагорода за вашу службу», - сказала пані Зима і закрила ворота. Так дівчина прийшла додому вся в смолі, а півень, який побачив її закукурікав: «Кукуріку, наша Смолка додому повернулася".

І справді, смола так пристала до ледащої дівчини, що не відмилася, скільки вона жила на світі.